У Володимирі біля кафе «4х4» стоїть автівка на іноземних номерах. За кермом водій з цигаркою повільно втягує дим, попіл скидає через вікно. Двірничка якраз мете віником на узбіччі і мовчки спостерігає за тим, як її роботу множать на нуль. Не витримує після того, як власник «євробляхи» нахабно викидає недопалок на асфальт. Жінка підходить до машини, стукає у вікно. Скло опускається і на неї здивовано дивиться молодик. «Що ти робиш?» – запитує вона у нього. Він не до кінця розуміє питання, й цікавиться, що вона хоче від нього. «Навіщо викинув недопалок на тротуар?» «А що? Усі кидають. А я що, не можу?» –  відповідає. «Хто усі? Я замітаю і не бачу, щоб хтось кидав, – пояснює йому жінка. – Ти б у Польщі теж так вчинив? Гадаю, ні. Бо штраф заплатив такий, що тобі цей недопалок дорого обійшовся. А у себе вдома смітиш». Розгубившись, водій став повторювати фразу, що так усі роблять. «Ти з себе почни, а не дивишся на інших», – відповіла двірничка.  Горе-керманич швидко підняв скло, натиснув на педаль і рвонув з місця, ледь не проїхавши жінці по ногах.

А й справді, чи вчинив б так у тій же Польщі? Чомусь, перетнувши кордон, у наших співвітчизників прокидається совість і культура. Тільки у своїй країні про них забувають. Так і живемо: у себе смітимо, а в сусідів плюнути боїмось.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!