У нашому місті, як відомо, чимало кафе та барів, де можна випити кави та перекусити. Адже Володимир – транзитне містечко, через яке курсує чимало машин до сусідньої Польщі. Але не факт, що усіх відвідувачів усюди пускають. Особливо це стосується тих барів та кафе, які прикріпили собі  статус «кращих».

Зрозуміли про що йдеться, після розповіді офіцера нашої героїчної 14-ї ОМБр. Він рідко буває у подібних закладах через постійну зайнятість, але цього разу вони разом з виконуючим обов’язки керівника бригади та ще одним чоловіком заїхали випити кави у кафе «Золота Легенда». Але там їх відмовились обслуговувати.

Причини спочатку не пояснили. І навіть коли у полковника побачили на грудях нагороди, думки не змінили. І це у місті, де базується бригада, яка є однією з найкращих в Україні, а у тих, хто прийшов у заклад попити кави, за плечима більше двадцяти років вислуги, участь в АТО і повага як від рядового складу так і від командування. Та навіть якби персонал цього вишуканого закладу не знав цього, то це не привід відмовляти в обслуговуванні. Військові все ж таки намагалися дізнатися причину… від охоронця. На що той відповів, що йому здалося, що вони перебувають у нетверезому стані. У відповідь бійці попросили підтвердження його слів (тобто просили, аби він запросив людей компетентних і провів освідчення), але охоронець відмовився будь що робити.

– Дуже неприємно з таким стикатися, – говорить офіцер бригади. – Ми не були п’яними і не заїхали випити, а попросили кави. Не горілки, вина чи інших спиртних напоїв. А просто КАВИ! І нам відмовили по тій причині, що охоронцеві ЗДАЛОСЯ, що ми нетверезі!

На душі залишився гіркий осад, бо відчули себе приниженими. Коли їхали на Схід, у кожному місті, де зупинялися, щоб заправитись, нам пропонували перекусити і випити кави. Навіть старші люди несли останнє, хрестили нас на дорогу та бажали швидкого повернення, а тут, у своєму місті, нам відмовили. Це дико і неприємно.

Жанна Білоцька

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!