На  вихідних біля пам’ятника убитим євреям, що неподалік села П‘ятидні, відбувся мітинг та панахида за невинно убієними,  звучала й молитва на івриті « Бог милосердний», яку прочитав представник юдейської громади Володимира-Волинського Максим Срібний.

На мітингу також виступили начальник міськвідділу культури і туризму Роман Віслобоков, представники районної влади, пресвітер церкви адвентистів сьомого дня Роман Шуляк . Учні П‘ятиденської школи поклали до обеліску квіти, запалили шість лампадок (у Голокості було знищено 6 мільйонів євреїв) і камінці, які кладуть до єврейських могил, як символ Вічності.

Як розповідає Богдан ЯНОВИЧ, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею, місто Володимир-Волинський впродовж своєї багатовікової історії стало рідною домівкою для багатьох народів, зокрема і євреїв.

Історик Олександр Цинкаловський писав , що юдеї проживали у Володимирі ще перед 10 століттям – їх приваблювало це місто як торгівельний центр, адже воно є у вигідному географічному розташуванні. Статистика свідчить, що в окремі періоди історії міста, особливо до 1939 року, євреї становили до 50 % серед міщан. Серед них були вмілі ремісники, торговці, фармацевти, лікарі, музиканти. До 50-х років 20 століття у місті знаходилася хоральна синагога, яку збудували у 18 столітті.. Вона витримала нацистську окупацію, але була знищена атеїстичною радянською владою. Вулицю Староєврейську, на якій знаходилася ця пам‘ятка, перейменували на вулицю Кожевникова.

Старожили міста пам’ятають млин Шільмана, цукерню (кондитерську) Ройтера . Досі у місті є приміщення юдейської школи Тора-Талмуд із зображенням зірки Давида на фасаді. У 18 столітті. у Володимирі жив Соломон Готліб – один з лідерів руху хасидів, який пророкував, що місто Володимир ніколи не зачепить стихійне лихо, адже ця земля дуже намолена. У цьому місті народилася Ганна Рахель Вербермахер – єврейська жінка-свята , яка похована на Оливній горі в Єрусалимі.

Нацистська окупація майже повністю знищила єврейську громаду міста. У 1942 році місцевих євреїв забрали до гетто. Згодом їх стали вивозити у приміське село П‘ятидні , де змушували копати траншеї, ніби то для аеродрому. У цих ямах їх розстрілювали – дітей, молодь, жінок, стариків. Очевидцем тих жахливих подій був 90 річний Михайло Бас, якому вдалося вижити. Він виступив на жалобному мітингу у селі П‘ятидні – на місці розстрілів. Михайло Ілліч розповів, що його батьки теж загинули у цій кривавій м’ясорубці. Його ж врятував українець Іван Оберук з дружиною полькою. Старожил також переконаний, що польсько-український конфлікт у 1943 році спровокували нацисти. Усього у Володимирі було три страшних розправи над євреями. Нині Михайло Бас проживає в Ізраїлі, але щороку приїздить до Володимира, де багато років працював директором місцевого універмагу, він любить Україну, вболіває за неї, вдячний українцям, які врятували йому життя. У 1988 році в П‘ятиднях за проектом скульптора П.Флінта і архітектора М. Рудницького було зведено пам’ятний обеліск на місці знищення євреїв. Обеліск являє собою символічну свічку, на ній зображено маму-єврейку, яка підняла над собою дитятко, прагнучи його врятувати від неминучої загибелі…Напис українською і івритом гласить: «Помовчимо хвилинку і жагуче заприсягнемо, що за муки ваші немає прощення фашистам. На цьому місці нацистськими окупантами було знищено 25 тисяч євреїв».

На  мітингу, який відбувся на цьому місці, звершили панахиду за невинно убієними,  звучала й молитва на івриті « Бог милосердний», яку прочитав представник юдейської громади Володимира-Волинського Максим Срібний. На мітингу також виступили начальник міськвідділу культури і туризму Роман Віслобоков, представники районної влади, пресвітер церкви адвентистів сьомого дня Роман Шуляк . Учні П‘ятиденської школи поклали до обеліску квіти, запалили шість лампадок (у Голокості було знищено 6 мільйонів євреїв) і камінці, які кладуть до єврейських могил, як символ Вічності.

Прикро, що деякі несвідомі громадяни розривають ці могили, в надії збагатитися, або ж смітять поблизу них. Голова Володимир-Волинської міської юдейської громади Володимир Музиченко веде боротьбу з такими вандалами. Поблизу могил встановлено інформаційний щит. Михайло Бас – чи не єдиний ще живий володимирчанин – свідок тих подій подякував місцевим жителям , зокрема сім‘ям Ваврисевичів, М‘ясковських , Шуровських та ін., які врятували у часи Голокосту багатьох юдеїв.

Джерело: газета “ДЕНЬ”

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!