«Порівняння — це крадій задоволення». Ця істина від колишнього президента США Теодора Рузвельта актуальна і зараз. Чому ж ми постійно порівнюємо себе з іншими?

Рішенням дилеми всього людства ще в 50-х роках зайнявся психолог Леон Фестінгер. Йому вдалося з’ясувати, що за рахунок порівняння ми можемо відчути себе на вершині успіху або з тріском «впасти» зі скелі розчарування. Соціальне оточення постійно тисне на нас. Ми дивимося на інших і думаємо: «Точно, ось так треба жити, сюди їздити у відпустку і стільки разів качати прес». Але чомусь постійно забуваємо, що важливо бути самим собою, а не копією придуманого суспільством ідеалу. Серйозно, ви ж не хочете бути «як усі»!

Прагнення порівнювати cебе з іншими просто катастрофічно зростає разом з розвитком соціальних мереж. З кожною хвилиною перегляду стрічки Facebook, Тwitter або Instagram в нас прокидається геній самокопання. Адже хтось зараз загорає на Канарських островах і пливе на білосніжній яхті в прозорих водах океану, а ми сидимо в офісі або зайняті домашніми справами. І здається, що весь світ живе і розважається, а ми тихо стоїмо і спостерігаємо за цим зі сторони. Та велика ймовірність, що все зовсім не так. І ось зараз хтось дивиться на наше життя в соцмережах з таким же захопленням, як ми на фото своїх «правильних» і «бездоганних» друзів і знайомих.

Ось вам приклад того, як на нас впливають соціальні мережі. Дівчину ніхто не запросив на танці. Вона залишилася вдома наодинці. На наступний день в її стрічці в соціальних мережах з’явилося безліч фотографій з тієї вечірки. Від їх перегляду її настрій остаточно пропав, а самооцінка опустилася нижче нікуди. Всі ці усміхнені обличчя подруг, які танцювали всю ніч зі своїми класними хлопцями, змусили її відчути себе непривабливою. Адже ніхто їй не розповів, що у когось потекла туш, а хтось танцював до біса погано. І все зовсім не було так ідеально, як вона собі придумала. Соціальні мережі побудовані на грі нашої уяви. І це класно, але питання тільки в тому, як це впливає на наш внутрішній світ.

Соціальні психологи провели дослідження серед 300 американських студентів. 14 днів поспіль хлопці надавали звіти, за якими можна було судити, як часто вони сиділи в соцмережах і які симптоми депресії виявлялися у них в ті моменти.

Результати такі: в учасників (обох статей), які провели більше часу в Facebook, виявилися більш високі показники депресії, яка загострювалася через постійне соціальне порівняння. Це дуже сумно, але ми не можемо контролювати процес порівняння, він відбувається на несвідомому рівні. Ця проблема ще більше ускладнюється тим, що люди в соцмережах показують тільки свої позитивні сторони: прикрашають свої історії, пропускають фото через фільтри. І відразу їх стрічка стає такою привабливою, що просто очей не відірвати.

Та ми забуваємо про те, що це тільки картинка, всього кілька кадрів нібито бездоганного життя. Те, що наша стрічка не рясніє купою фото з курортів і селфі зі спортзалу, не говорить про те, що ми нудні люди, яким абсолютно нічого розповісти іншим. Адже варто зберігати щось тільки для себе, а не виставляти на огляд десяткам людей, які навіть і не є нашими кращими друзями, якщо говорити відверто. Бути вірним собі і знати, що ти напевно в чомусь кращий, що може бути крутіше?

Звичайно, ми не говоримо, що соціальні мережі — зло і не варто туди заходити. Але якщо ваш настрій від перегляду всіх цих щасливих пар, екзотичних подорожей, милих немовлят і бездоганних дівчат і хлопців стає все гіршим і гіршим, то у вас завжди є можливість вимкнути комп’ютер і піти на прогулянку. Адже як сказав Ремарк: «І що б з вами не трапилося – нічого не приймайте близько до серця. Небагато що на світі довго буває важливим.».

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!