Напевно більшість з нас, до кінця своїх днів згадуватимуть про рідну школу. І якими б важкими не були підручники та важкозасвоюваними предмети, проте, саме шкільне життя – незабутнє та пам´ятне для кожного. Саме воно стає порогом у доросле життя. Тому, з роками, кожного з нас все одно тягне до школи. Щоб ще раз зайти до свого першого класу, зустріти вчителя, який сіяв у тобі «розумне, мудре та вічне», подихати цим незабутнім шкільним  повітрям.

Свого часу Устилузька середня школа гриміла на весь Володимир-Волинський район. Не тільки завдяки своїй багаточисельності, а й завдяки здобуткам. Учні цієї школи ставали учасниками та призерами різноманітних олімпіад та конкурсів,  не говорячи вже про спортивні змагання, де вони завжди фігурували серед переможців та призерів. А кількість щорічних випускників-медалістів (в основному золотих) «рвала» всі показники у порівнянні з іншими школами району. Ще кілька років тому серед учнів Устилузької ЗОШ були навіть стипендіати Володимир-Волинської районної ради.

Нині ж чомусь Устилузька школа почала поступово здавати позиції. До того ж , по багатьох напрямках. Дітей у її стінах навчається трохи більше трьох сотень. Щороку все більше устилузьких діток переходять до шкіл Володимира-Волинського. І коли спілкуєшся з їхніми батьками, усі вони кивають на низький рівень подачі навчального матеріалу та, відповідно, на низький рівень знань учнів. А такі відгуки, даруйте, не красять педагогічний колектив школи. Хоча більшість із нього учителі з вищою категорією? Здавалося б, що якщо менше учнів, рівень знань має бути на порядок вищим. Бо учитель має змогу приділити увагу чи не  кожному учневі, детально пояснити тему уроку та потихенько готувати сильніший актив до конкурсів та олімпіад. Однак, цього чомусь не видно.

На одній із колегій Володимир-Волинської райдержадміністрації голова Наталія Василець, коли слухалося питання про роботу відділу освіти, не втрималася та навіть запитала в міського голови Устилуга Віктора Поліщука: у чому ж причина такого низького рівня знань у школі? Чому немає конкурсантів, учасників олімпіад, переможців саме в Устилузькій ЗОШ?

Відповідь була простою. Свого часу, колишній директор школи бездарно підбирав педагогічні кадри, які не дбали про якість освіти.

Уже місце колишнього директора кілька років обіймає інша людина, проте рівень знань школярів падає і надалі. На доказ цьому результати ЗНО 2016 року, в рейтингу (можна переглянути тут) яких Устилузька школа посіла аж…374 місце, тобто останнє серед собі подібних міст обласного підпорядкування. При тому, що Володимир-Волинський посів – 82 місце, а школа із маленького Берестечка – перше. До речі, в Берестечку лише на три випускника менше складало тести ніж в Устилузі.

У чому ж таки причина отакої безславної здачі колишніх позицій?  Можливо, молоді та освітянам прикордонного містечка нині абсолютно немає діла до освіти та науки?

Директор школи Світлана Михалець – молодий керівник, однак освітянський досвід у неї чималий. Саме з нею нам і довелося поспілкуватися на цю делікатну та не надто приємну тему (як мені, колишній випускниці школи, так і пані Світлані).

У ході розмови зі Світланою Вікторівною вдалося вияснити, що не тільки наше видання цікавиться даною проблемою, а навіть журналісти з телеканалу «ICTV». Однак, директор навчального закладу охоче погодилася  поспілкуватися. Як виявляється, саме цьогорічний випускний клас, який складався із 12 учнів, був, як наголосила керівник школи, найслабкіший за усю її 32-річну педагогічну практику. Діти просто не бажали в подальшому  долати вершини вищої науки, в результаті – останнє місце в рейтингу по результатам ЗНО.

6 учнів випускного класу мали вже оформлені картки малого прикордонного руху і їхнє відвідування на уроках було практично нульовим. Якщо й ходили на уроки, то лишень на перші два. А далі їх вабила Польща. Неодноразово проводилася розмова з батьками, проте у відповідь, як наголосила пані Михалець, батьки просто розводили руками. Мовляв, у наш час усім потрібно заробляти гроші. А наука й без них обійдеться. Двоє дівчаток (не будемо називати прізвища) не по роках стали дорослими, навчалися за екстернатною формою навчання. Ще двоє випускників, які зареєструвалися на ЗНО, просто не взяли у ньому участі. Причини – сімейні обставини.

У подальшому Світлана Вікторівна зауважила, що такий результат ЗНО – не система, на яку чомусь вказують пліткарі та «доброзичливці», а простий збіг обставин та наслідок повної інертності батьків учнів-випускників.  Неодноразово скликались батьківські збори, але приходило, зазвичай, не більше 2-3 батьків. Усі решта навіть не пояснювали причини.  А навіщо? Коли більшість з них разом із дітьми щодня перетинають кордон у пошуках заробітку.

На завершення розмови Світлана Вікторівна навела приклади минулорічних ЗНО, коли випускники устилузької школи демонстрували досить високі результати, зокрема з історії. Випускники Устилузької ЗОШ вступали на державну форму навчання і навіть показували високі рейтинги вже будучи студентами провідних вузів країни. Та й цьогоріч двоє випускників школи вступили на державну форму навчання. Одна випускниця стала студенткою столичного престижного вузу, її було обрано старостою групи. Тому, зауважила директорка, кивати тільки на вчителів не варто. З її слів в школі постійно намагаються налагодити той необхідний діалог між батьками школярів та вчителями. Батьків запрошують відвідувати уроки, нині навіть запровадили тиждень відкритих дверей для усіх батьків. Але багатьом це просто нецікаво.

Ось такий і маємо результат. І коли батьки переконані що дитячі заробітки приносять більше користі родині ніж наука, – глибоко помиляються. Бо без освіти їхні чада згодом можуть стати просто наймитами. Прийде час коли дитина запитає у матері/батька та дорікне, чому ж вони на все це дивилися крізь пальці та не пояснили всі реалії її майбутнього…

Людмила Гнатюк

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!