Життя у сучасному світі – складне і суперечливе. Прикро, але для багатьох людей прагнення до збагачення, наживи стало сенсом життя. Рідко можна зустріти людину, яка надає перевагу духовному. А ще кажуть, що молодь часто немає чітких життєвих орієнтирів.

Проте, і серед молодих людей зустрічаються люди, якими можна гордитися. Серед них – володимирчанин Богдан Жулковський. З ним ми поспілкувалися нещодавно.

bogdan-zhulkovskyj-1-1

– Богдане, де і коли  ти народився?

– 18 вересня 1988 року у місті Володимирі-Волинському.

–  Де навчався (школа, виш)?

– Спочатку я навчався у Будинку школяра (вчитель сопілки – Ю. О. Панчук); Згодом у Володимир-Волинській загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 3 (перша вчителька – В. М. Сімагіна, класний керівник – Н. В. Васильчук);

Також у Володимир-Волинській дитячій музичній школі (вчителі музично-теоретичних дисциплін – О. Д. Адамович, Л. Л. Завгородня, вчитель фортепіано – С. М. Бєлоусова, вчителі кларнету – І. І. Міщенко, В. Г. Ткачев); Згодом здобував освіту у Львівській середній спеціальній музичній  школі імені Соломії Крушельницької (вчитель кларнета – К. К. Геннел); А потім було навчання у Волинському державному  училищі культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського (викладач музично-теоретичних дисциплін – композитор, заслужений діяч мистецтв України В. А. Тиможинський); Львівській національній музичній академіії імені М. В. Лисенка (науковий керівник – доктор мистецтвознавства, професор Ю. П. Ясіновський); Аспірантурі Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, професор О. Ю. Шевчук); і врешті захист дисертації відбувся 31 травня 2016 року у Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського. Рішенням спеціалізованої вченої ради присвоєно науковий ступінь «кандидата мистецтвознавства» за спеціальністю «музичне мистецтво».

Загалом навчався музичному мистецтву 22 роки – з 5 до 27 років.

Паралельно викладав музичні предмети упродовж останніх 10 років.

 – До яких наук виявляв особливий інтерес?

– У школі – більше до точних, у вишах – до гуманітарних.

– На яких інструментах граєш?

– Фортепіано, кларнет, сопілка.

Надаю пріоритет вокальній музиці (особливо церковному співу).

 – Чому вирішив займатися наукою?

– Мабуть тому, що в роки навчання в консерваторії почав вивчати теорію та історію церковного співу. З відомих ідеологічних причин, цей культурний феномен майже не досліджувався протягом останнього століття. Шукав у архівах, бібліотеках та музеях Львова і Києва маловідомі музичні рукописи і стародруки ХІІ – ХІХ століть. Крім того, я вже 13 років співаю в різних церковних хорах (з них понад 5 років веду регентську діяльність).

 – Яка тема твого наукового дослідження?

– «Жанр кондака в українському церковно-монодійному співі XV – XIX століть».

Дисертацію писав упродовж трьох з половиною років. Опрацював понад 100 музичних джерел – богослужбових і паралітургічних рукописів і стародруків, а також понад 300 наукових статей і монографій з проблематики, порушеної в дисертації (з них близько ста написані англійською, німецькою, французькою, грецькою та латинською мовами).

–  Ставлення до релігії. Чим для тебе є віра в Бога?

– Я є православним християнином, належу до Української Православної Церкви. Стараюся регулярно приймати участь у богослужіннях. Для мене важливішу роль відіграє внутрішній (сакральний), а не зовнішній (обрядовий) аспект Православ’я.

Релігія – це гармонійний зв’язок людини з Богом, взаємовідносини творіння зі своїм Творцем. Такий зв’язок, як відомо, був споконвічно у Раю. Проте він був порушений через гріхопадіння Адама та Єви. Пізніше Бог укладав Завіти зі старозавітними праведниками (наприклад з Авраамом, Мойсеєм). Проте налагодження органічного контакту людини з Богом стало можливим лише тоді, коли на землю зійшов сам Бог – Христос, Котрий прийняв усю нашу подобу, крім гріха. Творець принизив Себе до рівня творіння ради того, щоб людина могла підвищитися до рівня Бога. «Обóження» («теóсис») людської природи, згідно вчення східнохристиянської патристики, можливе лише після покаяння («катарсис») та просвітлення («фотисмос»). Сучасна людина має можливість каятися та просвітлюватися, насамперед, через Таїнства Церкви – Хрещення, Сповідь, Причастя. Святі отці та церковні письменники доби Середньовіччя неодноразово заявляли, що поза Церквою немає спасіння. Через Таїнства віруючі отримують Благодать, яка, як відомо, ототожнюється з Новим Завітом (на противагу Закону, як символу Старого Завіту). В сакраментальній ієрархії Православної та Католицької Церков Чаша (Причастя) є вищою від Книги (Біблії), оскільки чути Слово Боже можуть усі бажаючі («Літургія оглашенних»), а причащатися – лише члени Церкви («Літургія вірних»). Згідно православного віровчення, дійсність Святих Таїнств не залежить від морального стану священнослужителя, котрий їх звершує. Головне, щоб цей архієрей або священик не проповідував лжевчення («єресь»), не вчиняв розкол («схизма») або не створював без відома Предстоятеля Помісної Церкви чи правлячого єпископа «самочинне зібрання» («парасинагога»).

– Улюблений літературний твір…

Микола Гоголь «Размышление о Божественной Литургии».

Улюблений теле- (кіно-) фільм…

– «Quo vadis?» («Камо грядеши?») – про життя перших християн.

– Чи бував за кордоном?

– Так, бував у Польщі, Литві, Росії та Білорусі. Як правило, це були наукові чи культурні поїздки (конференції, симпозіуми, конкурси, концерти, богослужіння).

– А де б ще  хотів побувати?

– Єрусалим, Віфлеєм, Синай, Афон.

– Твоя найзаповітніша мрія?

– Щоб людство звертало більшу увагу на духовність і мораль, ніж на матеріальні артефакти.

– Твоє життєве кредо?

– Починати змінювати світ потрібно з себе.

– Які плани на майбутнє?

– Навчати та виховувати юних педагогів.

– Чи маєш друзів? Яким має бути справжній друг?

– Не багато. Повинен бути вірним, відповідальним.

– Що для тебе є найбільшим достоїнством (і недоліком) в людині?

– Найбільше достоїнство – вміти пробачати, найбільший недолік – заздрість.

 – Улюблений філософ.

– Святитель Василій Великий, котрий казав, що «філософія – це думка про останній день життя». Також цьому видатному ієрарху належить теза: «ніщо так не окрилює людську душу і не підносить її у височінь, як злагоджена молитва і прекрасний спів». Святі отці вважали музику наступною за важливістю після теології (богослов’я).

 – Де тобі найкомфортніше живеться?

– У Володимирі-Волинському. Захоплююся історією та культурою свого рідного міста. Якщо є бажання самої людини і сприяння з боку зацікавлених осіб, то можна себе реалізувати і в маленькому місті. Не обов’язково для цього їхати у якийсь мегаполіс. Мені вельми приємно, що я гарно порозумівся з дирекцією Володимир-Волинського педагогічного коледжу імені А. Ю. Кримського. Саме у цьому виші я викладаю музичне мистецтво і культурологію. У мене навчається близько 250 студентів (у самому ж коледжі – близько 1000). Вони – майбутня українська інтелігенція, вчителі підростаючого покоління.

– Хобі, захоплення.

– Пишу популярні статті на культурно-мистецькі та релігійні теми, граю в настільний теніс.

– Чи має майбутнє Україна?

– Звичайно. Я більш ніж упевнений у цьому. Проте, як висловився один наш сучасник, «Україна встане з колін лише тоді, коли стане на коліна перед Богом».

Відомий філософ Людвіг Феєрбах  казав: « Людина там досягає успіху, де вірить у свої сили». Це можна сказати про нашого земляка Богдана Жулковського. Тішиться синовим успіхам його мама. Віриться, що такі грамотні і здібні люди збудують справді процвітаючу Україну.

Богдан Янович

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!