«Покладаючи квіти до меморіального комплексу жертвам фашизму (скорботна матір), важко було не помітити у якому жахливому і знищеному стані він перебуває. Було соромно перед ветеранами, перед усіма, хто прийшов віддати шану загиблим Героям. Реакція присутніх була дуже емоційною і лише одне запитання: як так може бути? Як так може бути, продовжувати, як і 20 років тому, купувати прихильність ветеранів за гречку, не забуваючи нагадати в листівочці від кого вона, а забути за тих, хто загинув заради нас? Це тому, що вони не голосують? Як так, запалювати свічку на день пам’яті і не пам’ятати про Стелу, яка лише заради пам’яті існує? Як знаходити мільйони, щоб покласти бруківку на асфальт і не виділити хоть якісь кошти для місця, де було закатовано 56 000 людей? Якщо ми так зберігаємо пам’ять, то і Героїв цієї війни скоро забудемо! Той, хто не цінує минулого, не вартий і майбутнього. А минуло ж лише 74 роки»…

Такий пост розмістив у себе на сторінці у Фейсбук депутат міськради Максим Климюк після вшанування разом з ветеранами та учасниками Другої Світової війни й Афганістану меморіального комплексу жертва фашизму, який ось уже не перший рік знаходиться у плачевному стані. Розбиті гранітні плити, підніжжя монумента теж починає руйнуватися, від чого одна його сторона його покосилася вбік. На руці у жінки утворилася дірка, у яку залітають пташки.

Варто додати, минулого року міським головою Петром Саганюком на одній з оперативних нарад у лютому «з цього приводу було дано доручення звернутись до органів обласної влади та віднайти можливість співфінансувати дані роботи і з міського бюджету, адже даний пам’ятник – в переліку об’єктів культурної спадщини національного значення». Але, як показують факти, ситуація не змінилася.

Для довідок: меморіал жертвам фашизму був побудований в 1966 році на місці фашистського концтабору під назвою «офлагах-365». Велика площа табору дозволяла утримувати в в’язнів кілька тисяч чоловік одночасно. В основному концтабір наповнювали радянські військові, офіцери, які служили в рядах Червоної армії, а також місцеві жителі. Приводом для затримання міг стати будь-який обмова або донос сусідів.

Жорстокі закони концтабору не допускали звільнення в’язнів. Всього за час його існування у Володимир-Волинському було розстріляно більше 50 тисяч чоловік. На одній зі скульптур зображений підліток, який намагається проникнути на свободу крізь металевий паркан концтабору.

У 1965-1966 рр. в районі концтабору на західній околиці міста було відкрито меморіальний комплекс «Жертвам фашизму» (скульптор Е.В. Дзинда, Ф.М. Бриж, архітектор Я.І. Назаркевич).
Пам’ятник розташований на місті знаходження жертв табору і представляє собою площу 80 на 50 м. Форма площі виникла із ситуаційних особливостей території. Композиція комплексу складається з дев’яти 12-ти метрової довжини могил і двох скульптур: «Скорботна мати» і «В’язень».  Серед широкого поля в небо вистрілює три різної висоти вертикалі із металевих труб, між яким, на піднятій над землею плиті стоїть фігура людини, висотою 5.5 м, зв’язаної колючим дротом, але не скореної.
Початком композиції є встановлена на видовженому постаменті при підході до площі, фігура скорботної матері – символічний образ матері, дружини, сестри. Композиція її похиленої постаті замкнута і спокійна. Це образ невмирущого життя, здатного воскреснути з попелу, вистояти всі випробування і розквітнути на землі новими веснами.
У 1975 році тут були перезахоронені останки трьох тисяч полонених бійців розстріляних у 1942 році. Інформація взята з Itinery, Державний Історико-культурний заповідник “Стародавній володимир”.

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!