Соціальний гуртожиток, що на вулиці Смотрицького, 12, схожий на будинок-привид. Його не просто знайти, оскільки знаходиться ледь не у лісі, напроти кладовища. Багато людей навіть не знають про його існування. Та й влада про нього забула. Хоча він стоїть на балансі тепер уже УЖК (ЖЕК), і відповідно на балансі Володимир-Волинської міської ради. Там проживає кілька сімей, у яких є неповнолітні діти та 80-літній чоловік з інвалідністю. А прописано біля сотні людей, про що свідчать запрошення на вибори, у яких вказані їхні прізвища. Серед них – керівники чималих підприємств міста і… Володимир Путін.  Загалом гуртожиток має 10 квартир, чотири з яких стоять пусткою та руйнуються. У ньому немає світла, води, газу, цими благами цивілізації мжуть похвалитися лише дві квартири, при тому, що люди платять за житло. Стіни та стеля сипляться, підлога прогнила. Ця будівля схожа на привид.

Про неї дізнався депутат Володимир-Волинської міськради Максим КЛИМЮК від людей, які розносили запрошення на вибори. Їх обурило те, у яких умовах проживають мешканці. Окрім того, дещо дивним виявилося, що у десятиквартирному напівзруйнованому будинку прописано кілька десятків людей, які навіть там не проживають. Переконатися у сказаному випала нагода, завітавши туди.

Насправді картина жахала. Важко  повірити, що тут живуть люди. Неозброєним оком  видно, що ремонту не було років сто. Мешканці розповідають, неодноразово зверталися ще коли був ЖЕК з проханням підремонтувати коридор та сходи, перекрити дах, що прогнив. Та їх не чули. Вони готові самі приступити до роботи, за умови, що допоможуть з матеріалами. Тож якось  дали мішок цементу. На тому все закінчилось.

В умовах, які не вписуються у жодні рамки, проживають неповнолітні діти. Так, Ліна Голембієвська розповідає, що для того аби привести кімнату у божий вигляд і мати світло, довелося пройти немало інстанцій, окрім того, багато разів писала заяви на розширення площі, але відповіді не було. Тоді вони з чоловіком розбили комору і таким чином збільшили кімнату, у якій сьогодні проживає чотири особи. Хоча після цього мала проблеми, але їх вдалося залагодити. Окрім того, сім’я замінила старі вікна на пластикові. Загалом у помешканні чисто і затишно, головне є електрика, на відміну від сусідів, які з настанням сутінків запалюють свічки. За дверима поруч живе родина ромів у складі шість чоловік. Чесно кажучи, чекала на гірше, та коли зайшла у кімнату, побачила порядок. На запитання, чому не мають світла, Олександр Юзепчук, відповів, що неодноразово звертався за відповідним дозволом, але відповіді не отримав. А самотужки ніхто не буде підключати електрику. Окрім того, каже, писав звернення, щоб дозволили вселитися у порожню кімнату, у якій вже підлога наполовину прогнила, бо шестеро чоловік в одній кімнаті затісно, але не дають.

Зважаючи, що гуртожиток знаходиться за містом, виникає питання, як діти добираються до школи. На що Ліна Голембієвська розповіла про випадок, який стався  минулої зими  з її сином семикласником.

– Тоді добряче замело снігом, а у нього раніше закінчились уроки, до того усього поцупили телефон. Вже стало сутеніти, а його немає. Чоловік виїхав  на зустріч, і знайшов у снігу. Ще б трохи й він замерз. Дорогу від нас до траси ніхто не чистить окрім нас самих, просимо сусіда, який має коней, і завдяки йому можемо вибратися у заметіль, – розповідає вона.

Та найжахливіші умови проживання у восьмидесятилітнього Юрія Ільїна, який за певних обставин втратив ногу. Чоловік розповідає, що колись працював у ЖЕКу, потім у в одній зі шкіл міста прибиральником. Проживає у кімнаті сам, на вулицю не виходить, і взагалі нікому не відкриває дверей. Переступивши поріг, можна знепритомніти від смороду, який там стоїть. Повітря затхле, беручи до уваги, що все замкнено, а він місяцями не миється та мочиться під себе. Стіни обклеєні картоном, який пожовтів від терміну давності, замість постелі – брудне ганчір’я, у мисці – крупа, залита холодною водою, поруч лежить протез, яким він не користується у силу обставин. Є й телевізор з холодильником, але не працюють, бо немає електрики. Юрій Олексійович отримує пенсію 2 тисячі, яку, з його слів,  забирає син. Як вдалося дізнатися, спадкоємець є підприємцем, проживає разом із сім’єю та матір’ю у Володимирі-Волинському. До батька приїздить вкрай рідко.

Під час підготовки матеріалу, від колишніх сусідів стало відомо про те, що кілька років тому родина Юрія Ільїна збирала гроші на… його похорон. Тому коли побачили у соцмережах відео, не повірили своїм очам. А ще були вражені тим, у яких умовах він проживає, маючи сина і… доньку. Так, про неї теж повідомили люди, які знають сім’ю.

Не знаю, чи є пекло після смерті, але Юрій Олексійович живе у ньому зараз. Як можна чинити так з батьком? Собаки у поганих господарів ліпше мають ніж він. Нехай щоб поганого не зробив, краще відмовитися взагалі від нього. Тоді є шанс прилаштувати у територіальний центр, де за ним доглядатимуть. До того, він сам проситься туди. Бо втомився так жити. Зізнається, дуже хоче помитися, бо не пам’ятає коли робив це востаннє. А ще попросив хліба та води, у відрі вона закінчилась, а принести немає кому.

Неможливо словами описати те, що довелося побачити. Це – жахіття! Жахіття у двадцять першому столітті у місті, де викидають сотні тисяч на інсталяції, перекладання бруківки, облаштування дворів, де закопують мільйони в землю, обіцяючи людям зробити місто привабливим, натомість окрім обіцянок нічого не робиться. Чомусь жодного разу за десятки років ніхто з представників влади не навідався у гуртожиток, де живуть люди, які платять за своє проживання, пропонують показати квитанції. Тільки за що сплачують, – невідомо. Хтось може звинуватити їх у безвідповідальності і у тому, що нічого не хочуть робити, а тільки чекають милостині від чиновників. Це не так. Вони готові самі подбати про себе і зробити все, що від них залежить задля покращення умов, але те, що входить у компетенції комунальників, не повинні робити. За це платять їм кошти.

Насамкінець хочеться  сказати: так не повинно бути. Не можуть люди жити у нелюдських умовах. Не може 80-річний інвалід гнити заживо при живих дітях. І ми не маємо права закривати на це очі. Влада, у свою чергу, зобов’язана звернути увагу на цю аварійну будівлю і допомогти з ремонтом. А ще зробити все можливе, щоб врятувати чоловіка. У нас є соціальні служби, які повинні звернути увагу на нього, якщо він не потрібний власним нащадкам. Сподіваємося, влада займеться цими питаннями і зробить все від неї залежне, щоб допомогти людям. Хоча чомусь здається, у неї знайдуться “свої” пояснення усьому, про що йшлося у матеріалі.

Жанна БІЛОЦЬКА

 

 

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!