Сьогодні на вулицях міста можна бачити велику кількість бездомних тварин. Особливо боляче дивитись на цуценят та кошенят, яких викидають, бувши впевненими, що за це на законодавчому рівні не нестимуть відповідальність за це. Хоча в Україні вже діє  закон про жорстоке поводження з тваринами № 2120-VIII ,  який зазначає, що жорстоким поводженням – знущання над тваринами, побої або інші насильницькі дії, які завдали тварині фізичний біль, страждання і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин. Люди чомусь забули, що тварини – повноцінні члени родини, про яких потрібно піклуватися, а не кидати напризволяще, як роблять чимало мешканців міста й навколишніх сіл. Та попри те, протягом кількох останніх років у місті все більше жителів виявляють бажання допомагати безпритульним чотирилапим друзям. І якщо хтось думає, що це лише люди похилого віку, помиляється. Бо серед охочих – жінки й чоловіки різної вікової категорії. Саме з такими однодумцями зооволонтерами Наталією, Ольгою, Анною та Тетяною видання «Володимирмедіа» мало нагоду познайомитися і дізнатися, яким чином рятують братів наших менших від голоду й холоду, та з якими проблемами зіштовхуються? А їх, як з’ясувалося під час розмови, – чимало. Головна – байдужість і безвідповідальність людей. Через які на вулиці опиняється сотні тварини.

   «Пропонуємо гроші за перетримку, але тим, хто любить оковиту, тварин на даємо»

– Якось зателефонували люди й повідомили, що біля одного зі смітників лежить пес, який ледь рухається, – розповідає пані Наталія. – Коли ми його знайшли і відвезли до ветеринара Сергія Тернова, людини з великої букви та добрим серцем, котра жодного разу не відмовила у допомозі, з’ясувалося, у собаки рак на останній стадії. Оскільки займаємось тваринами не один день, й навіть не рік, було не важко зрозуміти, що це – домашня тварина, яку господарі вивезли з дому помирати. Ми намагалися допомогти нещасній, однак  виявились безсилими. Не можу зрозуміти таких людей. Як можна тримати вдома тварину не один рік, а потім викинути, бо вона хвора?! Це ж яке серце треба мати? У мене зараз є чотири кішки на перетримці. Шукаю для них господарів. Скільки зарікалась не брати додому, але не можу пройти повз, коли бачу кошеня, яке зазирає у вічі і по-своєму просить допомоги. Тож одних віддаю у добрі руки, інших підбираю.

– Майже щодня під під’їзди багатоповерхівок підкидають кошенят, – продовжує ділитися пані Анна. – Ми беремо їх на перетримку, потім намагаємось влаштувати. Але нас мало, а тварин щодня стає дедалі більше. На їх харчування, лікування та стерилізацію витрачаємо власні кошти. Приміром, у мене вдома зараз 12 котиків, які не взялися нізвідки. Їх просто викинули. Щодня готую їм, корму не купую, бо він є дорогим. Загалом на це з бюджету сімейного йде до півтори тисячі гривень. Через соцмережі звертаємося до людей з проханням взяти тварин на перетримку. Пропонуємо щоденну оплату – 20-25 гривень плюс харчі, що є досить непоганим підробітком, наприклад, для пенсіонерів. Але охочих небагато, однією з причин є те, що ця категорія не сидить у соцмережах, де здебільшого розміщуємо інформацію,  більше читає місцеві газети. Тож намагаємося подавати і там оголошення. Зазначу, тим, хто зловживає спиртним, тварин не даємо.

Пані Анна розповідає, нещодавно з однодумцями вирішили  відкрити рахунок для збору коштів для бездомних тварин. На цю думку наштовхнула пропозиція небайдужих людей, котрі хоч і не займаються зооволонтерством, але не проти допомогти. Жінка одразу зауважує, ніхто нікого не примушує поповнювати карту, благодійність – особиста справа кожного.

– Цільове використання коштів цієї карти буде узгоджуватися з думкою благодійників та авторитетних зоозахисників, – додає вона. – Якщо жертводавець не згоден з напрямком витрачання грошових коштів, він може зажадати повернути йому своє пожертвування. Карта оформлена на ім’я Волошиної Наталії Нілівни, волонтера, викладача, чесної та порядної людини. Про всі надходження та витрати, будемо робити щомісячний звіт: 5168 7427 2221 5773 Волошина Наталія Нілівна.

               «Якщо не забереш собаку зі щенятами, вивезу усіх до лісу»

– У мене на подвір’ї є кілька собак, які чекають на своїх господарів, – продовжує розмову  пані Тетяна. – Одних віддаю, інших підбираю. Намагаюсь підгодовувати тих, які блукають вулицями. На харчування щодня йде  60-100 гривень, не говорячи про лікування та стерилізацію. Доволі часто підкидають щенят, здебільшого – сучок. Одного разу зателефонував чоловік і повідомив, що його собака народила їх аж десятеро, і додав, що дружина поставила йому умову: або вона, або четверолапі. «Якщо не заберете собаку разом зі щенятами, я вивезу усіх до лісу», – сказав він.  Мені нічого не залишалось, як взяти цю «сім’ю» на перетримку. Потім прилаштувала усіх. Але як можна пояснити вчинок чоловіка? Хоча тих, хто викидає на вулицю четверолапих улюбленців – багато, як і тих, хто знущається з них, посадивши на ланцюг. Хоча вже  є кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Так, кілька місяців тому один «добродій» викинув алабая. Собака знаходилась у жахливому стані. Ми її врятували, і ви б побачили яка вона зараз гарна у нових господарів, котрі її люблять! Доля колишнього господаря виявилась трагічною – він помер.

  За що і скільки платить міська влада колишній очільниці КП «Ласка»? І чи не краще ці кошти витратити на створення стерилізаційного центру у Володимирі-Волинському?

– За розв’язком цієї проблеми звертались до міської влади, хоча питання щодо безпритульних тварин порушувалось не вперше протягом кількох років,  – додає пані Ольга. – Так, після масових отруєнь безпритульних собак в місті “невідомими” у 2015 році, вимагали  місцевої влади знайти винних і покарати. Але так ніхто нікого не шукав. Згодом нами була ініційована пропозиція регулювання програми стерилізації й вакцинації вуличних тварин. Зробити це пропонували на базі нашої ветеринарної клініки, обладнавши її необхідним оснащенням. Якщо цей процес розумно запустити, то й кількість тварин за досить короткий період часу можна звести до мінімуму.

   Натомість влада запропонувала будівництво притулку. Її пропозиція полягала в обгородженні території біля сміттєзвалища у Ворчині, облаштування будок, вагончика тощо на загальну суму 50 тисяч гривень. Про створення робочих місць для догляду за тваринами, обслуговування ветеринара, фінансування та харчування тварин, їхнього лікування, вакцинацій, стерилізацій з бюджету мова взагалі не йшла.

Ольга зазначає, у цих умовах можуть вижити лише здорові собаки великих порід, для маленьких, гладкошерстих, а особливо хворих – такі спартанські умови взимку – недопустимі. Керівник управління ЖКГ і будівництва виконкому міськради Віктор Фіщук обіцяв організувати вивезення сміття. Утім, навіщо його звідти вивозити, якщо достатньо лише перекинути через паркан,  говорить жінка.  Було прямим текстом сказано, що тварин допоможуть звезти, а далі любителі собачок хай вже самі. А як взимку туди добиратися заметами, навесні та восени болотом ніхто не казав. Сміттєзвалище там зовсім поруч, скотомогильників окремих ніяких немає. Уся ця антисанітарія 100% стала б збудником інфекцій у собак, від яких вони б гинули десятками одночасно. А ще неприємний запах, який закидали, як одну з головних причин спротиву – це дрібниці порівняно з реальними жахливими наслідками такого сусідства.

– Однак притулок не потрібний місту, оскільки на волонтерів «повісять» не тільки безпритульних тварин, а й домашніх разом з їх потомством, – продовжує ділитися пані Ольга. – Навіщо брати на себе відповідальність, коли можна перекинути її на інших? Вихід з цієї ситуації вбачаємо один: облаштування стерилізаційного центру з місцем для тимчасової перетримки оперованих тварин з їхнім поверненням на вулицю або прилаштування у добрі руки. Подібні програми успішно працюють у світі, досить великі успіхи у цьому напрямку досягнуло місто Львів (КП “Лев”). До речі, така програма могла б діяти на постійній основі й обходилася б місту дешевше, ніж послуги Богдани Новарчук, котра донедавна очолювала  КП “Ласка”, а нещодавно створила ГО «Порятунок чотирилапих». Міська рада укладала договори з підприємством, натомість відловлювались маленькі стерилізовані та чіповані собаки, розвозились по інших містах, а нам привозились тварини з Луцька, Ковеля, Іванич. На ці послуги з міського бюджету виділялось у середньому 800 гривень за тварину плюс витрати на пальне. Фактично за те, що їх просто перетасовували між сусідніми містами. На щастя, ці махінації викрили луцькі зооволонтери, і їм вдалося домогтися звільнення горе-керівниці. Але та знайшла вихід і створила громадську організацію «Порятунок чотирилапих», яка й надалі займається тваринами, а наша міська влада продовжує співпрацювати з нею.

   Так, протягом липня-жовтня за послуги пані Новарчук, як вдалося дізнатися виданню, з міського бюджету було виділено понад 100 тисяч гривень! Одна тварина обходиться місту у 600 гривень без витрат на пальне. У порівнянні з «Ласкою» – дешевше. Чи не так? Та, зважаючи на попередні махінації цієї пані, хочеться запитати у чиновників: де підтвердження, що собаки стерилізуються, вакцинуються, і, як зазначено у договорі, повертаються місту чи прилаштовуються у добрі руки? Тож само собою назріває питання: за що платимо? І чи не краще ті кошти направити на створення стерилізаційного центру у Володимирі-Волинському? До речі, офіційна адреса, за якою зареєстрована організація «Порятунок чотирилапих» знаходься у Луцьку у… квартирі багатоповерхівки. Цікаво: яким чином пані Новарчук утримує тварин у непристосованому для них приміщенні: стерилізує, вакцинує, доглядає за ними? І хто з чиновників цікавився цим питанням, підписуючи з нею угоду? Складається враження, що їм байдуже, куди йдуть державні кошти. Хіба, якщо «не ділять» їх із засновницею ГО.

У 2017 році за ініціативи директорки міжрайонної держлабораторії ветмедицини Надії Лозовицької та за підтримки міської влади протягом червня-грудня на базі установи проводилась безкоштовна  стерилізація тварин. Що це дає? Насамперед, чотирилапі не мають здатності розмножуватися. Вони стають спокійнішими, оскільки статева агресія зникає, і не несуть небезпеки для оточуючих. Зі слів Надії Сергіївни, упродовж цих місяців було простерилізовано 60 собак, вартість кожної операції становила 300 гривень плюс ПДВ. Але це не вирішує питання у повному обсязі. Якщо бездомну тварину можна виловити і простерилізувати, з домашніми ситуація є складнішою, говорить вона. Господарі відпускають їх погуляти, а через кілька місяців намагаються позбутися потомства, підкидаючи тваринок під будинки, установи, смітники… Тому вихід з ситуації директорка вбачає у створенні стерилізаційного центру, де б працювало кілька фахівців, які б несли відповідальність за свою роботу. І розповіла, як до їхньої лабораторії прийшла жінка, за якою прибігли дві собаки. Це були безпритульні тварини, котрі випадково прийшли за нею. Коли їх оглянули, виявилось, одна була не до кінця стерилізована. Директорку обурює таке ставлення до тварин і до виконання професійних обов’язків людини, котра проводить такі операції. Окрім того, додає, що було б добре запровадити реєстрацію домашніх улюбленців, як це робиться у цивілізованих країнах. Тоді б кожен господар ніс відповідальність за свого улюбденця і свої дії.

А як вирішуються питання з тваринами за кордоном? У Німеччині, безпритульних собак, що розгулюють по вулицях німецьких міст, практично немає. Але є такі, від яких з якихось причин відмовилися господарі, що, однак, трапляється нечасто. Цi тварини живуть в притулках та чекають повторного «усиновлення». Та й таких дуже небагато – кілька сотень по всій країні. Народжуваність тварин, в тому числі тих, які мають господарів, обмежують методом стерилізації. Відловлену тварину стерилізують в обов’язковому порядку. Окрім того, у  Німеччині щорічний податок на першу собаку становить близько 150 євро, на наступних тварин податок збільшується майже в два рази. Варто відзначити, що саме Німеччина стала першою країною в світі, яка внесла захист тварин до Конституції. За викидання тварини там призначають величезні штрафи – до 25 тис. євро, а знайти того господаря, який викинув свого вихованця, зовсім не складно, адже тваринам присвоюються ідентифікаційні номери.

У Нідерландах  бездомну собаку на вулиці зустріти майже неможливо. Але притулки все ж функціонують. В цілому ж по країні діє близько 100 притулків, які щороку беруть до себе кілька десятків тисяч тварин. При цьому, щоб взяти тварину – доведеться заплатити. Собака з притулку обійдеться майбутньому господарю в середньому у 120-180 євро, кішка – близько 100-120 євро. Так само заплатити доведеться й тому, хто хоче віддати тварину до притулку. За ці гроші тварин вакцинують, стерилізують та надають усю необхідну допомогу.

У Латвії бродячих собак відловлюють приватні фірми – за особливим контрактом. Їх два тижні утримують коштом самоврядування в міському притулку, звідки тварин можуть забрати нові господарі, а також приватні, громадські притулки і спільноти по захисту тварин. Тих, хто залишився та має мінімальні шанси бути прилаштованим через важкі хвороби, травми, тощо, на жаль, піддаються евтаназії найбільш гуманним, безболісним методом.

На думку фахівців, котрі не один рік вивчають цю проблему, така ситуація склалася через те, що Радянський Союз та незалежна Україна ніколи серйозно не займалися гуманним вирішенням питання з безпритульними тваринами. Натомість  їх відстрілювали, труїли та знищували у найжахливіший спосіб. Щоб розв’язати проблему, вони вважають, варто запровадити реєстрацію та ідентифікація домашніх і безпритульних тварин, їх облік, масову стерилізацію і вакцинацію бездомних тварин;  піар соціалізацію і влаштування у сім’ї; ліцензування розведення породистих тварин; популяризація стерилізації тварин та створення таких можливостей для населення; пропаганду гуманного та відповідального ставлення до тварин) та зміни в законодавстві, з огляду на всі ці попередні пункти”.

Можливо колись зрозуміємо, що тварини – такі ж створіння божі, як і люди, котрі потребують піклування та любові. Це так мало для нас, і водночас так багато для них.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!