5 березня, інформаційне агентство «Волинські Новини» повідомляло, що представник Центральної атестаційної комісії, що атестувала поліцейських у Луцьку, Віктор Вальчук, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, стріляв з пневматичного пістолета в перехожих біля супермаркету «Вопак» на Київському майдані. Його затримали, відвезли у наркодиспансер. Після обстеження з’ясувалося, що вміст алкоголю в його крові становить 1,66 проміле.  Після того випадку почали проводити першочергові слідчі дії, допити, була призначена балістична експертиза по зброї. Правову оцінку його діям дасть слідчий, який пройшов атестацію. Ото, напевно, думає Вальчук, і чому я тебе не «втопив» ще під час атестаційної екзекуції?

Ми недарма розпочали нашу розмову саме з цього повідомлення, яке влучно вказує на «професійність», «неупередженість», «моральність» та «стійкість»  деяких членів атестаційних комісій,  які, чомусь, нарекли себе мало не вершителями людських доль і одного за одним «шили в дурнів» правоохоронців, за спинами яких по 20 років служби в правоохоронних органах. І не за те, що вони не знали нормативної бази (цей тест правоохоронці проходили без оцих «прохвесіоналів»), а просто за те, що їм  не подобався служака зовні,  грамоту не того міністра показав, або просто призабув якусь статтю Конституції. Це не наші вигадки, а чиста правда. І подана вона з вуст майора поліції (а чи, таки, ще міліції!) Володимир-Волинського відділення Нововолинського відділу Національної поліції Волинської області Олександра Ольховського. 

Нині Олександр лікується у шпиталі, бо 19 років мало не цілодобової служби (карний розшук) в міському відділку міліції далися взнаки і здоров’я у чоловіка вже підірване. А тут ще висновок атестаційної комісії – …. професійно непридатний.

Після закінчення Львівського інституту внутрішніх справ Національної академії внутрішніх справ України у складі слухачів групи «карний розшук» Олександр Ольховський приступив до несення служби в міліції. Такого служаку потрібно було ще пошукати. Він не рахувався з вихідними та вільним часом, бо коли телефонували та викликали на роботу, він завжди всі справи відкладав у сторону. За свою відданість справі, за роки праці Олександр отримав численні нагороди, про які навідріз відмовився  розповідати. А одна із останніх – грамота від міністра внутрішніх справ Захарченка – викликала у дамочок із атестаційної комісії мало не огиду. Йому в очі випалили, що він отримав нагороду від злочинної влади. А куди ж цим панянкам знати, що чоловік її отримав не за гарні оченята та уміння пристосовуватися і плазувати перед владою, а за відмінне несення служби, за затримання злочинців, за високий відсоток розкритих злочинів! Більше того, Олександр Ольховський навіть суворого стягнення за оті 19 років несення служби жодного разу не отримав. Так, по дрібницях діставалася, але що це за робота без усних зауважень, яких на адресу цього служаки лунало вкрай мало. Всім відомо, що не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Це вже істина…

Окремо хочеться розповісти про сам атестаційно-переатестаційний процес або судилище, яке влаштувала одна із комісій над Олександром Ольховським. Враження від цього залишилися неймовірні, з різницею в тому, що не позитивні, а негативні. Перше, що кинулося у вічі майора, це грубість та зверхність двох дамочок, які не відрекомендувалися, хто вони та яку таку громадську або їй подібну організацію представляють. Навіть бейджика з іменем не виявили за потрібне поцепити. Отак «безіменні» та пихаті жіночки почали свій екзамен із перевірки знань законодавства. Олександр Євгенович ніяк не міг второпати, чому це йому знову потрібно демонструвати свої знання законодавства, коли перед тим він тестувався по таким самим питанням і набрав досить таки солідну кількість балів. Проте, він зібрав усю волю в кулак та спокійно відповідав на їхні запитання. Одне із них стосувалося прав людини, точніше, жінок цікавило, де ж ці права задекларовані. Звісно, відповідь в Олександра просто злетіла з язика, бо навіть школяр знає, що всі права декларує Конституція. Але ці дві дамочки зробили висновок, що майор не знає усіх прав, тому вдруге заставили його перераховувати їх. І коли Олександр вкотре перерахував, зробили висновок, що він таки нічого не знає, бо, бачте, забув одне мало не з головних прав людини – право на вільне віросповідання.

Скажіть, шановний читачу, невже для працівника поліції це є визначальним критерієм для того, щоб визнавати його професійно непридатним? Хіба при затриманні та складанні протоколу вже є графа «приналежність до віри», а  чи може для греко-католиків  чи бабтистів інші закони, а для римо-католиків інша відповідальність за злочини? Невже перед законом не усі люди є рівними?

У подальшому почали ставити запитання, що стосуються режиму секретності. І кому?  Працівнику міліції, котрий свого часу півтора роки виконував обов’язки старшого інспектора з режимно-секретної роботи усього відділу! Далі почали копирсатися в біографії та виразили сумнів відносно його освіченості. Після 15-хвилинного прицільного вогню на ураження з боку поважних дам, до цього процесу долучився (виявивши бажання «вбити всіх» ерудицією), чолов’яга, який також перебував у статусі члена атестаційної комісії. Але запитання так і не задав. Може не встиг, а може й не знав з чого почати розмову? Бо як пізніше вдалося з’ясувати Олександру Євгеновичу, цей чоловік представляв в атестаційній комісії …. Асоціацію фермерів області. Нам самим стало цікаво, що ж він міг запитати правоохоронця із 19-річним стажем?

У результаті, атестаційна комісія визнала Ольховського таким, що не може надалі нести службу в новій українській поліції. А за що? А хто ж його знає. Може за те, що забув про право на вільне віросповідання, або за те, що грамоту не від того міністра отримав? А ніхто  не задумався над тим, що може через кілька літ вже інша атестаційна дама нинішнього молодого копа також розпинатиме за те, що не той міністр йому подяку вручив і не ту кокарду він кілька років тому носив?  Від цього в нашій державі ніхто ж не застрахований.

Ось так, шановні наші реформатори. Професіонали, які мало не все своє свідоме життя віддали службі, розкрили чимало резонансних злочинів, врятували кілька десятків життів, стали для вас професійно непридатними.

Скажіть, шановні панове реформатори, невже саме так мають відбуватися зміни та реформи? А хто ж тоді поповнить лави нашої нової поліції? Враховуючи щоденні повідомлення про «подвиги» новоспечених поліціянтів, які стріляють впритул, витягують силоміць людей із авто, гасають п’яними за кермом службових автомобілів, напиваються та стріляють по своїх же рідних, то можна тільки передбачити, що порядку в цій країні ще довго не буде. А нині вже за законом «Савченко» випустили на волю кілька тисяч колишніх засуджених. Хто ж від них буде боронити простий люд? Ота розмальована краля, яка одягла на голову поліцейську кепку та позує перед фотоапаратом?

Як вирішиться подальша кар’єра Олександра Ольховського – важко сказати. Звісно, якщо саме керівництво відділку не відстоїть його та не надасть вагомих доказів його професіоналізму, доведеться таки позиватися до суду. Другого виходу в людини просто немає. Знаєте, що у цій атестаційно-переатестаційній історії найгірше? А те, що керівництво дбає лише про себе та спокійнісінько споглядає за усім цим збоку. А ще прикро, що мовчать міський голова, депутати міської та обласної рад, наш народний обранець Ігор Гузь, громадськість.

І насамкінець. Враховуючи резонансний випадок, з якого ми розпочали нашу розповідь, депутат обласної ради Микола Буліга нещодавно попросив оприлюднити інформацію щодо методики відбору членів атестаційної комісії, якості атестації та за чиїм наказом її утворили. Депутат також зацікавився кількістю поданих заяв на участь у роботі в комісії, за якими критеріями вони відбиралися та чи дотримувалися права тих осіб, які атестувалися. Відповідний депутатський запит підтримала більшість народних обранців. Можливо, саме після наведення порядку в цьому атестаційному безладі вдасться Ольховському та його братам по нещастю відстояти своє право визнати результати атестаційної комісії недійсними.

Людмила Гнатюк

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!