За двадцять років служби у правоохоронних органах старший оперуповноважений  сектору кримінальної поліції Володимир-Волинського відділення поліції Олександр ОЛЬХОВСЬКИЙ став свідком багатьох життєвих історій та пропустив крізь себе чимало людських трагедій. Адже до його функцій входить розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, розшук безвісти зниклих та злочинців, котрі ухиляються від слідства, суду та виконання покарання, а також встановлення невпізнаних хворих і трупів. В інтерв’ю він поділився особливостями професії оперуповноваженого, а також розповів про пошукові операції та випадки, які трапляються у процесі роботи. А ще дав поради щодо того, як треба діяти у разі зникнення рідних чи близьких.

-Олександре, ви служите у поліції ось уже понад двадцять років. Що змінилося після реформи?

– У першу чергу зросло навантаження. До реформи оперативний блок відділу налічував 11 чоловік тепер залишилось 8 разом з начальником, а обов’язків побільшало. У нас майже не має вихідних, а робочий день ненормований. Можуть викликати у будь-який момент, навіть у свята, хоча, чесно кажучи, їх в оперативників теж нема. Бо не вистачає людей для залучення охорони публічної безпеки.  Колись було 24 дільничних, зараз – 4. І ми допомагаємо їм її забезпечувати. Таке зменшення їхньої кількості ушестеро має негативний вплив на кримінальну ситуацію у місті та районі. Колись дільничний володів інформацією, щодо того, що коїться у населеному пункті, за яким він був закріплений, які люди там проживають. І коли траплялась  крадіжка чи інший випадок, було легше знайти винного. Тепер ситуація змінилася.

Так, напередодні Водохреща у Стенжаричах трапилося вбивство. Коли почали з’ясовувати усі обставини, виявилося, чоловік, котрий скоїв злочин, родом з іншого населеного пункту і проживав з убитим в одному помешканні кілька місяців. Однак місцевій владі про це нічого не було відомо. Можна собі уявити, скільки ще таких «квартирантів» без реєстрації проживає на території України, і які наслідки це може мати.

Як вдається справлятися з усім? І скільки зараз людей знаходяться у розшуку??

– Мусимо давати раду, адже це  наша робота. На сьогодні маємо у розшуку 20 злочинців та 8 зниклих безвісти. Варто зазначити, для міста та району це досить велика цифра. Йдеться зокрема про злочинців.

– З чим це пов’язано?

– Однією з причин є збільшення кількості осіб, котрі ухиляються від суду. Поки триває судове слідство, вже навіть після вироку суду, коли засуджений може подати апеляцію, він  їде з міста, нерідко з країни. Дві третини з цієї кількості переховуються за межами держави. Ми нічого не можемо вдіяти, оскільки злочини не є важкими. Та ці люди не розуміють, що справа закривається лише у разі присутності їх у суді. Тому скільки б не переховувались, їм потрібно буде відповідати перед законом.

– Який відсоток зниклих безвісти залишається у розшуку?

-У середньому 20 відсотків. На жаль, є усі підстави вважати, що їх не має у живих. Серед таких двоє неповнолітніх, котрі зникли у 1999 році в районі озера Лісне. До речі, упродовж того ж місяця зникло ще двоє: військовослужбовець Максимович та жінка, котру за заявою рідних суд визнав безвісти відсутньою. Ще один випадок, який трапився через кілька років, в результаті якого зник чоловік, залишається не розкритим. Він займався купівлею валюти. Того дня на ринок під’їхала автівка, з якої вийшли двоє чоловіків і привіталися з ним. Все вказувало на те, що усі знайомі між собою. Затим валютник сів у салон і машина поїхала. Відтоді місце його перебування залишається невідомим.

Досі є у розшуку хлопець родом з Житань, котрий зник у грудні у Сельці, куди пішов на дискотеку, а також чоловік з Рівненщини, який повертався з родиною із заручин сина, вийшов з машини, у якій знаходився син, дружина та майбутня невістка в районі Іваничівського району. У ході розслідування з’ясувалося, між ним та жінкою виник конфлікт, і він почав вимагати зупинити машину. На вулиці було темно, та й місцевість для нього була незнайомою. Важко зрозуміти, чому його випустили рідні, які, впевнений, вже не раз пошкодували про це.

  -Що робити тим, котрі довгі роки чекають на повернення рідних? Мається на увазі, у правовому полі? Адже дехто є власником майна…

– Тривала відсутність людини в місці її проживання може мати ряд негативних наслідків як для третіх осіб, так і для майна самого зниклого. Саме для запобігання таким наслідкам ЦК України надано можливість зацікавленим особам в установленому порядку визнати фізичну особу безвісно відсутньою.

Для цього повинні бути наявними певні умови, серед яких – відсутність протягом одного року в місці постійного проживання, відсутність відомостей в місці такого проживання про особу протягом року,  неможливість установлення місця її перебування.

Варто зазначити, визнання такої особи безвісно відсутньою можливе лише в судовому порядку, але необхідно зауважити, що при такому визнанні виникає цілий ряд правових наслідків, водночас така фізична особа, якщо вона жива, не позбавляється правоздатності чи дієздатності. Таке рішення суду може бути скасоване у разі її появи, або коли з’ясовано місце перебування.

  У нас був випадок, коли чоловік поїхав на заробітки й не давав про себе знати кілька років. Дружина подала клопотання до суду визнати його мертвим, хоча ми усіляко намагалися пояснити її, що краще визнати безвісти відсутнім. Але вона зробила по-своєму. За якийсь час «покійник» повернувся додому. Щоб довести, що він живий, йому знадобилося кілька років.

Ще один випадок, коли вдалося розшукати  зниклого безвісти, який рахувався у розшуку з 2009 року. У чоловіка виникли проблеми, які змусили виїхати з міста. Родині сказав, що їде на заробітки. Рік не давав про себе знати. Донька подала у розшук. А він протягом усього періоду знаходився на території України, навіть встиг одружитися. Організували зустріч з родичами й припинили розшук.

  – Які заходи застосовуються для пошуку зниклих безвісти?

-У першу чергу залучаємо громадськість. Опитуємо людей, коли, хто і де бачив зниклого востаннє? Це досить важливий момент у пошуковій операції. Допомагають військові, котрі ніколи не відмовляють, учні шкіл, жителі, мисливці, залучаємо рятувальників з Луцька. Останні шукають потопельників. Мушу зауважити, щороку маємо таких 4-5 випадки. У 2018, на щастя, їх було менше. Окрім того, на сьогодні відділ забезпечений спеціальною технікою – безпілотником, який дозволяє «бачити» найдрібніші деталі на місцевості, що значно полегшує пошукову роботу.

Однак трапляються випадки, пояснення яким складно дати. Так, у 2011 році, у грудні, жінка похилого віку поверталася з магазину і по дорозі додому зникла. На сполох забив син,  сусіди зателефонували йому й повідомили, що її не видно, а в хліві кури голосно кудахкають. Шлях, яким йшла зникла, пролягав через невеличкий потічок. Працівники поліції та жителі кілька разів прочісували місцевість, але стареньку так і не знайшли. Лише навесні, 29 березня, тіло було виявлено … 11 метрів від стежки, якою поверталася жінка, неподалік від дому. Зважаючи на холодну погоду, воно збереглося, навіть та ж буханка хліба, яку купила перед смертю, так і лишилася замерзлою.

      Користуючись нагодою, хочу звернутись до усіх, хто проживає з родичами похилого віку або тими, хто має проблеми з пам’яттю. Задля їхньої ж безпеки купіть їм найдешевший мобільний телефон і запишіть свій та інших рідних номери. Покладіть його їм у кишеню, або ж десь в одежу зашийте пенсійне посвідчення чи якусь записку з координатами, за якими можна звернутися у разі, коли людина піде з дому і загубиться. Це не тільки допоможе у її пошуках, а й збереже життя. 

  – Нерідко правоохоронці зіштовхуються з явищами, які важко пояснити. Наприклад, аварійні ситуації, що постійно трапляються на одній ділянці дороги. Чи мають місце подібні випадки у вашій практиці?

За роки служби зауважив, найчастіше зникнення людей відбувається у районі неподалік Маркостава, Чернич, Бубнова та Сельця. В останньому нещодавно трапився подібний випадок: пішов на дискотеку у Селець 19-річний хлопець з Житань і не повернувся. До його пошуків залучалась не тільки чимала кількість людей, а й техніка, той же безпілотник. На жаль, поки жодних результатів не має. Фігурує у цьому списку й Іваничівський район, востаннє там зник чоловік з Рівного, про якого розповідав вище. Чи є це збігом обставин, чи вказані території справді є «аномальними зонами», у яких зникають люди, сказати не беруся. Але чомусь ці місця здебільшого фігурують у справах, пов’язаних з розшуком.

  -Що заважає у роботі?

– Певні нюанси нової реформи, які в окремих випадках гальмують пошукові роботи. Почнімо з того, що тепер усі дзвінки надходять до колцентру у Луцьк. Вже звідти інформацію передають нам. Поки обробляємо і вносимо у базу даних, збираємо матеріали, проводимо пошуки, «згуба» приходить додому. Виявляється, це не перший такий випадок. Бо коли запитуєш у рідних, чи траплялось таке раніше, чуєш у відповідь, що син чи донька постійно  на кілька днів. Здебільшого так чинять особи легкої поведінки або котрі зловживають спиртним. Час, який витрачається на них,  можна було б витратити на пошук людини, котра насправді зникла з невідомих причин і потребує допомоги.

Ще один момент, який гальмує роботу, пов’язаний із судовою системою. Ми затрачаємо багато часу на проведення оперативно-розшукових заходів, які надалі здійснюються лише за рішенням суду. Тому коли чуєш, що поліція нічого не робить, стає образливо. Бо спіймавши злодія, на затримання якого йде не один день, а то й місяць, суд може призначити йому заставу або утримання під домашнім арештом. Після чого він зникає у невідомому напрямку.

-З чого починаєте пошуки?

– Зі збору повної інформації, огляду місця події, останнього місця проживання зниклого з метою вилучення усіх доказів, які допоможуть слідству. Наявності фотографії, бажано зробленої напередодні зникнення, біологічних зразків: гребінця, зубної щітки, зразку почерку, мобільного телефону або контактів друзів, знайомих, інформації щодо користування соцмережами, з якою надалі  працюють фахівці. Неабияку роль відіграє медична картка.  Саме вона в окремих випадках допомагає у встановленні, на жаль, трупа або людських рештків.

Кілька років тому у серпні пішов з дому і не повернувся з Вощатина чоловік. Пошуки результатів не дали. У листопаді у районі зникнення були виявлені людські рештки, розкидані по полю. Інформація з медичної картки зниклого показала наявність двох гриж між хребцями. Саме вони були виявлені у знайдених кістках. Сумнівів, що рештки належать чоловікові з Вощатина, не було. Це підтвердила й експертиза.

– За роки служби вам доводилось стати свідком жахливих картин. Як можна звикнути до цього?

– До усього звикаєш, хоча це непросто. Важко бачити молодих людей, які покінчили життя самогубством. Траплялись випадки, коли хлопець або дівчина зникали, а за якийсь час їх знаходили повішеними десь у лісі без слідів насильницької смерті. Погодьтеся, картина не для слабодухих. Та жахливіше виглядає потопельник, який спливає за кілька днів. Його маса тіла збільшується удвічі, і не тільки зовнішній вигляд змінюється, а працювати з ним важче.

– Слідкуючи за інформацією що стосується кадрових питань Нацполіції, напрошується висновок, що охочих поповнити її ряди не дуже багато. Яка причина, на вашу думку?

-Як говорив попередньо, ненормований робочий день, велике навантаження, відсутність житла, та й заробітна плата, якщо брати до уваги вищевказане,  не відповідає вимогам. Однак комусь потрібно виконувати цю роботу, від якої у багатьох випадках залежить чиєсь життя, в інших – безпека.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!