За її плечима – 35 років лікарського стажу, на рахунку – тисячі маленьких пацієнтів, котрим допомогла одужати. Лікар-педіатр вищої категорії Галина ХОМЮК народилася на Кубані. У 1983 році закінчила Харківський медичний інститут і по розподіленню поїхала до Челябинська, де проходила інтернатуру у дитячій лікарні. Згодом працювала дитячим дільничним лікарем у челябінській залізничні лікарні. Додаткову освіту отримувала на курсах післядипломної освіти в Уральському та Харківському інститутах удосконалення лікарів, у Львівському державному медуніверситеті післядипломної освіти та Львівському національному університеті ім. Д.Галицького. У 1990  приїхали з чоловіком, який є корінним володимирчанином, у Володимир-Волинський. Тринадцять років працювала дільничним педіатром в ЦМЛ. У 2003-му призначена на посаду завідуючою дитячої консультації. На сьогодні – завідуюча амбулаторією загальної практики сімейної  медицини №2 ЦПМСД.

– Галино Іванівно, хотілося б почути чи зросло навантаження на педіатрів після підписання декларацій?

– Оскільки батькам надали повне право у виборі лікаря (хоча й до того у них був певний вибір), навантаження у багатьох лікарів зросло. Для прикладу, в одного з наших педіатрів  Лілії Камінської виявили бажання спостерігатись близько 900 осіб не тільки з міста, а й  району. Варто зазначити, у цьому напрямку добре попрацювали фельдшери, за що їм щира вдячність. Зі мною наразі підписало угоду близько 250 осіб, чимало з яких – колишні пацієнти, які тепер довірили мені своїх діток. Хочу додати, у нас усі лікарі хороші фахівці, та разом з тим з різними характерами.  Тому завжди кажу їм: у нашій роботі потрібно бути дипломатом і мати терпіння та витримку, оскільки насамперед маємо справу з маленькими пацієнтами, деякі, зважаючи на вік,  не завжди можуть сказати, що їх турбує. Тож зобов’язані знаходити до них підхід. Та й  мами теж різні за характером, професіями, обізнаністю. Чимало черпають інформації у соцмережах та інших джерелах, і задають багато питань, на які ми, лікарі, зобов’язані дати відповідь. В залежності, як це робимо, формується до нас довіра.

– А як буде з викликом лікаря додому?

– Це питання поки вивчається. Хоча його планується обумовлювати під час підписання декларацій. Особливо воно стосуватиметься осіб, котрі проживають поза межами міста. Адже не завжди лікар, з яким підписали угоду, матиме можливість та час виїхати на виклик. Приміром, не зможе залишити пацієнтів, котрі чекають на прийом і поїхати, скажімо, до Устилуга чи Турійська. Сама лише дорога забере кілька годин, а якщо зима? Техніки, котра б забезпечувала доїзд, наразі у нас немає. Однак трапляються різні випадки. Так, особлива увага приділяється пацієнтам до року. Саме у цьому віці нерідко дитина температурить і не одразу розумієш причину. Окрім того, в окремих випадках з’являється висип, який нерідко є геморагічним і криє смертельну небезпеку. Ми завжди радимо батькам, помітивши зміни на тілі у малечі, негайно звертатись до лікаря, адже це може бути симптомом серйозного захворювання. Підвищується висока температура, з’являється млявість, інколи блювота, дитину може лихоманити. Особлива небезпека криється у тому, що висип з’являється набагато пізніше, коли діагноз може бути встановлений.  Тому зволікати не можна, бо зволікання призводить до летальних випадків.

– Однією з найпоширеніших тем на сьогодні є – спалах кору. Яка причина такої кількості захворювань?

– Здебільшого, це – відмова від вакцинації. 50 відсотків мам у місті та районі відмовлялись робити дітям щеплення. Та коли хвороба набрала обертів, половина з них змінила свою думку і таки погодилась на вакцинацію. На сьогодні 75 відсотків  хворих на кір – це не щеплені діти. Є й такі, які були вакциновані, але теж підхопили інфекцію, оскільки вакцинація була зроблена у шестирічному віці, коли імунітет уже згас. Висновки напрошуються самі. Від вчасно зробленого щеплення залежить не тільки здоров’я, а й життя дітей.

-Чимало батьків бояться наслідків вакцинації…

– За 35 років моєї практики не було жодного випадку, коли вакцина спровокувала захворювання. Хоча приходять мами, котрі стверджують, що після щеплення діти захворіли на ДЦП. Хочу запевнити, такого не може бути. Ознаки дитячого церебрального паралічу можна визначити з шести місяців, у деяких випадках початкову стадію – у три. А ми першу вакцинацію проводимо у двомісячному віці. Тож коли дитині через кілька місяців виставляють діагноз, мами чомусь пов’язують це зі щепленням. Хоча причини бувають різними: внутрішньоутробна інфекція, наприклад, яка дала ускладнення, інші захворювання, але у жодному разі не вакцина. Однак варто зауважити,  вона може викликати побічні дії, які описуються в інструкції. Перед щепленням дитину оглядає лікар, який визначає, чи та є здоровою. Та коли мама напередодні  помітила якісь зміни, наприклад, підвищену температуру, червоне горло, закладений ніс, обов’язково має повідомити про це лікаря, і тоді робиться медичний відвід. Краще кілька днів поспостерігати за станом малечі, а тоді приймати рішення.

Пригадую, як одного разу у кабінет принесли дитину на руках. Зі слів  батьків, вона впала на ноги. Обстеживши, лікарі діагностували поліомієліт. З’ясувалось,  малеча була не вакцинована.

– За вакцинацію виступає і відомий в Україні лікар Комаровський, з яким, до речі, відомо, ви навчались…

-Так, ми вчились на одному курсі. Він підтримує вакцинацію і описує це в одній зі своїх книг, які є у нас у кабінеті «Здорової дитини». Окрім того, у його збірках чимало цікавої і корисної інформації щодо правильного догляду за дітками, які завжди раджу мамам. Інколи чую від них, що говорю, як Комаровський. До речі, він працював завідуючим інфекційним відділенням лікарні у Харкові допоки не перейшов на приватну практику. Тому як ніхто знає про небезпеку, яка криється у відмові від вакцинації.

– Які загальнозміцнюючі та загартовуючі процедури для дітей радите батькам?

– Знову ж повторю поради Євгена Комаровського: підтримувати чистоту у приміщенні, у якому знаходиться дитина, провітрювати його, дотримуватись рекомендованої температури +18-20, не перегрівати малечу та одягати по погоді. Слідкувати за вологістю у кімнаті. Окрім того, раджу бути обачнішими з противірусними препаратами, бо невідомо як впливають на організм, який постійно контактує з різними бактеріями та вірусами, внаслідок чого виробляються антитіла та формується імунітет.

– А як можна його укріпити, беручи до уваги погану екологію та їжу, яка  є шкідливою для здоровя?

– Мамам, котрі годують дітей грудним молоком, раджу це робити якнайдовше, принаймні не менше року. Загалом, правильно харчуватися усією родиною, щоб у дітей змалку формувалось бачення здорової їжі. Розумію, батьки заклопотані і їм легше зробити на сніданок бутерброди з ковбасою чи шинкою, ніж приготувати кашу або фруктовий салат. Та згодом це дається взнаки. Результатом є ожиріння у дітей. Особливо на це потім звертають увагу дівчатка, котрі у підлітковому віці намагаються схуднути, бо чують від однолітків кпини у свій бік. Звідси й нервові розлади, що супроводжуються депресією, вживання різноманітних препаратів потайки від батьків, які мають чимало побічних ефектів, що у результаті призводить до розладу здоров’я та анорексії. На жаль, мушу сказати, не одну дівчинку були змушені відправити на лікування  із цим захворюванням. Був випадок, коли при зрості 172 см вага становила  32 кілограми. Інша вживала препарати, які виводять воду з організму, після чого втрачала свідомість і різко худла. В результаті, отримала купу проблем зі здоровям і була госпіталізована. Варто пам’ятати: підлітковий вік є досить ранимий, і будь-яке слово, кинуте навіть жартома, може травмувати дитину, а от наслідки бувають плачевними. Як не прикро визнавати, діти сьогодні є жорстокими у цьому плані. Тож щоб не доводити до такого, раджу прислухатись до порад і харчуватися правильно.

-Фармацевтика не стоїть на місці, і зявляються нові ліки. У своїй практиці надаєте перевагу новинкам чи використовуєте перевірені препарати?

– Призначаю ті, які допомагають дітям. За свою багаторічну практику добре знаю, що, кому і при яких хворобах дає позитивний результат.

-З якими проблемами до вас найчастіше звертаються?

-З різними. Це і інтравірусні інфекції, коклюші, ускладнення після вірусних інфекцій, бронхіти, пневмонія, кон’юктивіти, отити, міокардити, пієлонефрит, захворювання крові, цукровий діабет, який, на жаль зустрічається у зовсім юному віці. На це впливає теж харчування, зокрема замінник цукру, який негативно впливає на підшлункову залозу. Трапляються випадки ускладнень після вітряної віспи, що призводять до таких захворювань як вірусний енцефаліт та панкреатит.

-Випадок з вашої практики, який запам’ятався найбільше?

-Я тоді працювала дільничним лікарем у районі  цукрового заводу і отримала виклик до п’ятирічної дитини. Це було за день-два до нового року. У неї була висока температура, проблеми з сечовиділенням, червоне горло. Після огляду прийняла рішення – терміново госпіталізувати. У лікарні аналіз крові нічого не показав, утім були дуже погані показники сечі і підозра на пієлонефрит. Дитину відправили до Луцька, де після детальних обстежень виявили лейкоз, через кілька днів вона померла. Не знаю чому, але саме цей трагічний випадок закарбувався у пам’яті.

– І наостанок поділіться, чому обрали педіатрію?

-Бо люблю дітей. Під час вступу до інституту нас запитували про це на співбесіді. Саме такою була моя відповідь.

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!