27 лютого під час брифінгу у Володимир-Волинського міського голови Петра Саганюка  було піднято питання подальшої долі колишньої громадської вбиральні, що в історичному центрі міста. За цю проблему взялися навіть місцеві активісти, які самотужки проводять власні розслідування історії її продажу з аукціону.

Відповідаючи на це, міський голова наголосив, що на той час, коли приміщення вбиральні продавалося на торгах, міський бюджет поповнився щонайменше 40 тисячами доларів. Це була неабияка сума.

Звісно, що рухало міською владою на момент продажу «клозету», невідомо. Як і не названо нинішього власника. Єдине, на чому загострив увагу міський голова, що  в центрі багатьох міст (для прикладу навів Львів) відсутні громадські туалети.

З цим важко не погодитися. Але під час купівлі будь-якого приміщення обговорюються умови його подальшого використання. Невже в договорі   продажу вбиральні було  передбачено зміну її  цільового призначення та на місці смердючого «клозету» новому власнику було дозволено  збудувати якщо не  бар, то хоча б якесь офісне приміщення?    А хіба  купець, навіть якщо він двічі змінювався, не повинен нести відповідальність за те, що роками нічого не робить для того, аби приміщення не перетворювался на розвалину? А може власник (чи його протеже)  очікує ті часи, коли підгонить бульдозер, зрівняє оте паскудство   із землею та одержить ласий шмат землі у центрі міста по ціні квартири?!

Коментуючи ситуацію, міський голова Петро Саганюк зауважив, що для того аби й надалі функціонував подібний заклад в його первинному призначенні, потрібно утримувати цілий штат.   Але  хіба це головний біль міської влади, а не тої «жіночки», що купила вбиральню ?

З усієї розмови вдалося зрозуміти одне:  варто  активістам  не за якісь вбиральні думати та переживати, а за державу. Це прекрасно, проте якщо припре, то у той момент думати про державу якось вже не випадає…

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!