Про це написала у своєму пості мама хворої дівчинки Катерина Марчук.

“Усім привіт! Для тих хто про нас нічого не знає розповім малюсіньку історію появи на світ моєї донечки Єви. Моя донечка з’явилася на світ на 34 неділі вагітності шляхом кесарського розтину у 17.05 з вагою 2200гр. Я чула її перший крик, і це все що мені було дозволено бачити і чути. Мені не дали її пригорнути, поцілувати, відчути смак материнства. Її забрали від мене на 10 довгих як вічність днів. 3 бали по шкалі Апгар прозвучали для мене як вирок. Моя дитина сама не дихає. Як жити?! І тут розпочалися наші митарства… Обласна неонатальна реанімація і діагноз: Субдурально субарахноїдальний крововилив потиличноїділянки зліва внаслідок пологової травми. (Пологової травми???? Під час кесарського розтину??) Страшно чути що шанси на життя твоєї дитини мізерні, але ми мусили боротися за неї. Відсутні всі рефлекси. Як хотілося погладити її ручки, поцілувати в чоло, але між нами була стіна пластикового закритого кювезу в якому вона підключена до апарату яких “дихає” за неї.Ми лише молились і вірили в неї! За місяць я змогла взяти її на руки!МІСЯЦЬ! Цей місяць був вічністю. розпочався другий етап виходжування Єви, і я подумала Ура!!!! Але наші випробування тільки розпочались. Через чотири дні зупинка дихання-знову реанімація,знову апарат який “дихає” за неї. І так 7 разів,7 балансувань на грані життя та смерті. Ми боялися спати, ми боялися що не врятуємо в черговий раз Єву. За чотири місяці життя 7 зупинок дихання і новий діагноз -кістозно атрофічні зміни обох півкуль головного мозку. Пройшов рік з дня 13.11.15 ,ми потихеньку вчимося їсти (рік ми були на зонді, який для кожного годування виставлявся в шлунок), ми вчимося гуляти, стояти, розуміти. Але нас давлять діагнози, самий страшний Епілепсія, спастичний тетрапарез. В рік ми не сидимо, не ходимо, присутні часті епілептичні приступи. Дякуючи людській допомозі ми маємо змогу регулярно підліковуватись у луцькій неврології. Але, на жаль, цього мало. Шанс на повноцінне життя дає клініка у Мюнхені. Як тяжко розуміти що я не можу оплатити Єві повноцінне життя.Чому моя дитина стала жертвою лікарської халатності? Я хочу щоб моя дитина мене розуміла і назвала мамою. Це буде найкращою нагородою у житті. Люблю її. Тому просимо допомоги у всіх всіх людей! Допоможіть нам жити! Моліться за нас! Допоможіть зібрати 60 тисяч євро на життя Єви.

Наші контакти: мама-Марчук Катерина Вадимівна (093)5257825 . Рахунок ПриватБанку 4149 4978 4195 1926(грн.). 4149 4978 5390 5216(usd).”

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!