Український ринок  праці через декілька років чекає повний крах.  Про це йдеться на DT.UA. І не тому, що не вистачає вакансій або робочих рук, а тому, що заробітні плати  найманим працівникам виплачуються за мінімальними стандартами. Якщо взяти останні зміни у  розмірі мінімалки, то на руки, як мовиться, люди отримають 2900 гривень. Звісно, дещиця іноді доплачується  у конвертах. Хоча це вже залежить від милості підприємця та  процвітання його бізнесу. Але як би там не було, хіба за такі копійки можна вижити, коли  обіцяють, що буханець хліба згодом коштуватиме близько 15 гривень? Ростуть як гриби після дощу ціни на ліки. Не за горами підняття тарифу на газ. Про ціни на пальне вже й мови не ведемо, бо ті, хто одержує мінімалку, на автомобілях не їздить.

Підняти цю тему змусило два фактори: офіційно озвучена інформація на нещодавніх засіданнях. Перша  – на «круглому столі» із підприємцями Володимира-Волинського. Прозвучало запитання відносно доцільності  оформлення безробітних підприємцями на 0,25 відсотка мінімальної заробітної плати.  Не вникатимемо в подробиці, хто саме   рекомендує таким чином  оформляти людей, однак  це є повним абсурдом. Хіба потрібно комусь продавця, який стоятиме за прилавком 2 години? Або посудомийки, яка помиє десять тарілок та скаже власнику бару «До побачення»? Звісно, ні. Крім того, жоден із тих, хто шукає роботу, не буде працювати на  900 гривень. Виходить, що    таке «працевлаштування»  проводиться  задля замилювання ока, «узаконення»  трудових відносин  та покращення чиновникам показників. То кого ж ми дуримо?

По-друге. Досить таки цікава цифра прозвучала на засіданні  виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради щодо створення нових робочих місць у місті. Виявляється, у минулому році, за даними ДФС, було створено нових 1989 робочих місць. А де ж вони з’явилися?  У місті  не запрацював ні завод, ні фабрика. Не відкрився навіть новий супермаркет або розподільний склад товарів. На  здивування одного із депутатів міської ради було сказано, що  у місті будуються житлові масиви, елеватор.    Але ж не  місцевий промжитлобуд їх будує, а іногородні  фірми зі своїм персоналом та технікою?  То невже кожне звільнення працівника та оформлення на його місце іншого   фіскали рахують як відкриття нового робочого місця?

Завершити хочеться витримкою зі статті вищезгаданого видання: «більшість працівників не відчувають за  останні  три  роки турботи з боку працедавця». Не відчують вони й цього року.  Отже черга за закордонними біометричними паспортами, яка нині  нараховує  близько 770 тисяч осіб по Україні, й надалі збільшуватиметься.   Бо згідно соціологічного опитування кожний третій має бажання виїхати з України.  Тобто, може згодом настати такий час, що власник магазину чи бару   не лише стоятиме за прилавком та братиме замовлення, а й розвантажуватиме товар та прибиратиме у приміщенні. Чи не так?

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!