Харчування школярів завжди було гарячою темою для різноманітних інсинуацій та політичних маніпуляцій. Депутати району кілька скликань підряд підіймали це питання у своїх запитах та зверненнях, критикували недолуге фінансування та неодноразово ставили до відома керівництво різних рівнів про те, що якби не благодійна (читай – батьківська) картопля та буряки, в каструлю шкільної їдальні не було б що навіть покласти. Але ця проблема, незважаючи ні на що, залишалася так і не вирішеною.

Нині, в часи нового бюджетного формування та практичного усунення держави від видатків на харчування, дана проблема загострилася як ніколи. За мізерію в сумі до  6 гривень (згідно формульних розрахунків вартості харчування), яка виділяється на кожного учня практично усіх шкіл району (1-4 класів та  пільгової категорії), хіба можна приготувати повноцінну калорійну страву?   Ось і пухнуть голови в кухарів шкільних харчоблоків, чим би це сьогодні нагодувати дітей? Поступово взамін гарячим обідам приходять буфети, в яких підприємці стараються продавати солодощі, випічку та ще ряд інших нашвидкоруч приготованих продуктів. Подейкують, що іноді під прилавком шкільного буфета можна й 50 грам спиртного замовити. Ось такий сервіс, не виходячи зі стін школи.

На адресу нашого Інтернет видання надійшло кілька тривожних сигналів про організацію харчування у Зимнівському НВК. Але подейкують, що і в школі міста Устилуг не все гаразд із дитячим харчуванням. Тому привід навідатися у шкільні їдальні був слушний. Отож, спершу вирушили до Устилузької ЗОШ.

Коли зав’язалася розмова про вартість обіду, відразу ж секретар Устилузької  міської ради Людмила Касьян зазначила, що рішенням сесії від 2.03.2016 року з 09.03 по 31.05 вартість харчування одного учня в день становить не більше 4 гривень. Безкоштовне харчування отримують учні 1-4 класів, а із  решти учнів  з 5 до 11 класу безкоштовно харчуються лише діти-сироти, позбавлені батьківського піклування, діти з особливими освітніми потребами, що навчаються за інклюзивною формою навчання. Як то кажуть, не густо. Тому відразу ж виникло бажання побачити ту страву, яка вартує не більше 4 гривень.

Ранок в їдальні Устилузької ЗОШ розпочався із прибирання. А ми тим часом вирішили поспілкуватися із директором школи Світланою Михалець. З її слів вдалося дізнатися, що харчуванням (4 гривні за обід) охоплено 144 учні молодших класів та дві статусні дитини. Для старшокласників вартість обіду становить 6 гривень. Для обліку та списання продуктів на приготування обідів запровадили талонну форму: хоче старшокласник поїсти, бере талон  та здає його в їдальні кухарю. І наприкінці місяця батьки отримують такі собі квитанції на оплату за харчування своєї дитини. Звісно, про якусь нереальну суму нині навіть не хочеться вести розмову, бо ті пару гривень кожен батько віднайде, бо добре розуміє що краще дитині з’їсти свіжу котлету, аніж якісь чіпси чи горішки.  Крім того, Світлана Вікторівна розповіла, що в їдальні функціонує буфет підприємця Тамари Грицевич, котра виграла тендер ще при попередньому директору школи.

Подальшу розмову ми продовжили в харчоблоці. Меню, повірте, більше нагадувало голодне післявоєнне: яйце та суп, в якому навіть й натяку не було на якийсь скромний кусень м’яса. Я не вдаватимуся до критики його смакових якостей, але, повірте, після нашого візуального знайомства, їсти його вже не хотілося. Кухар Світлана Грицюк зазначила, що чогось більшого за ці копійки й годі придумати. У  перспективному меню вдалося побачити страви, в склад яких входять сосиски та курячі котлети. Як кажуть, день на день не доводиться.

Не будемо вдаватися до якихось висновків лише зазначимо, що з 1 вересня, тобто з наступного навчального року, харчування школярів взагалі можуть перекласти на плечі батьків. Держава, а тепер і громади, просто не дадуть змоги «тягнути» на своїх плечах харчування школярів. Дико якось звучить, проте це реалії нашого європейського майбутнього. Але  залишити учнів без гарячого харчування також якось не випадає, тому вже нині в керівництва об’єднаної територіальної громади починає визрівати думка про оголошення тендерів серед підприємців, які  візьмуться організовувати обіди в школах. Звісно, за кошти батьків.

Якщо з гарячими обідами ми трохи розібралися, то буфетна торгівля  залишила більше запитань, ніж відповідей. Перше, що кинулося в очі, це те, що в харчоблоці  був розміщений буфет, тобто пані Тамара торгувала печивом та різноманітними солодощами з приміщення їдальні через вікно, на якому так-сяк були наліплені цінники. Наскільки відомо, харчоблок є свого роду закритою територією, до якої окрім працівників немає права ніхто заходити. А на що ж тоді дивилася санстанція, коли надавала дозвіл на розміщення стелажів під буфетну торгівлю? Невже ті  400 гривень від оренди замилили очі усім? Звісно, претензій до продуктів не виникло: усе  запаковане, чіпсів та горішків я не побачила. Привезені булочки були свіжі. Але подейкують, що наступного дня ті булочки, що не продалися попереднього дня, просто нагріваються у мікрохвильовій шафці і… добре «йдуть з молотка». Мене здивували ціни: усі булочки по 4 гривні, а бутерброд із тонесенькою скибочкою ковбаси та булочкою – 5 гривень. На запитання відносно калькуляції на бутерброди, пані Тамара зазначила, що цей документ у неї є, проте в буфеті, по місцю торгівлі, він просто відсутній.

«Зимне. Школа. В буфеті продають солодку газовану воду (часом відкрито, часом з під прилавка), снеки і чіпси солодку вату – відкрито!!! Меню нема на стенді ніколи, до харчоблоку доступ мають і діти і технічки. А їжа це окрема тема. Фото не маю. Але там справді так. Порція і якість не відповідає ціні. Картоплю і овочі знов сказали з дому приносити дітям. То як використовуються державні гроші, які мають іти на учнівські обіди? Восени носили і вже знов неси. Скільки можна!!!! Коли вже там буде толк! Вже накипіло, а всі бояться відкрити рот…»

Повідомлення із таким змістом (без редагування)  надійшло на сторінку нашого видання в одній з соціальних мереж. Тому, недовго вагаючись, після відвідин Устилузької ЗОШ, вирушили до Зимнівського навчально-виховного комплексу. Але не встигла сісти в маршрутку, як надійшло ще одне повідомлення: «Вже знають що буде перевірка в їдальні, попередили з Устилуга. Вдячні їм безмежно. Добре що Устилуг попередив, то бігом поховали чіпси, снеки, вату солодку. Бо ще на перерві діти купляли… Шкода що ви не побачили реальну порцію. Врахуйте картопля, яку побачите, з дому дітей. І її на тарілці було 4 кусочки і юшка з шматочком м’яса. Я сьогодні була на тій перерві, коли діти їли. Ви так приїдьте через тиждень і в той час як діти їдять, о10 годині. Побачите. Сьогодні хоч кухарі хустку на голову одягли, а так… І меню вивісили перший раз за весь навчальний рік».

Прочитавши, подумала: «Доколи люди будуть працювати, підганяти, прибирати та щось драяти, готуючись до перевірки? Доколи ми будемо халатно відноситися до своїх обов’язків? І чому ми постійно експериментуємо на дітях? Та ще й брешемо один одному у вічі?»

Зі слів директора навчально-виховного комплексу села Зимне Юлії Степанюк дізналися, що вартість харчування учнів 1-4 класів та статусної категорії дітей становить 6 гривень, які компенсує зі свого бюджету громада. Таких дітей у Зимнівському навчальному закладі нараховується 85.

До самого харчоблоку потрапила вже після того, як діти пообідали. Меню було на місці, проте склалося враження, що воно писалося нашвидкуруч і підганялося під ту страву, яку готували.  Того дня було жарке та чай, вартість якого склала 5,68 грн (!!!). Чи подібна ця страва була на жарке – важко сказати.  Швидше набір продуктів на одній тарілці з непривабливим виглядом. Контрольна страва була в банках з-під томатної пасти. Крім того, склалося враження, що й санстанція сюди місяцями не довідується, бо перспективне меню, як пояснила кухар Марія Мосорук,  вже довгенько лежить у когось на затвердженні. Отож, в їдальні його так і не змогли показати. А як же тоді визначають, яких і скільки потрібно купити продуктів на день чи, навіть, тиждень? З довідника «Стеля» чи що? І чому у кінці навчального року, а не на початку, меню потребує якогось погодження або затвердження?  Це й наштовхує на думку, що його просто у немає у навчальному закладі.

Для всіх решту дітей (5-11 класів) обідів ніхто ніяких не готує, навіть за кошти батьків. Напевно, так просто легше усім та менше відповідальності. А той, хто проголодається, може купити булку, пиріжок, цукерку (поштучно) або печиво з вафлями у буфеті, який також зручно облаштували в кухонному блоці. До речі, пачка «Артека» дещо дорожча, ніж у якомусь міському магазині. Кажуть що буфетом завідує підприємець Віктор Мельник. І то вже довгенько, бо конкурентів йому, як виявилося, просто не знайшлося.  Кажуть, що це чоловік колишньої директорки школи, а вже нинішнього заступника голови районної ради. Торгують усім цим крамом кухар або її помічниця. Звісно, нічого такого забороненого там не побачила, однак якщо вірити тому що писалося у повідомленні, то їм вистачило часу все це десь приховати.

Хіба так повинно бути? А на що дивиться місцева влада?  А може чекає, поки все це не обернеться, не дай Боже, якимось харчовим отруєнням? Хто ж тоді винен буде?

Щоб не відчувати себе крайнім, можна постійно на когось кивати: на владу, на фінансування, на нестачу продуктів або просто на негоду та поганий настрій. Ми вже давно стали заручниками свого безділля: немає коштів – не будемо варити їсти, не вистачає продуктів – розмажемо  кашу по тарілці, немає меню – нічого страшного, щось придумаємо.

Але відповідальності ніхто не відміняв. Навіть при децентралізації. Та й санстанція ще не ліквідована. То у чому ж справа, панове посадовці?

Людмила Гнатюк

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!