Питання “спадщини”, “спадкового права” завжди було, існує і  pалишатиметься   актуальним  як  для  громадянина,  суспільства,  так  і  держави в  цілому, оскільки воно, так чи інакше зачіпає інтереси кожного. падкове  право  можна  вважати  інститутом  цивільного права України,  оскільки  воно  має всі його ознаки, а саме – це система пов’язаних  між  собою  цивільно-правових норм, що регулюють певну групу   однорідних   суспільних   відносин  (встановлюють  порядок переходу прав та обов’язків померлої особи за правом спадкування).
Так, спадкуванням  є  перехід  прав  та  обов’язків (спадщини) від  фізичної   особи,   яка   померла  (спадкодавця),  до  інших  осіб   (спадкоємців) – стаття 1216 ЦК України Спадкодавець  –  це  фізична  особа,  права та обов’язки якої   після смерті переходять до інших осіб.
Спадкоємці – це особи, що набувають право на спадщину (особи,  які  є  живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті  за  життя  спадкодавця  і  народилися  після відкриття спадщини, а   також юридичні особи та держава).
Право   спадкування   тісно  пов’язане  з  правом  власності,  оскільки  спадкування  є одним із засобів набуття права власності.
До  складу  спадщини  входять  усі права та обов’язки, що належали   спадкодавцеві  на  момент  відкриття  спадщини  і  не  припинилися  внаслідок його смерті.
Цивільний  кодекс дозволяє успадковувати майже всі  права і обов’язки, які мав спадкодавець (померла людина) на момент
відкриття спадку.
Чинним    законодавством   України   передбачено   два   види  спадкування:  1)  спадкування  за  заповітом,  2)  спадкування  за  законом.
Заповітом  є особисте розпорядження фізичної особи на випадок  своєї  смерті.   Спадкування  за  заповітом відбувається у випадку,  якщо  померлою  особою  до  смерті  було  складено заповіт і він є  дійсним.  У  разі  його  відсутності  відбувається  спадкування за  законом.
Спадкування за законом має місце в таких випадках:
      – відсутності заповіту;
– визнання заповіту недійсним;
–  смерті  спадкоємців,  вказаних  у  заповіті  до  відкриття
спадщини або їх відмови від прийняття спадщини;
–   заповідачем  скасовано  раніше  складений  заповіт  і  не
залишено нового;
– заповіт у судовому порядку визнано недійсним;
–  у  разі,  якщо  заповітом  не  охоплено  усього  майна, що
належало спадкодавцю.
При   вирішенні  питання,  хто  є  спадкоємцями  за  законом,  враховуються  такі  юридичні  факти,  як: родинні стосунки (кровна  спорідненість),   шлюбні   відносини,   усиновлення  (удочеріння),  перебування на утриманні спадкодавця.
Кожна  наступна черга спадкоємців за законом одержує право на  спадкування у разі:
1. відсутності спадкоємців попередньої черги,
2. усунення їх від права на спадкування,
3. неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Також,  необхідно  відмітити  щодо  розміру частки у спадщині  спадкоємців за законом.
За   загальним   правилом,   частки  у  спадщині  кожного  із Закон спадкоємців за законом є рівними.

Алла Олейник
завідувачка Вололодимир-Волинською ДНК

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!