Зв’язок “холмщаків” з малою Батьківщиною у нас триває багато літ. Усі добре знають, що залшені у вічному спокої предки це те, що на деякий час належить Україні.

Цю ношу несуть небайдужі “холмщаки”, яких стає дедалі меншає, а бажаючих допомогти- обмаль. Неприємно писати. але користолюбність земляків пригнічує людську гідність. Ніби нещодавно їздили прибирати могили із різними знаряддями праці. Тепер постаріли і для таких робіт є непридатними, а молодь годі й знайти. Краще на кордоні цілодобово сидіти. А розчищені від лісосмуг цвинатрі потрібно підтримувати. Хочеться звернутися до нащадків: не будьте байдужими, оскільки продовжувати розпочату справу потрібно буде вам і вашим дітям, це – наше минуле, наша історія.

13 вересня – поїздка у Тератин, дуже потребує чоловічих рук. Лише двох чоловік міг залучити Юрій Грицюк, котрий віддає себе цій благородній справі, не відмовляє і Борис Романюк, долучився і Віктор Гись. Ця поїдка стала третьою у цьому році. Цвинтар, площею більше ніж гектар, а зарослі вище людського зросту. 5 годин доводилось прцювати чоловікам, однак усієї площі подужати не могли. Не в кращому стані кладовище у Лужнові.

Прошу допомгти у цій благородній справі. Потрібні міцні і вправні чоловічі руки, а техніку при потребі позичать небайдужі люди. Бо хто, як не ми.

Галина Борбелюк

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!