Дослухавшись до порад подруги, знайшла своє щастя

22.09.2021 | Статті | перегляди:

  Олена дивилася крізь ілюмінатор, за яким пропливали хмари, схожі на білих пухнастих ведмедів, і милувалася цією красою. Вона вперше у житті летіла літаком, і вперше за кордон. До того могла собі дозволити бувати лише у сусідній області, і то коли донька вступала до училища. Тоді разом із нею документи возила, а потім на випускний їздила. Про море, на яке мріяла завжди поїхати, чула від сусідів, які щороку їздили відпочивати. Від інших слухала про подорожі у чужі країни. Як же у такі моменти їй хотілося побувати в одній із них! Зокрема в Італії, про яку часто чула від куми, яка жила й працювала там довий час. Але за щоденною працею у господарстві  не могла собі дозволити надовго від’їхати з дому, та й коштів зайвих не було. Її рук потребувала уся живність, яка з настанням світанку чекала на неї. Адже потрібно було подоїти корову, нагодувати свиней, курей, качок, а нещодавно ще й кролі з’явилися. Усьому цьому багатству потрібно дати лад. І все це лягало на її тендітні плечі, адже чоловічих рук у хаті не було. Її Степан покинув Олену з трьома малими дітьми та пішов до сусідки Галини. Правильніше, виїхав на новій автівці, яку вони придбали разом, і на яку збирали гроші кілька років.

  Зраду жінка переживала довго і важко. Вдень ще намагалася якось триматися, щоб діти не бачили. А вночі давала волю сльозам. Та час робить своє, і за копіткою працею та клопотами про дітей, яких потрібно було ставити на ноги, думки про вчинок колишнього відійшли на задній план, хоча й боляче було дивитися, як він їхав з Галиною на їхній машині.

  Один за одним спливали роки. Діти виросли, і стали жити власним життям. У свої 45 Олена відчувала себе самотньою і нікому не потрібною. Вона й далі тримала велике господарство, і жила ним. Якось на базарі, коли продавала молоко, до неї підійшла гарна вишукана пані, у якій важко було впізнати колишню однокласницю Оксану, з якою сиділа за однією партою. Олена з одного боку зраділа зустрічі, з іншого – їй стало соромно за свій вигляд. Дивлячись на доглянуту однокласницю, відчула себе Попелюшкою.

– Оленко, як довго  не бачилися. Як ти? Як живеш? Як діти, як Степан? – стала засипати питаннями.

–  Все добре, Оксанко, живу потихеньку, діти одружені, мають власні сім’ї, а Степан… Не хочу про нього говорити, – відповіла вона і на очі навернулися сльози.

 Однокласниця зрозуміла, що щось трапилося, про що подруга не мала бажання розповідати, і запропонувала їй випити разом кави. Сидячи у затишному кафе, Олена наважилася поділитися з Оксаною історією свого життя. Та уважно слухала її, а потім запитала:

-Коли ти востаннє відпочивала?

  Це питання прозвучало дещо несподівано. Про який відпочинок взагалі вона говорить? І коли їй відпочивати, якщо на її плечах таке господарство?

-Подруго, поглянь на себе. Ти ще молода, вродлива жінка, але, не ображайся, трохи занедбана. Ти маєш почати жити своїм життям. І починати потрібно негайно.

  Олена спробувала виправдатися, але Оксана нічого не хотіла чути. За лічені хвилини вони сиділи у її автівці і їхали до салону краси, яким керувала однокласниця. Над жінкою чаклували кілька годин. Їй вперше у житті зробили манікюр, педикюр, гарну стильну зачіску, а ще пофарбували волосся. Крім того, мала нагоду відвідати spa-процедури, від яких була у захваті. Поглянувши у дзеркало, не впізнала себе. Звідти на неї дивилася вродлива пані. Олена ледь втрималася, щоб не заплакати. Вона навіть не думала, що зможе колись так виглядати.

-Подруго, ти справжня королева, – вигукнула Оксана, побачивши, як змінилася Олена на її очах. – Лише корони не вистачає. Але без неї можна обійтися, а от без сукні та підборів – ні.

   Підхопивши попід руки однокласницю, яка не встигла оговтатися від процедур, повезла її до магазину, з вітрин якого дивилися манекени у вишуканому стильному одязі. Звідти вона вийшла зовсім іншою. І не лише зовні. Дивлячись на себе у дзеркало, вперше у житті відчула себе жінкою. Ні, не тією, що встає вдосвіта і біжить до корови, не тією, яка приїхала сьогодні продавати молочну продукцію, а справжньою пані. Уперше їй не хотілося повертатися додому, де на неї чекало усе її господарство. І де вона відчувала себе Попелюшкою. Їй хотілося якомога довше побути королевою і пожити у казці, яку допомогла створити для неї однокласниця. Оксана без слів розуміла Олену, та й не входило у плани відпускати її сьогодні. Вона змусила зателефонувати сину, який проживав в одному селі з нею, і попросити нагодувати худобу. Той був здивований проханням матері, але не став нічого питати.

   Той вечір жінка запам’ятає на все життя. Ніколи ще вона не почувала себе такою щасливою, як тоді. Вони довго гуляли з Оксаною містом, потім зайшли до ресторану, у якому засиділись допізна. Олена ловила на собі захопливі погляди чоловіків, деякі намагалися завести знайомство. Серед них виявився італієць, який не зводив з жінки очей. Підійти та познайомитися довго не наважувався через незнання мови, але коли побачив, як за нею упадають інші чоловіки, не стримався і запросив до танцю. Повільна мелодія закінчилася, але чоловік не випускав Оленчину руку зі своє та намагався щось говорити, але вона не розуміла його. Оксана, спостерігаючи за ними за сусіднім столиком, змушена була підійти. Та коли зрозуміла у чому причина, засміялася і стала переводити з італійської на українську. Іноземець почув це, й радісно щось вигукнув та продовжив говорити, на деякий момент замовкаючи, щоб Оксана змогла перевести. Вона добре знала його мову, оскільки десять років пропрацювала в Італії, а після повернення відкрила власний салон краси. Він зізнався, що Олена йому дуже сподобалася, і він хотів би продовжити знайомство. Поки намагатиметься спілкуватися через телефонний перекладач. Для Олени ця ситуація стала несподіванкою, і вона не знала що відповісти. І поки думала, він вже записував її номер телефону, який диктувала Оксана.

  Вишукана струнка пані стояла в аеропорту і пила каву, очікуючи на рейс до Мілану. Вона вперше вирушає у таку далеку подорож, залишаючи минуле за плечами. У ній важко було впізнати ту Попелюшку, яка ще вчора вставала вдосвіта, щоб нагодувати худобу та обробити город, яка крім обласного центру ніколи ніде не виїжджала, а мрія про море та Італію залишалася лише мрією. Олена була впевнена, відтепер її життя зміниться.  Хоча воно змінилося від того дня, коли зустріла Оксану, яка стала її доброю феєю і навчила любити себе. Оголосили посадку, зробивши ще один ковток, Олена піднялася й рушила до літака. А за кілька хвилин він ніс її у нове життя. Там, у сонячній Італії, на неї чекав її Антоніо.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини