Хто б що не казав, а таки стародавній Володимир-Волинський щороку оновлюється і стає привабливішим. Ремонтуються дороги, зводяться нові будинки, зрушила з місця справа з валами, дійшли руки до благоустрою госпрозрахункового ринку, маємо новий фестиваль, який набирає обертів і популяризує місто… Одним словом,  у княжому постійно щось робиться. Приміром, зараз у Слов’янському парку вкладають бруківку. Місто готується до святкування 1030-річчя. Увагу привертає сам процес, бо до того перед вкладанням зривали асфальтне покриття, а тут все відбувається за іншою технологією, яка дозволяє не робити цього. Кажуть, ця краща. Що ж побачимо. Аби не було так як з «Амілою».

Здавалося, можна лише тішитись, що парк матиме кращий вигляд з новою бруківкою, якби не одне «але». Таке враження, що місто скоро потоне у ній. Бо одну зривають, іншу вкладають, І це, здебільшого, у центрі. А ось вулиці, мешканці яких багато років оббивають пороги міської влади, щоб там бодай щебенем засипали, бо у дощову погоду або коли сходить сніг, хоч перелітай через величезні баюри, так і залишаються поза увагою.

Із 2009 року жителі провулку Декабристів  (район Львіської) просять владу про ремонт. Пан Володимир, котрий проживає там, розповідає, що куди тільки не звертались і не писали, але справа так і не зрушила з місця. Хоча відрізок дорожного полотна, який проситься відремонтувати, є невеликим, – десь зо 300 метрів. Проживають у провулку майже самі пенсіонери, які вже втратили надію на те, що колись дочекаються ремонту. Вони згідні аби хоч чим засипали ті ями, бо у дощову погоду намагаються зайвий раз не виходити з будинків. Жартома кажуть, як немає асфальту, то можна й бруківкою вкласти, бо нею скоро всеньке місто буде встелене.

Невеличка вулиця Довбуша (район швейної фабрики) мешканці якої переважно пенсіонери, теж неодноразово звертались щодо ремонту до влади. Цей відрізок дороги межує з Лодомирським кладовищем. З одного боку – асфальт, з іншого – цвинтар. А посередині – кілька метрів бездоріжжя. І все б нічого, якби не той же дощ, який розмиває дорогу, по якій через величезні вибоїни неможливо дійти до хат літнім людям. А перед Провідною неділею там взагалі людно.

Провулок Річинського (район вулиць Шухевича та Шахтарської) нагадує острів. Бо єдиний серед них є незаасфальтованим. Ніби обіцяють зробити це наступного року.

Вулиця Наталії Ужвій потребує освітлення. Депутат міськради Руслан Мороз неодноразово піднімав це питання, однак й досі залишається невирішеним.

Цей список можна продовжувати, бо таких провулків та вулиць є чимало у Володимирі. На деякі  жителі за власний кошт проектно-кошторисну документацію виготовили. Та чомусь черга до них не доходить. Все впирається у гроші і відмовки, усе одразу не зробиш. Та от чомусь на бруківку, яку то знімають, то вкладають, вони знаходяться. Може тому, що територія, яку нею встеляють знаходиться у центрі, і її більш видно, ніж закапелки, що  на околицях міста і по яких мало хто ходить і їздить. Або ж невигідно владцям такими малими об’єктами займатись…

Залишається чекати завершення ремонтних робіт у парку Слов’янському, де жителі та гості міста матимуть можливість прогулюватися новими доріжками. Може з часом і до фонтану справа дійде. На черзі – Площа Героїв. Якого кольору та форми буде на ній бруківка, побачимо. Головне, щоб було гарно та якісно виконано, і за шпильками не відлітала. Бо знову доведеться перекладати. Так ніколи вищевказані та інші вулиці не побачать ремонту.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!