Допис мешканки Нововолинська Ірини Батик на сторінці у Фейсбук, у якому вона коротко описала умови перебування пацієнтів неврологічного відділення, викликав шквал обурення і критики  дописувачів. На фото, підкріпленому до посту, – дві лавки, зсунуті докупи, на яких, з її слів у коментарях, розмістили  батька.

“Наважився лягти у нашу лікарню, у неврологічне відділення, але ніхто не попереджав, що йому доведеться спати на імпровізованому ліжку з двох лавок, які до цього стояли у коридорі. Це просто жах. Не знаю , як в інших містах, але спати на лавочках – це дико”, – пише вона.

В палаті загалом чотири ліжка, а разом із цим – п’ять. Ірина  додає, що батьку пообіцяли, що одного хлопця переведуть на денний стаціонар, і його переселять. У мережі люди почали досить активно коментувати ситуацію, зокрема, говорять і про кардіологічне відділення, де доводилось спати на такому ж імпровізованому ліжку. А також не приховують, що у неврології таке часто практикується, навіть хворі у коридорах лежать. Ситуацію ускладнює те, що у лікарню кладуть задля оформлення регресу колишніх шахтарів, котрі змушені «відлежати» необхідний термін, щоб отримати довідку. У той час інші пацієнти, котрі потребують невідкладної допомоги і лікування, мають лежати ось на таких імпровізованих ліжках. Не оминули критикою медичну реформу, завдяки якій кількість стаціонарних місць  скоротили у багатьох відділеннях ледь не удвічі. Загалом,  люди не приховували свого невдоволеня.

Щодо цієї ситуації не залишилась байдужою завідуюча неврологічним відділенням Нововолинської лікарні Ольга Доманська. На своїй сторінці у Фейсбук вона перепросила за незручності, і додала, що так немає бути. Однак розв’язання проблеми не бачить.

З її слів, відділення розгорнуте на 30 ліжок. Роками перевиконується план по пролікованих хворих, і дуже багато пацієнтів доставляються екстренною медичною допомогою з інсультами та іншими невідкладними станами. Практично для планової госпіталізації  пацієнтам з поліклініки місць немає. На 30-ти ліжках лежить 35-40 хворих, усі важкі. Працює медсестра і санітарка на зміну,  ніхто не доплачує за понаднормову працю. Коли стояло питання скорочення ліжок по всіх відділеннях через недостатнє фінансування, пані Доманська  ставила питання перед адміністрацією розгорнути додатково мінімум 5 ліжок у відділенні. Це б дозволило вирішити дану проблему. На жаль, через брак коштів прохання було відхилено. Саме  по цій причині  не можна зробити євроремонт у відділенні, покращити умови перебування пацієнтів, закупити нові функціональні ліжка з протипролежневими та ортопедичними матрасами. На даний момент купили лише 3 протипролежневих матраси та отримали кілька функціональних ліжок б/у. Поставили металопластикові вікна по всіх палатах. Вікна в кабінетах лікарів не замінювались, оскільки у першу чергу дбають про пацієнтів. Зробили ремонт у ванній кімнаті, поставили бойлєр. Лікарка не приховує, що все впирається у недостатнє фінансування. «Точка опори – МОЗ України. А опори немає. Не хочеться  втрачати надію, але її вже майже втрачаю в краще майбутнє в медичній сфері для нас всіх» – додає вона.

Медична реформа вносить свої корективи, які, на жаль, відображаються не зовсім позитивно не тільки на пацієнтах, а й лікарях. Беручи до уваги ситуацію, з благоустроєм, що склалася  у відділенні Нововолинської лікарні, хотілося б провести паралелі між нею й таким же відділенням у Володимирі-Волинському ТМО. І не для того аби показати, що у сусідів все погано, а у нас навпаки. Ні. Бо у кожному з лікувальних закладів є свої плюси й мінуси, та головне – і у Володимирі, і у шахтарському містечку люди у білих халатах рятують життя. І, до слова, роблять це за мізерну зарплатню.

Отож, у 2015-му році у відділенні неврології Володимир-Волинського ТМО був проведений капітальний євроремонт, у ході якого повністю вдалося замінити вікна, двері, покласти новий паркет, оснастити санвузли у кімнатах, де проходять хворі пацієнти лікування, замінити ліжка, утім числі й два з протилежневими матрацами. Відділення має 30 стаціонарних ліжкомісць. Що стосується кадрової політики, –  лікарів, медсестер та санітарок вистачає. Тож можна зробити висновок, що браку кадрів немає.  Відділення, окрім міста та Володимир-Волинського району, обслуговує ще й Локачинський, Турійський, а також ургентних хворих.

І тут само собою напрошується питання: як можна робити госпітальний округ, де не тільки немає місць для хворих, а й брак медперсоналу? І що робитимуть лікарі неврологічного відділення шахтарського містечка, коли  до них привозитимуть пацієнтів з інсультами та іншими неврологічними захворюваннями не тільки з Володимира, а й вищевказаних районів? Вже на цьому прикладі можна робити висновки: чи доречно взагалі щось змінювати? Чи краще залишити дві лікарні у такому вигляді як є? Хоча варто внести маленьку поправку: у Нововолинську все ж потрібно зробити ремонт у неврологічному відділенні.

Насамкінець, хочеться поцікавитись у пані Супрун: на кого розрахована медична реформа, де люди лежатимуть на підлозі, бо немає місць, лікуватимуться по телефону і по Інтернету, якого не тільки немає в усіх селах, а яким не всі вміють користуватися? Йдеться про людей старшого віку, які навіть телефону немають. І чи є нормальним, коли лікар зі стажем сьогодні отримує мізерну зарплатню? Навіть меншу ніж прибиральниця у кафе. Хочемо наблизитись до Європи, натомість втікаємо туди за кращим життям. Але всі не втечуть, комусь і в Україні потрібно жити…

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!