РБК-Україна оприлюднило картографічну схему “покровителів” усіх областей держави. Згідно з їх дослідженням, Волинською областю керує сам президент Порошенко. Звичайно, не особисто, а під пильним оком голови обласної державної адміністрації, його однопартійцяВолодимира Гунчика, та й то – за посередництвом куратора, так би мовити, одного з правиць Порошенка Олега Гладковського, – пишуть «Волинські новини».

Навіть найближче оточення президента визнає, що у глави держави дуже коротка лава запасних. У результаті практично всі люди з найближчого кола Порошенко займалися підбором кадрів, кожен на свій лад.

Так, на посади голів ОДА підбирали людей Віталій Ковальчук, Сергій Березенко, Борис Ложкін, Олег Гладковський, Давид Жванія та Ігор Гринів. Кожен з них займався кількома областями на дострокових парламентських виборах і в якості куратора пропонував президенту кандидатів на їх керівництво.

Так, Олег Гладковський опікується Волинню. Окрім того, стратегічний контроль президент отримав і в Донецькій області в особі голови ОДА Павла Жебрівського, у Закарпатській – Геннадія Москаля, Одеській – Міхеїла Саакашвілі та Тернопільській – в особі Степана Барни.

Петро Порошенко 2 роки тому вступив на посаду президента. У своїй інавгураційній промові він обіцяв поставити у главу кута державної політики боротьбу з корупцією. Замість цього його кадрова політика тільки й призводить до корупційних скандалів. При чому влаштовують їх ті, кого він зібрав свою команду.

Прийшовши до влади, Порошенко вибудовував свою кадрову політику, виходячи з принципів: отримати максимум влади і, при цьому, неодмінно сподобається. Таким чином, на одному ноївому ковчезі влади виявилися Ігор Кононенко і Михайло Саакашвілі, опозиційні журналісти і люди на кшталт Олександра Грановського, Олександра Третьякова і Гліба Загорія.

З одного боку, в Адміністрації Президента є виходець з Microsoft Дмитро Шимків, який пише проекти реформ, а з іншого – вихідці з “Укрпромінвесту” розставлені на найважливіші для президента потоки.

На старті виборчої кампанії Порошенко міг похвалитися підтримкою максимум 14 депутатів в залі, але варто було його рейтингу вирости, як на нього швидко переорієнтувалися частина депутатів “Батьківщини”, УДАРу та інших фракцій. Саме з цієї першої групи Порошенка тоді сформував собі виборчі штаби, приправивши їх вихідцями з власної бізнес-корпорації. А, щоб країна зовсім вже не виглядала корпорацією Roshen, глава АП Борис Ложкін найняв команду технократів, які повинні були провести реформи.

Так з бажанням подобатися і одноосібно правити Порошенко сам же створює для себе проблеми на рівному місці.

Майже рік президент використовував Михайла Саакашвілі для боротьби з Арсенієм Яценюком, але в останній тиждень голова Одеської області в запалі власного піару вже став атакувати і президента. За що і отримав перевірку свого благодійного фонду, і побажання “швиденько заробити грошей і повертатися прем’єром у Грузії”.

Більше року президент і його найближче оточення намагалися звільнити Арсенія Яценюка і поставити на його місце Володимира Гройсмана. В результаті це обернулося тритижневою коаліціадою, коли “свій” же “вкусив за руку” президента і показав, що не хоче бути ручним.

Глава держави прийшов до парламенту з красивою цитатою Лі Куан Ю: “Прийшовши у владу посади трьох друзів”, а замість цього тільки отримав низку скандалів за участю колишніх генпрокурорів Віталія Яреми і Віктора Шокіна.

“У нас вже був президент, який керував країною як заводом, президент-директор автобази, а тепер у нас президент – глава корпорації. Але держава – це не особистий бізнес, а щось інше. Але вони це ніяк не зрозуміють. Я бачив це вже чотири рази, і це йде по тій же стежці”, – говорить один з його політичних опонентів Порошенко.

Втім, треба сказати, що до формування своїх кланів, як у Кучми чи Януковича при президентові Порошенко поки що не дійшло. Можливо, тому що досі не було приватизації великих об’єктів.

З іншого боку, президент заводить своїх людей на ключові грошові потоки військової промисловості і держпідприємств. При цьому він намагається відтіснити від звичних госкормушек інших олігархів.

Яскраві приклади тому – зміна менеджменту Коломойського в “Укртранснафті”, повернення контролю над “Нефтегаздобычей”, скорочення впливу Фірташа на ринок облгазів і боротьба за ринок вугілля з Рінатом Ахметовим.


Якщо раніше олігархи знаходили центр альтернативного впливу у вигляді прем’єра Яценюка, то тепер вони змушені будуть безпосередньо домовлятися з президентом. Якщо, звичайно, одного разу таким центром не вирішить стати Володимир Гройсман.

Кого б Петро Порошенко куди не призначив, все одно він буде контролювати всіх, до останньої прибиральниці. Саме так характеризували кадрову політику Порошенко ті, кому з них доводилося працювати.

– Ну про прибиральницю, напевно, не дуже гарний приклад, але він дійсно бере відповідальність навіть за ті питання, які повинен був би делегувати іншим людям. Я б порівняв роботу Порошенко і його оточення за круглим столом короля Артура. Коли група виробляє рішення, але приймає їх він, – спробував через кілька місяців після інавгурації президента пояснити його манеру роботи політтехнолог, а нині голова фракції БПП Ігор Гринів.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!