Порушити тему сексуального виховання в Україні підштовхнула дитяча книжка, вірніше одна з її сторінок, яку мені скинула у повідомлення на Фейсбук знайома, поцікавившись: чи насправді такому навчатимуть наших дітей? І додала, що вже зареєстрована петиція, у якій йдеться про вжиття заходів для припинення пропаганди гомосексуалізму, яку порадила підтримати.

На сторінці, окрім малюнків, йде мова про гетеро та гомосексуальні стосунки. Тож мені стало цікаво, що за петиція, і що слугувало причиною її подання? Адже у нас, ніби, ніде не пропагується дана тема, маю на увазі у навчальних закладах.

Так, дійсно є такий документ, автором якого виступає голова Асоціації місіонерських Церков євангельських християн України Віктор Танцюра. Варто зазначити, що петиція набрала 12695 голосів з необхідних 25 тисяч. Подати її спонукало розпорядження КМУ №1393 від 23 листопада 2015 року «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», у якому зокрема йдеться про «включення компонента, спрямованого на поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів, у систему освіти (ст.102. п.3); організація та проведення освітньо-просвітницьких заходів (зокрема із залученням засобів масової інформації) спрямованих на поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів (ст. 102, п. 4). А також про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права несвідчення проти свого партнера (ст. 105, п.6). Також про внесення змін до МОЗ від 20 серпня 2008 р. № 479 стосовно усунення дискримінаційних заборон щодо усиновлення дітей, зокрема ВІЛ-позитивними, людьми з інвалідністю та трансгендерами (ст. 105, п.7)».

  За словами автора, на державному рівні планується внести зміни в освіту, де дітей навчатимуть, що одностатевий спосіб життя – це норма. Легалізувати цивільне партнерство та одностатеві пари, а також надати право бути донорами крові ВІЛ-інфікованим, людям з інвалідністю та трансгендерам. І насамкінець, залучати ЗМІ для підтримки гомосексуалізму.

Як на мене, тут немає чому дивуватися. Українці свідомо обрали європейський напрямок, а значить повинні бути готовими до таких змін. У Європі та на Заході нікого не здивуєш одностатевими шлюбами, там вони є нормою. Та чи готові ми до такого кроку? Адже  у нас зовсім інші цінності, які пропагують кохання і стосунки між чоловіком та жінкою, народження й виховання дітей у традиційних сім’ях. Й врешті решт, з релігійної точки зору,  це – протиприродно.

Але тут назріває інше питання: а що ми знаємо про інші стосунки, які відрізняються від звичайних? Бо коли торкнутися статевого виховання в Україні, воно кардинально різниться з поміж інших країн. Та чи є взагалі? Так, для прикладу, у Нідерландах держава запровадила повну статеву освіту, яка починається з 4-річного віку. Зрозуміло, що у дитячих садочках про секс не йдеться. Але з дітьми відкрито говорять про кохання і стосунки. За програмою 8-річним розказують про гендерні стереотипи й самооцінку, а 11-річним – про сексуальну орієнтацію та засоби контрацепції. У початковій школі в першу чергу намагаються навчати дітей, як захиститися від сексуального насилля та чому потрібно поважати сексуальні вподобання інших людей.

   У Норвегії започаткували статеву освіту в 1971 році. Програма розрахована на школярів віком від 7 до 16 років та пояснює, що таке сексуальні бажання, мастурбація, гомосексуальність, контрацепція, аборт, венеричні захворювання, створення сім’ї та сімейні стосунки тощо.
У Німеччині курс статевої освіти охоплює широкий спектр тем: від статевого дозрівання і хвороб, що передаються статевим шляхом, до сексуальної активності, ставлення до ЛГБТ, небажаної вагітності, складнощів абортів, небезпеки сексуальних домагань тощо. Також більшість шкіл навчає, як правильно застосовувати контрацепцію.

   У Швеції статеве виховання є обов’язковим шкільним предметом з 1956 року. Навчання починається у віці 7-10 років і триває до закінчення школи. Під час занять акцент робиться на здоровому способі життя та на стриманості у відносинах із протилежною статтю. Найважливіші теми: статева зрілість, кохання, уявлення про себе, перший секс, мастурбація, використання презервативів/протизаплідних засобів та орієнтація. Навіть на телебаченні показують коротенькі відео для 3-6-річних дітей, щоб вони зрозуміли, як влаштовані їхні тіла.

  У Франції статеве виховання викладається в школі з 1973 року. Молодь забезпечують усіма необхідними знаннями про секс, включно з правильним використанням контрацепції. Презервативи у школах роздають вже у 8-9 класах. Окрім цього тинейджери можуть вільно їх купляти прямо в школі в торговельних автоматах або безкоштовно отримати у шкільної медсестри.
   В Україні також є сексуальне виховання, тільки воно не виділяється окремими курсом, а інтегроване до предмета «Основи здоров’я». Його вивчають з 5 по 9 клас. У 5-му класі дітям розповідають про основи фізичного розвитку та статеві ознаки. У 6-му і 7-му – про гендерну політику, а вже у 8-му класі розглядаються питання ранніх статевих контактів, інфекцій, сім’ї, шлюбу та готовності до дорослого життя. Проте 9-класникам вже нічого не розповідають про статеве життя, а тільки про фізіологічну та соціальну зрілість.

У свою чергу, опитування від U-Report показало, що школа не є першоджерелом знань про статеві стосунки. 41 % опитуваних зазначило, що відповідних уроків просто не було.

Тобто розповідати дітям у 8 класі, що таке секс – пізно, адже 36 % з них на той час вже його спробували хоча б із цікавості. За спостереженням психологів та експертів вони починають цікавитися контрацепцією, займатися онанізмом приблизно з 12-ти років. Крім того, до курсу «Основи здоров’я» все одно не входять теми гомосексуальності, відношення до ЛГБТ, сексуальної активності, небажаної вагітності й багато інших. Звідси й з’являється упереджені погляди та погана поінформованість молоді.
   В результаті, 66,1 % українських підлітків шукають і знаходять інформацію про секс в Інтернеті. А середній вік статевого дебюту серед дівчат – 13,7 років, серед хлопців – 13,3. Як результат – у нас один з найбільших показників підліткової вагітності в Європі. Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації впевнений, що корінь зла полягає у слабкій статевій освіті.

Зважаючи на вищесказане, напрошується питання: що нам потрібно змінювати – ставлення до людей з нетрадиційною орієнтацією чи удосконалювати статеве виховання в школах? Але що вона змінить, коли тема одностатевих стосунків давно обговорюється в Україні, а представників сексменшин, котрі не бояться про себе заявляти, стає дедалі більше. Так, за приблизними підрахунками правозахисного ЛГБТ-центру “Наш світ”, у країні проживає від 100 до 200 тисяч одностатевих пар, з яких 77 відсотків мріють про узаконення союзу. Та чи готове наше суспільство до цього?

У матеріалі використана інформація з сайту Studway.

Жанна БІЛОЦЬКА

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!