Йому незабаром виповниться сімдесят п’ять. Проте він веде досить активний спосіб життя, на відміну від своїх однолітків, подорожуючи світом. Його довгоочікувана мрія, яку він збирається втілити у реальність – подорож до Південного полюсу. Якось намагався це зробити разом зі своїм грузинським товаришем Джумбером Лежавою, якого, на жаль, уже немає в живих. Проте відсутність коштів завадила цьому. Але напередодні свого ювілею відомий на весь світ мандрівник збирається повторити спробу і поставити намет в Арктиці.

 Леонід Микула приїхав на Волинь з Чернігова до друзів – родини Похожалових, які відомі в місті створенням аматорського театру, подолавши при цьому 600 кілометрів… на велосипеді. Зустріч із ним відбулась у культурно-мистецькому центрі у компанії володимирської молоді, яка знайшла час познайомитись із гостем.

Леонід Микула – донеччанин, любитель подорожей зі стажем, за плечима якого більше 75 тисяч кілометрів, які він подолав на велосипеді, велокатамаранах, індивідуальних ходулях, човнах, яхтах, плотах, що майстрував сам. «Родзинкою» пересування є транспортні засоби, що працюють за допомогою людської сили і природи.

Коли запитують Леоніда Микулу – мандрівником народжуються чи стають, він ствердно відповідає, що ним народжуються. І жартома говорить про те, що найперший похід, який назавжди закарбувався у його пам’яті, відбувся у чотирирічному віці, коли мама привезла його у село до родичів і пішла на роботу. А він вирішив її наздогнати і побіг полем. Зупинитися на роздоріжжі, оскільки не знав, куди рухатись далі. Тоді він по-справжньому злякався, але з того часу відчуття дороги залишилось з ним назавжди.

Першу свою велику справжню мандрівку пан Леонід здійснив у 1985 році, присвятивши її батькові, котрий загинув у грудні 1941 року. Перед тим спробував себе у пробній подорожі, подолавши 1000 кілометрів. І зрозумів, що готовий до одиночного походу тоді ще Радянським Союзом, бо до того ходив з групами, які сам організовував. Подорожуючи, подолав 6700 кілометрів, з яких 4700 проїхав на велосипеді, іншу частину шляху подолав на велокатамарані річкою Єнісей.

– Я люблю подорожі, пов’язані з великими фізичними навантаженнями, – зізнається Леонід Микула. – І тому ніколи не роблю це  потягами, літаками і на машині…

На ходулях він двічі піднімався на Говерлу, вулкан Везувій та через Європу на нульовий меридіан. Пригадує, як вийшов ними на автобан у Німеччині до нього одразу під’їхали поліцаї і змусили зійти на узбіччя. У всіх своїх подорожах пан Микула носить на спині рюкзак, який ледь відрізниш від вітровки (такий він тонкий), у якому є все необхідне для приготування їжі.

Здивувало те, що казанки, які він змайстрував сам, відрізняються від звичайних, і вміщаються у рюкзак. Замість консервів та тушонок, чоловік бере у дорогу сало та сухі супи. А саморобний ніж, який продемонстрував, має міні-схованки, де завжди сховані прозапас сірники, голка та запальничка.

Часто у різних країнах його запрошують у гості, але до душі сон у наметі. На запитання, чи не боїться сам отак мандрувати, він відповідає, що ніколи не задумувався над цим і був впевнений у тому, що все буде добре. Хоча інколи, дружина жартома перед черговою мандрівкою, каже: «Не забувай, скільки тобі років…».

Подорожуючи різними куточками світу на різноманітних засобах, Леонід Микула плекав мрію побудувати такий засіб пересування, який би дозволив здійснити найзаповітнішу мрію –  побувати на Південному полюсі. Тому вирішив розробити транспортний засіб, який б поєднував у собі функції веломобіля, човна, механічних саней і буєра, а також слугував житлом для екіпажу під час мандрівок. Так на світ з’явився велоковчег «ПІНГВІН-МС», якому не має аналогів у світі. Це екологічно чистий і багатофункціональний засіб пересування, який може використовуватись як за допомогою силу вітру (на вітрилах), також підходить для зимових подорожей, але легко адаптується і для літніх подорожей. Його швидкість становить 9-12 кілометрів на годину. Дивним виявився той факт, що винахідник його не запатентував, бо вважає, що нікого не зацікавить дивакуватий транспортний засіб, який змушуватиме подорожуючого напружувати м’язи.

Якось, пригадує Леонід Микула, його зупинили працівники ДАІ і ніяк не могли зрозуміти, що це за транспорт. А коли добре розгледіли та вислухали розповідь автора цього винаходу, поліціянти один за одним стали підбігати і фотографуватись з чудом техніки і з його пасажиром. Ще один курйозний випадок, пов’язаний з «Пінгвіном» відбувся біля Києва. Заднім колесом потрапив у закриту снігом глибоку яму, від удару тріснула втулка кріплення колеса. На другий день, проїхавши кілька сот метрів, забите заднє колесо згорнулося на бік. Пан Микола прибрав його в багажник і з гіркотою поштовхав ковчег на трьох колесах до найближчого селища. І тут помітив, що «Пінгвін» не гірше їде на трьох колесах, як на чотирьох.

– Сів і поїхав, коли обганяє мене «BMV», зупиняється переді мною, з нього виходить водій з величезними очима і запитує, як ви їдете на трьох колесах? Кажу йому, мій «Пінгвін» і на трьох поїде, а от ця іномарка – навряд, – розповідає сміючись автор винаходу.

Чимало цікавих та вражаючих подорожей за своє життя зробив Леонід Микула. Але дна – найголовніша попереду. І не дивлячись на те, що товариша, з яким він готувався до неї, вже немає в живих, він не втрачає надіє, що здійснить її. Залишається побажати цьому винахіднику, мандрівнику та просто цікавій та приємній людині, удачі та попутного вітру у всіх його подальших мандрівках.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!