Головною темою нашої країни є вибори Президента України. ЦВК завершило обробляти протоколи й згідно з результатами їх переможцем став шоумен Володимир Зеленський, за якого віддали голоси 73,22% виборців. До слова, усю виборчу кампанію він звертався до людей через соцмережі, на відміну від інших кандидатів, котрі їздили по містах з агітацією. Такого результату ніхто не очікував, утім числі чинний Президент Петро Порошенко. Та попри все, зумів прийняти поразку гідно й запропонував Зеленському своє плече. Яким чином події розвиватимуться далі – час покаже, але вже сьогодні можна спостерігати хвилювання його однопартійців та соратників, які задумуються про створення нових партій та перспективи переходу до команди Зеленського. Адже незабаром – парламентські вибори. Хоча варто зазначити, сам Порошенко не збирається йти з політики, і навіть пообіцяв повернутися на Банкову через 5 років. Але чи вдасться двічі увійти в одну річку після того, як за нього віддало голоси 25% виборців? Одні пояснюють такий низький показник недовірою, інші кажеть, що погано спрацювали на місцях його однопартійці.

Якщо говорити про Володимир-Волинський, Зеленський в обох турах лідирував, у першому залишивши за собою чинного президента на третьому місці. Хоча виборча агітація Порошенка проходила досить активно. Воно й не дивно, коли до складу партії «Солідарність» входять представники влади. Зокрема, Ярослав Матвійчук, очільник освіти В’ячеслав Петрук, котрий очолює Володимир-Волинську міську партійну організацію «Солідарність»

http://volyn.solydarnist.org/?p=11300&fbclid=IwAR2F_9iZUg0n-9H5GW3VjcARHQ8padAnlcNN0YF-j7lP93xSopsVtDaAQko

та й сам міський голова має до неї відношення, оскільки потрапив у міську раду під першим номером у списку ББП. Напевно недопрацювали з електоратом коли володимирчани вдруге надали перевагу Зеленському. А можливо людям насправді набридла стара влада, яка перетворила місто на «контрабандну столицю» замість того, щоб розвивати його. Хоча усі знають, що влада у місті належить лише одній людині.

Той же сусідній Нововолинськ, не зважаючи на те, що вугільна галузь поступово згасає, може похвалитися промисловістю («Кроноспан UA», «БРВ-Україна», олійно-жировий комбінат, ливарний завод, фабрика гофротари). Загалом, основу економіки міста формують понад три десятки промислових підприємств. За словами мера Віктора Сапожнікова, Нововолинськ утримує лідерство з багатьох напрямів в області. З усіх іноземних інвестицій, які надійшли на Волинь у 2018 році, 88 % осіло саме у шахтарському містечку. Окрім того, там найвища середня заробітна плата, щороку відкриваються нові виробництва. У нас, у княжому граді, навіть немає чим похвалитися. Інвестор чомусь ніяк не хоче заходити. Чи не пускають?

Не в кращому стані є й медицина. Знову ж таки хочеться провести паралелі між нашим містом і сусіднім, де вона на кілька кроків йде вперед. Понад десять років там працює апарат гемодіалізу, до речі, у Любомлі теж є. У нашому ТМО невідомо коли його чекати. Тому хворі на ниркову недостатність змушені їздити до Нововолинська.  Влада знаходить кошти на перекладання бруківки, утім не може знайти їх на життєво необхідне обладнання.

Наразі увага прикута до облаштування місця відпочинку на Риловиці та відновлення русла річки. Вартість робіт разом з проектно-кошторисною документацією коштує понад мільйон гривень. Нарешті мешканці матимуть де проводити дозвілля у теплу пору року. Але виникає запитання: як так трапилося, що водойма, на якій колись купалися дорослі і діти, висохла? І чому ніхто нічого не робив, щоб врятувати її? А тепер для відновлення потрібно викидати мільйони. На черзі – дитячий пляж на березі Луги, облаштування якого оцінюється у півмільйона гривень. Проект якого  виграла учителька гімназії імені Цинкаловського Олена Жуйвода. От тільки невідомо коли приступлять до виконання робіт. А за кілька тижнів – літо. Чи його до ладу збираються приводити, коли відпочивальники відкриють пляжний сезон? Чи взагалі “забудуть”?

Люди прагнуть змін. У першу чергу на місцях. Бо недарма кажуть: стабільність – шлях до деградації. Може тому теперішній вибір володимирчан став швидше протестом проти чинної влади, зокрема, й місцевої, очільник якої узурпував її і не дає можливості рухатись далі, тримаючи у залізному кулакові своїх підлеглих, котрі слова бояться сказати проти. А рухатись є куди. І є кому. Маємо талановиту молодь, яка на всеукраїнських та міжнародних конкурсах доводить, що є краща і варта того, щоб дати їй шанс. І якщо піти на зустріч, вона працюватиме на благо міста, а не втікатиме за кордон. Може тоді стародавній Володимир позбудеться радянського союзу, який досі панує у ньому, і перетвориться на сучасне європейське місто.

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!