Про неприємні інциденти з пасажирами, котрі мали необережність придбати електронні квитки, а їх не хотіли пускати в автобус неодноразово писали деякі інтернет-видання. Подібний випадок трапився цими днями у Володимирі-Волинському. Свідком інциденту стала володимирчанка пані Ірина, котра їхала у гості до родини у Львів.

На автостанції Володимира-Волинського першого грудня жінка придбала квиток на автобус за маршрутом Ковель-Львів, відправка якого із АС «Володимир-Волинський» за графіком була о 7:30. Поряд очікували у 10-градусний мороз пасажири, які придбали квитки  на попередній рейс із Ковеля до Львова, відправка якого  о 7:05.  Автобус, який   добрався до Володимира із Ковеля, за версією водія, вийшов з ладу. Висадивши пасажирів на автостанції, він поїхав.

Пасажири, котрі змушені були покинути автобус, відразу ж попрямували до каси, щоб дізнатися,  що їм робити? Серед них було дві жінки, які придбали квитки до Червонограду через Інтернет. У касі  повідомили, що вони мають право з цими квитками сісти на наступний рейс. Проте не так сталося як гадалося.

Водій автобуса,  котрий вирушав о 7:30, навідріз відмовився їх везти. Виникла суперечка між пасажирами, водієм та володимирськими  контролерами. Пасажири з електронними квитками доводили свою правду. Бо невинні у тому, що попередній автобус, на який придбали білети, вийшов з ладу. Контролери вперто не пускали жінок до салону. А коли  вдалося прорватися всередину автобуса, водій категорично заявив, що не рушить з місця, допоки вони не покинуть салон.  При цьому наголосив, що  не має бажання втрачати гроші. Бо як згодом виявилося, два автобуси, які  в інтервалі півгодини йдуть з Ковеля до Львова, не належать   одному й тому ж перевізнику. Жінки намагалися зв’язатися по телефону з диспетчером та первізником. Проте ця спроба успіхом не увінчалася. На автостанції Ковеля їм пояснили, що диспетчер  буде на робочому місці лише після восьмої ранку.

Спір тривав мало не півгодини, допоки пасажирки втомилися від крику та заплатили водієві готікою. Дорога до Червонограда їм коштувала подвійного тарифу.

На пероні  був ще один пасажир, учасник АТО, котрий придбав квиток на рейс о 7:05. Його контролери теж не хотіли пускати  в автобус. І не водій, а самі пасажири відстояли право хлопця  вирушити разом з усіма до Львова.

Пані Ірина розповіла, що в дорозі усім  довелося мерзнути, оскільки салон «Еталона» не опалювався. Температура всередині мало що відрізнялася від зовнішньої. На запитання, за що ж платять, водій просто мовчав.

У цій історії незрозумілим є факт: чому пасажири, котрі придбали квитки, змушені були заплатити ще раз, коли рейс, на якому мали їхати, відмінили з вини перевізника? Їм або повинні були повернути кошти, або контролери зобов’язані були посадити на наступний рейс. І для чого продавати електронні квитки, коли вони не діють? Чи не діють лише у Володимирі-Волинському? Де завжди якісь незрозумілі конфліктні ситуації виникають як  зі сторони водіїв, так і контролерів. Як не прикро визнавати, такі непорозуміння триватимуть доти, доки в Україні перевезенням займатимуться приватники, а не держава.  Бо закони і правила встановлює вона, а нехтують ними ті, кого найперше цікавить заробіток. При  тому якість перевезень та технічний стан транспорту не завжди відповідає ціновій політиці.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!