Вугільна промисловість вважається  однією з ключових галузей української економіки. Однак протягом останніх років вона переживає не найкращі часи. Це пов’язано як із ситуацією на Донбасі, так і політичною. Щоб втриматись на плаву та вижити, гірники вдаються до акцій протесту, вимагаючи зберегти  галузь. Уряд, у свою чергу, намагається вивести промисловість із кризи. Зокрема, вирішення потребують такі питання, як виведення на беззбитковість і проведення модернізації виробництва, яка дозволила б знизити собівартість і підвищити безпечність праці. На скільки це можливо зробити у нинішніх реаліях? І яка ситуація з шахтами є на Волині, де діючих є три, одна з яких, будується ось уже третє десятиліття? А також як зберегти вугільну галузь?  Про це та інше дізнавалась у генерального директора ДП «Волиньвугілля» Андрія ПИЛИПЮКА.

– Андрію Петровичу, ви, мабуть, один з наймолодших керівників вугільної галузі за весь час існування. Очолювати її у такий непростий для держави час, – можна вважати викликом, насамперед, самому собі…

– Я народився і виріс у Нововолинську у сім’ї шахтаря. Тож гірнича тема для мене знайома з дитинства. Навчався у Львівському національному університеті ім. Франка на геологічному факультеті, потім здобував ще одну освіту у Дніпропетровському гірничому інституті. За фахом – геолог, гірничий інженер. Працював на ВП №1 та “Бужанська”. Пройшов усі щаблі  шахтарської справи – від гірничого робітника до директора підприємства. Як бачимо, ситуацією по волинських підприємтсвах володію, і проблеми їх мені відомі.

– Які з них турбують вас найбільше?

Їх, чесно кажучи, вистачає. Це – висока ціна обладнання та його нестача, а також борги минулих часів, які гальмують роботу та не дають можливості повноцінно працювати та дивитися у майбутнє. Навіть після реорганізації ми залишаємось «спадкоємцями» минулих боргів.

– Коли буде запущено цей процес, і на які зміни чекати працівникам?

– Днями надійшов наказ з Міністерства палива та енергетики про реорганізацію ДП «Волиньвугілля» шляхом приєднання її до Національної вугільної компанії (НВК). Відповідно буде створена комісія, попереджені усі працівники про звільнення. Беручи до уваги усі «за» і «проти», вважаю, це неправильним кроком. Після злиття, НВК навряд чи  вникатиме у проблеми регіону. Окрім того, компанія буде єдиним розпорядником коштів, і частина податків осідатиме у столиці, а не залишатиметься на місцях, як це є зараз. Таким чином відбуватиметься така собі зрівнялівка між усіма реорганізованими державними вугільними підприємствами, як тими, які хочуть і можуть працювати, так і навпаки.

– Якими ви бачите перспективи  нововолинських шахт?

  На ВП «Бужанській» є 5 мільйонів тонн запасів, плюс резервний заклад – ще 5. Маємо підприємство з проектними потужностями у триста тисяч тонн у рік. Цифри говорять самі за себе. На ВП №9 запасів менше, підприємство з 2002 року працює за балансом. Самих балансових запасі вистачає, окрім того, маємо умовно-резервний блок, який є нерозвіданим (у бік Кречева). Приблизно понад 10 мільйонів тонн вугілля. У майбутньому його варто розробити, порахувати запаси й займатися видобутком. Як бачимо, вугілля є, і роботи ще вистачить не на одне десятиріччя.

– Кілька років тому були проблеми зі збутом. Якою є сьогодні ситуація?

З дозволу міністра палива та енергетики Ігоря Насалика та згідно з розпорядження міністерства працюємо не з «Держвуглепостачом» як раніше, а з приватною компанією «Український національний продукт (УНП) на умовах стовідсоткової передоплати, за ціною вище від попередньої. За час співпраці нам вдалося розв’язати питання із заборгованістю по заробітній платі, і є надія, що коштом майбутнього видобутого вугілля компанія у майбутньому прокредитує ті потреби, які держава не фінансує.

– Ви торкнулися заборгованості заробітної плати. Це – основне питання, яке турбує гірників. Що зроблено у цьому напрямку?

– За рік на посаді виконуючого обов’язки генерального директора ДП «Волиньвугілля», перше, що вдалося вирішити, – ліквідувати заборгованість заробітної плати та домогтися стабільних виплат. Так, щотижня відбувається виплата по 0,25 місячного фонду. Повністю виплачена заробітна плата за вересень промисловій групі й 25 – непромисловій. Варто зазначити, коли прийшов на посаду,  на початок січня мали борг по непромисловій групі за серпень. Я доклав усіх зусиль, щоб її погасити. Є сподівання, що до кінця року буде закрита уся заборгованість. Хочу зазначити, також вдалося відстояти думку спеціалістів ДП «Волиньвугілля» про те, що не потрібно відробляти лаву на шахті «Бужанська», а підготувати повноцінну панель із запасами у 550 тисяч тонн. На сьогодні вона майже готова. Згідно з планом у лютому розпочнемо монтаж механізованої лави та здамо в експлуатацію. Це дасть можливість працювати беззбитково, значить, без державної дотації.

  В Україні нараховується 102 державні шахти, переважна більшість  з них знаходиться у зоні проведення операції Об’єднаних сил. Діючими поза зоною операції вважаються 33 підприємства.

 – Кілька місяців тому виникла конфліктна ситуація по ВП №9. Її шахтарі вимагали від вас поновлення на посаді директора Володимира Юрківа…

– 10 вересня згідно з наказу та погодження Мінвуглепрому був звільнений директор ВП шахти Володимир Юрків за грубе порушення – невиконання розпоряджень органів управління Міністерства палива та енергетики. Після чого, вважаю, були штучно створені заворушення гірників. Володимир Юрків звернувся до суду про своє відновлення на посаді. Процедура по розгляду цієї справи триває. Однак, не дивлячись на це, він ходить на роботу та підписує документацію. З цього приводу я написав звернення до СБУ, прокуратури та поліції. Наразі проводяться розслідування Не розумію, що може людина робити на підприємстві, котра звернувшись з позовом до суду, тим самим визнала свою провину?

– Чи маєте підтримку від влади?

– Так, галузь підтримує як місцева влада, так і районна, й обласна. У них є свої вимоги, і вони хочуть бачити більший результат, але розуміють, що ми докладаємо усіх зусиль, щоб працювати, бо маємо бажання і можливості. І готові робити все, щоб вугільна промисловість на Волині збереглася. Адже це потрібно як для енергетичної галузі, так і для регіону. Хочу додати, що на сьогодні маю повне розуміння ситуації, і знаю, у якому напрямку рухатися.

-Що, на вашу думку, потрібно, щоб зберегти  вугільну галузь на Волині?

– Розумний підхід, нарощування виробництва, оновлення технологій, а головне, щоб не заважали. Ми можемо зробити все без державних коштів поки маємо попит на вугілля. А він є по усій Європі, не тільки у нас. Тож є можливість працювати багато років.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!