На черговій сесії Володимир-Волинської міської ради, що відбулась 7 вересня, серед питань порядку денного було заслуховування звіту  голови комісії з питань освіти, культури, туризму, молоді та спорту, комунікацій та міжнародного співробітництва  Світлани Федонюк про роботу у 2018 році.  Звіт, зі слів депутатів,  не лише пожвавив хід засідання, а й викликав аплодисменти, бурхливі, здебільшого позитивні емоції присутніх. На завершення обговорення депутат Руслан Мороз у репліці з місця назвав голову комісії з питань освіти та культури «справжнім бійцем і розумною жінкою».

Враховуючи свого роду фурор, поскільки нікому з голів депутатських комісій   депутати не аплодували після звіту, видання «Володимирмедіа» звернулося до Світлани Федонюк за коментарем,  який подається без редагування.

Заступник міського голови Лариса Кулікова під час обговорення звіту фактично звинуватила мене у тому, що наче  я не відповідала на листи та звернення, не увійшла до складу наглядової ради, не подала сценарій промо-ролика… «Сценарій – це моя інтелектуальна власність, захищена законом. Я не зобов’язана з вами нею ділитись». Крім того, я  повідомила, якщо не буде виготовлено хоч якогось промо-ролика, то подам на організаторів громадського бюджету до суду. Знаєте, просто дивує нерозуміння профільним заступником міського голови пані Куліковою самої суті прав інтелектуальної власності. Просто тобі як мале, вередливе  дитя: дай і все! Напевно, шановна Лариса Володимирівна звикла десятиліттями бути на посаді і роздавати вказівки. Наче бариня якась, а не слуга народу… Але з творчими людьми та митцями так не виходить, і ніколи не вийде. Бо митці – то вільні люди, з ними треба уміти порозумітись, домовитись, переконати. Хоч переважно бідні та голодні, проте митці творять від натхнення, а не заради чиєїсь примхи чи амбіцій.  От тому і маємо таку «картину» у місті: після того, як цю посаду з власного бажання залишив Андрій Шоцький (за рік до виходу на пенсію написав заяву на розрахунок, перебував  у центрі зайнятості), начальники відділу культури постійно міняються, не мають фахової освіти, не кажучи вже про стратегічне бачення розвитку місцевого культурного середовища. Єдине, що вони усі більш-менш добре роблять, то грають ролі у місцевому театрі… Плутають, напевно, свої службові завдання, визначені державою, зі сценарієм літературного твору… Переплутали посадову інструкцію з власними  творчими бажаннями чи амбіціями? Замість того, щоб зберігати пам’ятки архітектури для нащадків, дбати про сучасну туристичну промоцію міста, вони розважають публіку мов вуличні аніматори… Хоч, звісно, це не заборонено ні законодавством, ні заступником міського голови із гуманітарних питань. Туризм – то, на превеликий жаль, вже  втрачені можливості нашого міста. Турист у Володимирі як лох-неське чудовисько: усі про нього говорять, але ніхто його не бачив…

Складається враження, що ця людина, профільний заступник мера, страшенно  далека від тем і потреб працівників культури. Відверто дивує кадрова сама  політика у місті. Чому  виконком зробив усе можливе, щоб  свій, місцевий фаховий сценарист і режисер жодним творчим чином не була причетна до створення промо-ролика? Хто більше знає, відчуває душу Володимира: свої чи чужі митці? Більше того, після перемоги у Громадському бюджеті головний посадовець нашого міста відверто сказав мені просто у вічі: дорогенька, цих грошей не буде! Що це? Чиновники проти громади? Але це абсурд! Бо саме громада є їх роботодавцем, їх зарплати беруться  із міського бюджету. Навіщо тоді оголошують якісь конкурси проектів, витрачають наш час, наші нерви, наше життя,  якщо це виключно «своє кіно для своїх», але за гроші громади? Чому не писали «сценарій» на ремонт під’їзду у будинку, де живе секретар міськради у військовому містечку?  Чому не оголошували творчий конкурс серед архітекторів на розробку дизайну так званого «гаража» для дитячих візочків у лікарні чи дизайну кабінету масажу у тій же медустанові? Відповім: бо це усе свої люди, свої схеми. Значить, я не вхожу у коло «своїх», «пригодованих»… Значить, сам громадський бюджет і перемога у ньому чесної людини – то фікція, «фількіна грамота». Виходить, що виконком роздає «фількіни грамоти» замість того, щоб розвивати культуру?

Під час сесії я підняла питання невмотивованої надто високої вартості ліхтарів у «багатостраждальному»   скверику біля музею ім. Омеляна Дверницького. Усього з міського бюджету було виділено 753 553 грн на встановлення 13 нових ліхтарів. Зважаючи на доволі-таки значну суму, я звернулася за поясненнями,  у скільки громаді обійшовся один ліхтар?  У 60 тисяч гривень?! На що начальник управління ЖКГіБ Віктор Фіщук відповів, що у цю суму входить також прокладання кабелю та його ізоляція. Дивувала й позиція першого заступника міського голови Ярослава Матвійчука, котрий у звіті згадав про недоасфальтований відрізок на вулиці Клима Савури, про який нещодавно описувалося на сайті «ВолодимирМедіа». Дана вулиця   входить у мою виборчу дільницю,   тому  я знову виступила із реплікою, коли ж доведуть  до кінця роботи на Клима Савура, щоб не ділити людей на білих і чорних? А то більша частина вулиці скаче від радості, а три хати плаче. Навіщо таке робити? Ярослав Матвійчук нині є своєрідним «свіжим» огірком у діжці «квашених» чиновників. Але якщо не доведуть цю справу, то  його вкинуть у діжку до решти квашених .

Крім того, хочу наголосити на нещодавньому екстренному засіданні депутатської комісії, котра зібралася біля історичного музею з тієї причини, що під час  реконструкції   розмір нових ще недобудованих  сходів на кілька метрів менший від попередніх, автентичних. Це є недопустимо, адже подібні будівельні роботи спотворюють початковий вигляд будівлі  музею – архітектурної пам’ятки місцевого значення. Такі дії караються Законом. Зважаючи на подібне, комісія  вважає за потрібне витребувати у начальника відділу культури і туризму виконкому міської ради Романа Віслобокова документацію (на чиєму балансі, кошторис, перелік робіт та дозволи на їх проведення) щодо реставрації історичного музею імені Омеляна Дверницького. Окрім цього, нині йде ремонт  будівлі центрального продовольчого ринку на вулиці Данила Галицького, під час якого будівлю ринку змінено,  відбито оздоблювальні елементи (бортик у верхній частині). Також недопустимо обкладати цю пам’ятку пінопластом, обшивати металічною бляхою. Це порушення як естетики, так і законодавства щодо збереження історичного, архітектурного та культурного  надбання народу. І на завершення депутатська комісія вимагатиме  звіту начальника відділу культури і туризму виконкому міської ради Романа Віслобокова та директора ДІКЗ «Стародавній Володимир» Володимира Пикалюка про стан збереження пам»яток історії та архітектури на наступному засіданні комісії. На продовження теми освіти та культури, приємно відмітити, що депутат Руслан Мороз підняв болюче питання незадовільного стану спортзалу у гімназії, адже його фактично «з’їв грибок», що є небезпечним для здоров’я школярів та вчителів. Руслан Андрійович запитав, чому за літо не зробили ремонт? Адже депутати виділяють чималі кошти!. Крім того      він  наголосив, що колективу гімназії для проведення урочистих масових заходів потрібен асфальтований плац.

На завершення розмови Світлана Федонюк виявила бажання розмістити копії диплому про фахову освіту з випискою про оцінки, щоби громада не сумнівалася у її професіоналізмі.

З метою інформування громади міста про діяльність депутатського корпусу 7 скликання, публікуємо ПОВНІСТЮ звіт Світлани Федонюк, виголошений нею на сесії міськради 07 вересня 2018 року.

Звіт голови комісії з питань______________ Світлани Федонюк про роботу комісії у 2018 році.

 Шановні колеги, шановний міський голово, шановна громадо!

Минув рік з часу попереднього звіту нашої комісії. За цей час ми, депутати Віра Сєргєєва, Микола Смаль, Олександр Токовий, Володимир Заєць і я, СвітланаФедонюк, попри різні політичні сили, життєвий досвід та професії, залишились у первинному і повному складі. Тобто продовжуємо бути  об’єднанням  людей на громадських засадах, націлених на розвиток освіти, культури, молодіта спорту у місті.

Ми не розсварились, не розбіглись в інші комісії, нам було цікаво та пізнавально разом. Вирішували як питання розподілу коштів міського бюджету, так і розбирали проблемні ситуації,  трудові конфлікти. Сподіваємось, усі учасники наших засідань – а це директори шкіл, садочків, начальники відділів та управлінь, педагоги, творчі особистості, журналісти, батьки – теж недаремно витрачали час, вчасно отримували наші рішення, рекомендації, а також зауваження.

Зазначимо, жодного разу ми не підійшли до жодного з питань формально, а завжди намагались зазирнути у  суть проблеми чи ситуації – з метою їїрозуміння, пошуку оптимальних шляхів вирішення.

Зазначимо, не усім працівникам виконкому це подобалось, декого відверто дратувала наша депутатська активність та  одностайність, а от прості громадяни завжди дякували за увагу до своїх клопотів. Людська подяка і шана – це і є нематеріальна зарплатня депутата. Значить, ми були комусь потрібні, якщо до нас звертались люди, знали як нас звати, довіряли нашій компетентності.

Цьогоріч наша комісія практикувала три нові для нас форми роботи – виїзні засідання, засідання вихідного дня (щоб проживаючим і працюючим у інших містах депутатам було зручно доїжджати) та онлайн-присутність депутата на засіданні через неможливість зробити це фізично. Звісно, такий депутат не з’являється на комісію  з поважних причин. І хоча голос-онлайн за  регламентом міської ради не враховується, проте сам депутат завдяки Інтернет-зв’язку володів інформацією, міг висловити свою думку як дорадчу. Тобто ми працювали командно, бо стовідсотково йшли один одному назустріч. До нас на засідання також приходили інші депутати, зокрема, ІгорМацюк, Олег Тимосевич, Ярослав Жук.

Комісія дієво відвідала дитячу художню школу, де вивчила проблемні господарські питання ми напередодні 40-ка річчя утворення цього навчального закладу.  А також  їздили у табір відпочинку школи-інтернату на озері Світязь, де оздоровлюються і міські діти із соціальнонезахищених сімей, діти учасників АТО. Напередодні навчального року  члени комісії брали участь в інспектуванні шкіл та садочків на предмет готовності до занять та опалювального сезону. А найголовніше – усі ми  як єдина команда були готові оперативно реагувати на звернення громадян, на негаразди. Особливо це стосувалось напрямку культури та туризму. Цей напрямок, на думку комісії, вимагає як підвищення фахового рівня декого з керівників підрозділів виконкому, так і явного омолодження деяких колективів.

Комісія зустріла відвертий саботаж деяких своїх рішень з боку певних посадових осіб виконкому. Інколицей, напевно, кимось керований спротив, переходив культурну межу, перетворюючись на  абсурд, подекудина відверте хамство. Хочана справді місцевою владою є саме міська рада, тобто ми, депутати, а не працівники виконкому, котрі зобовязані виконувати рішення ради, бо отримують за це зарплату  з міського бюджету. Саме громада найняла цих чиновників на роботу. Але, на жаль, не депутати призначають на посади керівників, що своєю поведінкою понижують статус державного службовця. За декого з числа тих, за кого члени нашої комісії віддали свій голос на початку каденції,  сьогодні б ми вже не голосували. І не голосуватимемо, якщо хтось із нас пройде у наступний склад міcькради. Час покаже. І не варто тут кидатись до нас, депутатів, фразами на кшталт: «Що ти зробив для міста?». Бо так, як зробив дехто з чиновників – наприклад встановлення вказівників з помилками на площі чи грубу краєзнавчу помилку у туристичному журналі, то хай би вже посоромились такими «здобутками». «Понароблювали» за гроші громади подарунків до Дня міста… як кіт на глині. Даруйте за порівняння.

Завдання ж депутата як обранця громад – слухати людей, писати звернення, працювати в комісіях і голосувати на сесії. Аж ніяк не власноруч і власними спонсорськими коштами латати діряві дахи, класти бруківку чи ліпити фонтан. Дахи, дороги, каналізація, організація дозвілля – то наше СПІЛЬНЕ рішення, за яким стоїть виділення коштів із спільного міського бюджету. Таке рішення не може належати комусь одному. Тому не варто смішити людей, кажучи їм: я зробив дорогу! Я поклав тротуар!

Подібною СМИСЛОДЕСТРУКЦІЄЮ часто займаються і керівники виконкому,  бо на кожн уідею у них чомусь є своя технологія «провалу». Так минулого року намагались провалити ініційований нашою комісією конкурс «Успішний педагог», так сталось і з Громадським бюджетом цьогоріч. Нагадаю, проект-переможець «Промо-ролик про Володимир-Волинський» кошторисом у 70 000 грн  так і не реалізовано з невідомих комісії причин. Саме тому наша комісія вимагає у куратора Бюджету Участі, заступника міського голови Лариси Кулікової та депутата-ініціатора Сергія Радкевича ПУБЛІЧНИХ пояснень.

Наша комісія вважає, що саме через відсутність грамотної політики у галузі культури з міста утікає молодь, сюди не їде масовий турист. Місто скочується у своєрідну закриту клітку, де «проїдають» залишки архітектури, залишені нам минулими поколіннями. Замість того, аби генерувати нові культурні сенси та працювати заради сьогодення. Не кажучи вже про майбутнє.

У місті зкожним роком стає все менш цікаво і менше робочих місць. Місто з оригінального, неповторного перетворюється на звичайне, провінційне. Древня мудрість каже: що втрачено культурно – те буде втрачено фізично. На село, звісно, ми не перетворимось, але все ж…

Перед тим, як ви, шановні колеги, голосуватимете щодо оцінки роботи очолюваної мною комісії, звертаюсь із проханням: не плутайте, будь ласка, мене як особистість, як журналіста  і як депутата. Бо в очолюваній мною комісії активно працювали УСІ її члени – Віра Сєргєєва, Микола Смаль, Олександр Токовий, Володимир Заєць. Вони не повинні піддатись обструкції через те, що говорить чи які звернення пише Світлана Федонюк, хоч вона і є магістром у галузі культури, тобто дипломованим експертом.

І ще одне прохання: ймовірно, вам доведеться переобрати мене з голови комісії у зв’язку із моєю викладацькою роботою та фактичним переїздом в інше місто. Мені дуже прикро, що у Володимирі-Волинському для людини із двома вищими освітами не знайшлось посади. Бо саме задля розвитку міста я здобула свій другий диплом з відзнакою. Наївно сподівалась, що буду тут  розвивати культуру. Але тут і без мене є кому десятиліттями отримувати зарплату, прилаштувавши до себе у колектив ще й власних синів та дочок.  Не важко здогадатись про які культурні установи йде мова, де в зарплатній відомості стоять по кілька однакових прізвищ.

Східна мудрість каже: «Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог, кожен для тебе вчитель». Тому, шановні колеги, кожен з вас є для мене саме УЧИТЕЛЕМ, навіть якщо має іншу професію. Дякую, що три роки викладали нелегкі уроки громадянського суспільства, як би боляче від цього не було мені чи членам нашої комісії.

Шановні колеги! У мене особисто вже закінчився фермент надії, а ви бережіть це місто від руйнування його культурної суті,  і завжди пам’ятайте одну фундаментальну річ: ЕСТЕТИКА ПОРОДЖУЄ ЕТИКУ. Саме оточуюча дійсність – ПУБЛІЧНА сфера- формуєлюдину. Культура формуєсвідомість. Культура, а не примітивний провінційнийерзац, який тут часто видають нам за культурну політику. А вже корупція, війна, відсутність здорового громадянського середовища – це багато в чому НАСЛІДКИ відсутності культури.

Я дякую усім за увагу. А наша комісія дякує  за співпрацю, персонально людям, з якими було приємно співпрацювати: першому заступнику міського голови Ярославу Матвійчуку, начальнику управління освіти, молоді та спорту В’ячеславу Петруку, працівнику оргвідділу виконкому міськради  Андрію Грищуку. А також Журналістам, які постійно висвітлювали нашу депутатську активність. Сподіваюсь, громада позитивно оцінить результати роботи комісії.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!