14 тисяч гривень було зібрано протягом трьох днів на видання книги про легендарну 51 ОМБр.

Нагадаю: проект написання книги про легендарну 51-шу окрему механізовану бригаду «51/14 – історія нескорених» був започаткований у 2016 році. До нього долучились журналісти з різних регіонів, котрі допомагали збирати інформацію.

Ідея написання книги зародилася після того, як 51-ша окрема механізована бригада, пошматована і знекровлена повернулася зі сходу. Майже одразу з’явилася інформація про її розформування. За чутками, причина – зрада та пияцтво військовослужбовців. Однак з цим не погоджувались не тільки бійці, а й громадськість, яка кинулась захищати бойове з’єднання. Усім не давало спокою питання: як можна вважати зрадниками хлопців, котрих кинули під «Гради» голими й босими після трагедії у Волновасі, яка й досі є нерозслідуваною, і за яку ніхто не поніс покарання, а згодом вони відвоювали близько двадцяти міст, полонили російських військових, надавши тим самим доказову базу присутності регулярної російської армії в Україні, пройшли Іловайський та Дебальцевський котли, Савур-Могилу, здійснили чимало подвигів, пережили полон, і не зламались. Та попри все, військове з’єднання з героїчним минулим розформували, відібравши бойовий прапор.

Як людина, що народилась і живе у місті дислокації бригади у Володимирі-Волинському, як журналіст, котрий висвітлює тему цього бойового з’єднання у місцевій пресі, не могла залишатись осторонь. Тому вирішила шукати відповідь на питання – чому несправедливо
розформували 51-шу бригаду? Однак зробити це самотужки нереально, бо хлопці, котрі були призвані з усіх куточків України, демобілізувались та роз’їхались по домівках. За допомогою у зборі інформації звернулась до колег. Окрім того, інформацію потрібно було десь розміщувати. Так визріла ідея написати книгу, до якої б увійшли історії бійців 51-ї та 14-ї ОМБр, котрі б могли пролити світло на багато запитань.

Протягом цього часу вдалося зібрати чимало розповідей військових, волонтерів, священиків, командирів та рідних загиблих й зниклих безвісти про події найгарячіших років військового конфлікту. На жаль, виникли проблеми з фінансуванням. Порадившись з колегами, вирішила звернутись до громадськості з проханням допомогти видати книгу, яка зараз знаходиться у видавництві на редагуванні. Додам, що після оголошення про допомогу відгукнулись люди, котрі мають що розповісти про події на сході 2014-2015 років. Тож поки триває збір коштів, історії додаються.

Першими відгукнулись учасники АТО першої хвилі, котрі підтримували проект і продовжують це робити. Не залишились осторонь і вдови. Чесно кажучи, боляче таке писати. Бо планувалось, що ця книга буде безкоштовною для них. І не тільки для них. Але ситуація змінилась, і вийшло так як вийшло. Та це не кінець світу і вихід завжди знайдеться.

   Протягом трьох днів було зібрано 14050 гривень! Це – немало. Однак, щоб книга побачила світ, потрібно  140 тисяч  за 1000 примірників на 500 сторінок. Вартість одного – 140 гривень. Роман Мартинюк підказав варіант з передплатою тиражу, таким чином кожен зможе придбати примірник на цих умовах. Оскільки таким ніколи не займалась,  поки цікавлюсь, як воно краще зробити. Наразі звернулась до охочих передплатити примірник, переказавши кошти на рахунок, а на електронну пошту надіслати скріншот чека, ініціали та адресу, куди можна було б вислати книгу або передати (для місцевих).  Вже з’явились перші передплатники.

Наразі хочу подякувати усім, хто долучився, підтримавши проект фінансово. На жаль, не усі прізвища вказують при переказі. Тож хочу назвати тих, кого бачу. Дуже, дуже вдячна Кобилинському Олегу, Монічу Олександру, Булці Івану, Сидорчук Ористлаві, Хацеру Тарасу, Аллі Пугач, Захарову Олександру, Мартинюку Роману, Шилік Олені, Шлапі Сергію, Кравченку Олександру, Капітан Наталії, Ярошенко Руслану, Бугайчуку Василю, Цвєлодубу Олександру, Дещиці Юрію, Корець Світлані, Верзун Світлані, Василенко Дмитру, Головчуну Ігорю, Мигляс Наталії, Юзвенку Дмитру, Кудину Олександру, Рубцову Дмитру, Кириченко Ганні, Цвілодубу Георгію, Сватко Тарасу, Цвілодубу Володимиру, Леоновій Інні, Прокопів Тамарі, Юн Світлані, Корнилевич Марії, Роживцю Ігорю, Федько Юлії, Деркач Ірині, Свинаренко Олександру, Ярощуку Михайлу, Юртаєву Ігорю, Процюку Павлу, Мигляс Наталії, Кузьмик Марії, Жадану Михайлу, Фомичу Миколі, Пузиревському Антону, Шишину Володимиру та усім, хто скидав кошти, але, ще раз повторюю, не бачу їхні прізвища. Як сказала Марія Кузьмик, з якою приємно було познайомитись сьогодні: народ – це велика сила. І вона права. Бо саме народ відновив військо, так і тепер допомагає зберегти пам’ять про 51 ОМБр – одне з найбільших військових з’єднань ЗСУ, яке несправедливо розформували.

Отож, хто бажає підтримати проект, прохання перерахувати кошти на банківську картку, яку відкрила спеціально для видавництва книги: ПриватБанк: 5168757377148095, Білоцька Жанна Петрівна. Для тих, хто має бажання придбати примірник, надсилати скрін чека та контактні дані на електронну адресу: bilozhanna@ukr.net.  Ще раз щиро вдячна усім за підтримку.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!