Секрет його успіху ще раз підтверджує теорію: хочеш чогось досягти – повинен докладати усіх зусиль. І навіть тоді, коли у тебе опускаються руки, здається, нічого не вийде, ти не маєш права зупинятися, а продовжувати рухатись уперед. І головне – вірити у себе.

Відкриття танцювальних клубів у селах, сприятимуть розвитку молоді
Засновника танцювального клубу «Star Light» («Станіслав») Станіслава Кузнєчихіна знають не тільки у місті, області,  в Україні, а й поза її межами. Сьогодні він є Президентом Волинської області асоціації спортивного танцю України, організовує міжнародні турніри, на які приїжджають учасники з усіх куточків країни та з-за кордону, а також відомі судді з різних куточків планети. Під його керівництвом діє чотири клуби: у Володимирі, Луцьку, Нововолинську, Локачах, де займається більше сотні вихованців. Незабаром планується відкриття ще одного – у Хобултові. Як зазначає Станіслав, у селах є чимало талановитої молоді, яка хоче розвиватися, але не має можливість, оскільки усі заклади позашкільної освіти знаходяться у місті, зважаючи на постійну зайнятість багатьох батьків, возити дітей нікому. Тож здібності так і залишаються нерозкритими. Він сподівається, що танцювальні клуби, які відкриває у сільській місцевості, сприятимуть цьому.

Міжнародні турніри проходитимуть у Луцьку, у Володимирі – Кубок міського голови
Станіслав танцювальну кар’єру розпочав у чотири роки, коли мама привела його маленьким хлопчиком у бальну студію. Першим викладачем була Ірина Галкіна, потім перейшов навчатися до Наталії Лис. Тоді він ще не усвідомлював, чи правильний напрямок обрав, оскільки був ще зовсім юним. Лише з часом почав розуміти, на скільки важливими є для нього заняття.
– Насправді, це – найдорожчий вид спорту, і не кожен може дозволити собі його, – розповідає він. – Мої батьки витрачали майже усі кошти на мій розвиток у цьому напрямку. Підтримували  бабуся з дідусем та тітка. Тренування і турніри займали весь мій час. Після школи вступив до нашого педагогічного училища, згодом став студентом ТНЕУ, обравши економічну освіту, але продовжував займатись улюбленою справою. По закінченні вишу постала проблема з працевлаштуванням. Викладач педколеджу  Тамара Карпук запропонувала викладати уроки ритміки у центрі позашкільної освіти, а згодом у мене виникла ідея створити свою бальну студію.
На початку Станіслав тренував дві пари. Зізнається, було непросто, оскільки заробітку, який був на той час, не вистачало, і доводилося постійно «викручуватись», щоб не просити у батьків. З часом кількість охочих навчитися танцювати зростала, і він вирішив створити клуб «Станіслав». Занурюючись все більше у світ танцю, почав влаштовувати власні турніри. Зізнається, це – досить клопітка робота, оскільки потребує організаторських здібностей та фінансів, тож нерідко доводиться звертатися за підтримкою до спонсорів.
– Насамперед потрібно подумати над тим, де розмістити кілька сотень учасників та журі. А у нашому невеличкому містечку це досить проблематично, зважаючи на наявність одного готелю, – продовжує ділитися Станіслав. – Доводиться шукати місця у сусідньому Нововолинську та організовувати їхній доїзд. Крім того, добиратися до Володимира не зовсім зручно, оскільки не має прямих сполучень як з залізничним транспортом, так і автобусним. Тож, беручи до уваги ці обставини, прийняв рішення надалі проводити заходи міжнародного рівня у Луцьку. А от Кубок міського голови залишиться. Варто додати, що одному мені було б важко усім займатися, тому в усьому завжди підтримували і продовжують це робити рідні, котрі буквально живуть моєю справою. При підготовці до змагань вони у прямому сенсі ночують у спорткомплексі, допомагаючи облаштовувати зал.

Танці – один з найдорожчих видів спорту і вимагає фізичних навантажень 

     Два роки том у клуб змінив свою назву і тепер називається «Star Light». Станіслав зміни пов’язує із сімейними обставинами.
– З приходом у клуб Софії Віщик, котра тепер є моєю дружиною, ситуація змінилася, і було б не правильно стосовно неї представляти клуб лише моїм іменем, – говорить він. – Адже на її тендітні плечі лягло величезне навантаження, оскільки доводиться не тільки майже весь свій час присвячувати тренуванню вихованців, а ще й займатися  нашим малюком, якому кілька місяців. У силу обставин, він вже починає звикати до танців, хоча, чесно кажучи, почав це робити, коли Софія була вагітна, бо вона не переставала працювати до самих пологів. Тож перші уроки він засвоїв ще в її утробі. А зараз разом з нами бере участь в організації турнірів, звичайно, поки що у візочку. Чи піде він нашим шляхом – покаже час. Однак, якщо обере іншу професію, ніхто заперечувати не буде. Ми довго думали над новою назвою клубу, і врешті, дійшли спільної думки перейменувати на «Star Light». Сьогодні це один з найбільших і найсильніших клубів Волині, у якому займається більше сотні вихованців, а з кожним роком їх кількість лише зростає.


Станіслав не приховує, танці – один з найдорожчих видів спорту, і не кожному він по кишені. Траплялись випадки, коли обдаровані діти були змушені покинути заняття через фінансові проблеми. Для прикладу, одна сукня може вартувати понад десять тисяч гривень, для хлопців трохи дешевше пошити одяг, та й то не завжди. Плюс вартість турнірів та витрати на дорогу. Загалом за сезон танцюристи беруть участь у понад двадцяти змаганнях, як по Україні, так і за її межами. Крім того відвідують семінари.
– Коли мене запитують, чи кожна дитина може стати професійним танцюристом, з упевненістю відповідаю, – так, якщо вона є цілеспрямованою, рішучою, комунікабельною і готова багато працювати, – говорить Станіслав. – Адже танці це ще й величезні фізичні навантаження. У клубі є вихованці, які попри свій юний вік за короткий період досягли високих результатів завдяки вищевказаним якостям. Це Яринка Шуляр та Роман Боярчук (на фото). Хочеться також відзначити Софію Гєру та Іллю Сайчука, а також Машу Подзідзей та Влада Мельничука, котрі докладають великих зусиль задля успіху.


                                     У мене немає конкурентів, а є колеги
Найвищим досягнення у танцювальній кар’єрі є звання чемпіона світу, яке дає міжнародне визнання переможцю у світі танцю і відкриває великі перспективи. Турніри такого рівня проводяться у Франції, Китаї та Англії. Станіслав Кузнєчихін розповідає, що чимало танцюристів з України досить активно працюють за кордоном на тренерських посадах. Йому також надходили пропозиції з США, Таїланду, але він вирішив розвивати свою кар’єру на батьківщині.
– Виїхати ніколи не пізно, але за кордоном ти будеш звичайним заробітчанином, – ділиться він. – Та й шкода кидати те, що напрацьовано роками. Рано чи пізно доведеться повертатися, і тоді треба починати все спочатку. Але робити це буде важче, бо люди, які покладали на тебе надії, перестануть довіряти тобі. Нещодавно мене було призначено Президентом Волинської області  асоціації спортивного танцю України. Вважаю це черговою  перемогою у своїй танцювальній кар’єрі, однак зупинятись на досягнутому не збираюсь і рухатимутись далі.
Щодо конкуренції, Станіслав відповідає, що нормально ставиться до такого явища. І додає, для нього конкурентів не має, а є колеги. Протягом семи років він досягнув чимало, тож тепер впевнено почувається у танцювальному світі. Хоча й не приховує, інколи бували моменти, коли опускались руки й, хотілося кинути усе. Але йому вдавалося переконати себе у зворотному та йти  далі.

Сьогодні клуб «Star Light» на чолі з тренерами Станіславом та Софії Кузнечихіними продовжує виховувати майбутніх чемпіонів, котрі представлятимуть Україну на світовій арені танцю. І удвічі примно бачити на ній молодь нашого міста.

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!