У залі засідань виконкому відбувся розгляд та громадське обговорення передпроектної пропозиції детального плану центральної частини міста (Площа Героїв, сквер О. Дверницького). На захід завітали архітектори, які представили авторські проекти, депутати міськради, громадські активісти, журналісти, директор музею Володимир-Волинського історичного музею  Володимир Стемковський, начальник управління містобудування та архітектори Тарас Киба. Очолював слухання секретар міськради, заступник міського голови Олег Свідерський.

Розпочав презентацію проекту керівник компанії проектного об’єднання «Укразахідурбанізація» Михайло Габрель. Він представив на огляд план  Площі Героїв та скверу. Варто зазначити, що до уваги не брався обеліск Слави, оскільки автор зауважив, що його долю має вирішувати громадськість. Робота пана Михайла передбачає торгові ряди на вулицях Ковельській та Шевченка, відновлення дзвіниці костелу та встановлення монументу Небесній Сотні у сквері, навпроти ВПУ.  Остання ідея викликала чимало спірних питань, оскільки там знаходиться пам’ятник князям Васильку та Данилу. Олег Свідерський, користуючись нагодою, запропонував встановити монумент  у Слов’янському парку на місці хреста, що при вході, і додати підсвітку. Володимир Стемковський бачить пам’ятник Небесній сотні та Героям АТО на території військкомату. Своє бачення він мотивував тим, що саме звідти розпочинають свій військовий шлях призовники, і встановлення стели у прилеглому парку було б більш доречніше. А ось громадський активіст Тарас Сватко висловився за перенесення обеліску Слави. Його підтримав Микола Гінайло, наголосивши, що ми не повинні прив’язуватись до радянського минулого, а творити свою історію. Але не забувати тих, хто віддав життя за наше мирне сьогодення у роки Другої світової.  Виникало чимало питань й по інших моментах проекту. Для присутніх він видався занадто сучасним і не при’язувався до історичних місць Володимира.

На відміну від попередника їх врахував Андрій Гнатюк, котрий наголосив, що перш за все є історія стародавнього міста, і при плануванні реставрації центральної частини, насамперед, варто брати це до уваги. Свій проект він виконав у стилі барокко, оскільки вважає, що час не стоїть на місці, і люди завжди починають шукати щось нове, а класика не тільки залишатиметься актуальною, а й підкреслюватиме історичну значимість міста і додаватиме йому величі. На площі пан Андрій передбачив доріжку, на якій не тільки можна буде прогулюватись, а й влаштовувати військовий парад. А також пам’ятник Юрію Змієборцю, який зображений на гербі міста, алеї з оригінальними лавками, одна з яких – у вигляді вилки, літній фонтан та нове приміщення міськради. Щодо скверу, тут він спроектував дитячий майданчик, арку, яка б слугувала не тільки прикрасою парку, а й чудовою фотозоною для молодят, декоративні насадження, стіну Капуцинів прикрасив світлинами стародавнього міста різних часів. Насамкінець, «обгородив» сквер кованим парканом.

Молодий, амбітний, цілеспрямований архітектор-дизайнер Тарас Дукельський, презентуючи свій проект реконструкції скверу, одразу дав зрозуміти, що не збирається поступатись опонентам, і якщо хтось із них виявить бажання співпрацювати з ним, то лише на його умовах. Робота передбачає сучасні дитячі майданчики, розумні лавочки, МАФи з розетками та вай-фаєм, відновлення стіни Капуцинів, створення галереї із змінними композиціями, встановлення амфітеатру з великим екраном.

Дизайнер Сергій Ничипорук пропонує перенести обеліск Слави, а на його місці встановити фонтан у формі корони з підсвіткою, окрім того, викласти територію площі бруківкою і розбити на квадрати. У сквері, за його задумом, має бути скульптура монаха капуцина, а також облаштування дитячої зони з дерев’яних конструкцій.

Усі презентації були варті уваги, і в кожній з них вбачалось бажання зробити місто кращим, не дивлячись на те, що виконані у різних стилях. Чимало запитань з боку присутніх було до їх авторів, як і зауважень та пропозицій. Так, отця Євгена турбувало питання вбиральні у сквері. Оскільки чимало людей ходять справляти нужду у вбиральню, що знаходиться на території храму «Віри, Надії Любові та матері їх Софії»  або ж роблять це під стіною Капуцинів. Разом з тим він зауважив, не дивлячись на те, коли і як буде відбуватися реставрація скверу, при вході у церкву планується встановити браму, яка слугуватиме фотозоною для молодят, а також невеличкий фонтан. Депутат міськради Олег Тимосевич запропонував акцентувати увагу на історію, оскільки туристи їдуть оглянути на сучасні архітектурні споруди, які є у кожному місті, а визначні  місця.

Кінцевий результат реконструкції міста не завершений. Напрацювання відбуватимуться з урахуванням побажань громадян. Варто зауважити, більшість з присутніх надала перевагу проекту Тараса Дукельського, оскільки він більш реалістичний у подальшій реалізації. Якою все ж бути центральній частині Володимира, – ще обговорюватимуть на громадських слуханнях, художній раді та сесії міськради. Окрім того, була пропозиція провести обговорення у засобах масової інформації та соцмережах щодо перенесення обеліска Слави. Дійти спільної думки буде непросто, бо скільки людей – стільки думок. Однак є сподівання, що все ж золоту середу вдасться знайти. Та от у яку суму обійдеться ця краса для міста? І чи не вийде так як з фонтаном? Поживемо – побачимо.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!