Важко усвідомити, коли трагічний збіг обставин  стає причиною  втрати найціннішого, що є у людини, – здоров’я. Саме такий трагічний випадок трапився 5 років тому з Михайлом Потіло з Володимира-Волинського.

Хлопець потрапив у ДТП. Травми практично були несумісні з життям: відкрита черепно-мозгова травма, численні переломи.  90 днів у комі, ряд складних операцій, зокрема  трепанація черепа та вживлення титанових пластин. Лікарі самі не вірили у те, що він зможе хоча б якось давати собі раду. Однак жага до життя, надія та оптимізм батьків перемогли і поступово Михайло повертався з того світу.

Матір Михайла пані Мар’яна змушена була покинути роботу, щоб бути з сином в лікарні. Усі три місяці дивилася на те, як балансує дитина між життям та смертю. І найстрашніше, що нічим не могла допомогти. Вона, шукала гроші, дорогі ліки, щоб хоча б якось полегшити страждання свому Михайлику.

Уся надія була на Бога та лікарів, які в кінцевому результаті таки сотворили диво. Михайло здатен, хоча з певними труднощами, ходити, володіти руками, розмовляти. Ось тільки бачити не може. І де тільки його не возили, які тільки процедури не проходили. На знімках та графічних зображеннях не видно причини повної відсутності зору.  Тому усі професори розводять руками.

Коштів на лікування та подальшу реабілітацію пішло чимало. Продавали все, що тільки могли. Навіть квартиру. Орали, сіяли, збирали, а виручені кошти від  реалізації сільськогосподарської  продукції витрачали на лікування Михайла. Ні в кого не просили ні копійки. Але на той ще час був живий його батько, який усю чоловічу роботу взяв на свої плечі.

Однак у травні батька не стало. Мар’яна залишилась із сином одна. Проте не опустила руки і робить усе можливе задля покращення стану сина, намагаючись влаштувати  то у санаторій, то у реабілітаційний табір. Цьогоріч Михайло побував у таборі для незрячих дітей у селі Черкаси, що на Ковельщині.

Хлопець потребує постійної реабілатації та лікування. Оскільки він є незрячим, біля нього потрібно супроводжуючого. Путівок у профільні санаторії, які б враховували  перебування матері біля дитини,  лікарня отримує мало. Ось і доводиться пані Мар’яні самостійно шукати різні варіанти, які б дали змогу підлікувати дитину. У вересні їй пообіцяли прийняти Михайлика у санаторій під Луцьком, де  гарантують лікування масажами. Проте вартість одного дня перебування коштує в межах 1000 гривень. Курс лікування щонайменше 10 діб. Знайти усю суму Мар’яна не могла, тому звернулася до спонсорів.

Її історією зацікавився депутат Володимир-Волинської міської ради Максим Клим’юк, котрий виступає одним із авторів Проекту «Турбота взамін на любов». Цей проект давно презентований у Володимирі-Волинському та успішно  реалізується.  Сам  депутат неодноразово допомагав здійснитися мріям дітей-інвалідів.  Дізнавшись про Михайла,  вирішив зустрітися з хлопцем та його матірю, та долучитися матеріально заради того, аби Михайлик зумів таки поїхати до санаторію.

Під час зустрічі, Михайло розповідав про те, як йому сподобалося на відпочинку у таборі для дітей, жартував та кидав фрази на англійській мові, а ще постійно розминав руку, біль в якій не змогла приховати незгасаюча посмішка. У процесі спілкування Мар’яна  розповіла про те, як усі п’ять років  у прямому сенсі ставить сина  на ноги.  Возить по лікарях, проходить регулярні обстеження. Але на усе це потрібно гроші. І тисячу чотириста з хвостиком гривень пенсії по інвалідності, яку призначили Михайлу, та 250 гривень, які виплачує їй держава по догляду за сином,  не вистачає ні на що. Не говорячи про дорого вартісне лікування.

«ВолодимирМедіа» звертається до усіх небайдужих долучитися до доброї справи – допомогти Михайлу пройти повний курс лікування та реабілітації.  Номер банківської картки Михайла Потіло: 5167 4900 5485 1523, Ощадбанк.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!