Нині у Верховній Раді представлений законопроект, який повинен змінити ринок ритуальних послуг, у тому числі   ввести процедуру біопоховань. Документ  переданий для ознайомлення у комітетах.

Видання напередодні у дописах   вже писало  про вищезгадану процедуру, яка  передбачає поховання тіла із використанням матеріалів для розкладання протягом п’яти років.

Звісно,  для нас православних слов’ян дана новація є дещо неприйнятною.  Ми й досі звикли хоронити покійників у трунах, виставляти монументи на могилах та обставляти  їх штучними квітами.

Проте дедалі частіше порушується питання про кремацію. І хоча традиція спалювати покійників не знаходить великої підтримки у більшості населення держави, до того ж самих крематоріїв в Україні можна порахувати на пальцях, однак проблема із вільною землею для кладовищ з кожним роком дає про себе знати.

Про це неодноразово наголошується керівництвом Володимир-Волинської міської ради. Це підтверджує керівник комунального підприємства «Ритуал» Ганна Кушнірук. Як зазначила Ганна Михайлівна, на Федорівському кладовища місць для поховання вистачить  щонайбільше на років три. А далі?

Міський голова Петро Саганюк намагався домовитися із районною владою щодо виділення певної площі під кладовище в районі птахофабрики. Проте, подейкують, що ця земля перебуває в оренді одного із сільськогосподарських товариств.  Можна було б облаштувати місце для вічного спокою за містом, але там знаходяться землі військового полігону, які належать Міноборони. А з цим відомством міська влада не може ніяк віднайти спільної мови. Не лише за кладовище, а й за землі, які знаходяться на території міста.

«Розглядається дві пропозиції щодо виділення земель під кладовище для поховання жителів Володимира-Волинського, – зазначає в розмові Ганна Кушнірук. – Перша ділянка (8 га ) – в районі відстійників птахофабрики, друга – в районі відстійників цукрового заводу. Проте ці площі є незначними».

Про розцінки крематорію не будемо нині говорити, бо у Володимирі-Волинському та навіть Луцьку таких послуг поки що не надають. Для того, аби прах покійного віддати землі за православними традиціями    потрібно щонайменше 3500 гривень. У цю суму, за словами керівника «Ритуалу», можна придбати труну (з усім внутрішнім начинням), вінки, хрест, замовити катафалк та викопати яму.

Щодо тарифу на копання ями, все залежить від погодніх умов. Взимку – від товщини промерзання, тому ціна копання коливається від 870 до 1000 гривень. Влітку  від 500 гривень.

Видання поцікавилось у Ганни Кушнірук  її ставленням до кремації. Співрозмовниця наголосила, що  є віруючою людиною, ходить до храму і схиляється до традиційного поховання.

Такої ж думки притримується  настоятель Володимир-Волинського храму св.м. Віри, Надії, Любові та матері Софії Євген Рябець, котрий зазначив: людина приходить із землі і прах її повинен повернутись у землю. Сказано у Святому Письмі: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся”.

«Ми свідомо не готові до кремації, тому повинні дотримуватися православних і прабатьківських традицій і природним способом передавати людину у вічність. Дотримуючись традиційного поховання, ми виконуємо  Господній заповіт. Ще не прийшов той час, щоб кремувати людей. Я маю на увазі наше місто. Вважаю, на років 100 землі під поховання померлих на Волині вистачить»,- зазначив в розмові отець Євген.

Не виключає отець Євген, що рано чи пізно таки доведеться враховувати різноманітні обставини, зокрема, відсутність площ під захоронення. Можливо церква на той час сприйме кремацію.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!