Про позов до суду до півторарічної дитини видання писало цими днями. Було опубліковано дві точки зору стосовно  роботи КП «Володимир-Волинське теплоенерго» із боржниками. У першій статті «Теплоенерго» позивається до півторарічної дитини щодо стягнення боргу за тепло, якого не надає»  піддано критиці некоректну позовну діяльність підприємства, яка дійшла до повного абсурду.
Тепловики не забарилися з відповіддю, надавши свої пояснення, які віднайшли місце у статті Відповідь “Теплоенерго” щодо “дитячого” боргу: “Суд допустив помилку”, де теплоенерго знімає із себе повністю відповідальність за цей невдалий позовний трюк, тим самим перекидаючи вину на працівників суду.  
Можна було б ставити крапку у цьому питанні. Проте у соціальній мережі Фейсбук хтось із працівників розмістив копії відомості  з реєстру речових прав, договір про надання послуг, датований 2013 роком, та позовної заяви до суду про стягнення боргу з Ірини Миколаївни.

Перше: у позовній заяві немає жодних даних про відповідача, окрім прізвища та адреси:  на вулиці Незалежності, за якою, як вказують дані в ухвалі суду про відкриття провадження та виклик на розгляд справи, позивач не зареєстрований.  У кожному реєстрі міститься ідентифікація особи, як і в будь-яких угодах про надання послуг.  Чому у жодному з документів, які знаходяться у теплоенерго, немає   інформації, що ідентифікує особу-боржника?  І яким чином Володимир-Волинський міський суд прийняв позовну заяву, де фактично відповідачем постала людина без паспортних даних, дати народження, контактів та фактичного місця проживання чи реєстрації?

А позов є на майже 53 тисячі гривень боргу на півторарічну дитину, оскільки прізвище відповідача акурат співпало з її прізвищем.

Навіть більше, будинок на Шухевича, який  перепутали з вулицею Незалежності, більше чверть століття має індивідуальне опалення. Тобто послугами цього підприємства його жителі не користуються.

Відповідь КП “Володимир- Волинськтеплоенерго»: “при поданні даної заяви до суду керується нормами Цивільно процесуального кодексу України. Підприємство, немає всієї інформації про особу боржника, ми володіємо тими даними, які Споживач зазначає у договорі. У зв’язку з цим, КП звертається до суду для вирішення питання в судовому порядку.  Тому, підприємством складений та поданий процесуальний документ, який відповідає вимогам та нормам Цивільно процесуального кодексу”.
Під час підготовки матеріалу від “Теплоенерго” надійшла відповідь про те, що Володимир-Волинський міський суд визнав свою помилку і просить вибачення у батьків дівчинки. Зокрема про це йдеться на його офіційній сторінці: “Відповідно до процесуального законодавства України, до відкриття провадження  у справі Володимир-Волинським міським судом надіслано запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання нформації про зареєстроване сімце відповідача. Оскільки у позовній заяві вказано, що місце проживання відповідача невідоме і зазначено лише останнє відоме місце проживання, ухвала про відкриття провадження була нідслана за адресою, яка вказана у відповіді органу реєстрації місця перебування особи. У даному випадку дівчинка має такі ж прізвище, ім’я та по-батькові, що й відповідачка. Володимир-Волинським міським судом виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у справі. Володимир-Волинський міський суд приносить вибачення батькам дівчинки за спричинені незручності”. 

А якби “відповідачем”, за збігом обставин, виявилася не півторарічна дитина, батьки якої не стали мовчати, а старенька самотня  людина, якій рішенням суду повісили неіснуючий борг за тепло та гарячу воду, про який вона ні сном ні духом не знала? Які б наслідки були? І чи зуміла вона б довести, що нікому нічого не винна?

Якщо Ви знайшли помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!