Мама особливої дитини Ірина Романюк-Марходей: «Хочу бачити місто доступним для людей з обмеженими можливостями»

18.09.2020 | Статті | перегляди:

 Ірина Марходей – мама трьох дітей, одна з яких є особливою через генетичне захворювання. Хвороба донечки розділила життя родини на «до» і «після».

  Спочатку разом з чоловіком намагалася поставити Каролінку на ноги. Для цього довелося об’їздити пів України, побувати у кращих фахівців, але все виявилося марним. Зрештою змирилися і навчилися із цим жити. Ірина зізнається, було не просто. Адже наше суспільство не готове сприймати людей з інвалідністю. Здебільшого, вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами.

 -Далеко не потрібно йти, достатньо лише вийти з будинку і ти зіштовхуєшся з, на перший погляд, непомітною проблемою, – високими бордюрами. І як людині на візку заїхати на тротуар? Про те, що не в усіх установах є пандуси, годі й казати, – говорить Ірина.

  Знаходячись по догляду за дитиною, яка вимагає постійної уваги до себе, Ірина намагається підпрацьовувати в Інтернеті. Адже одного заробітку чоловіка замало на сім’ю із п’яти осіб. Та сидіти вдома й нічого не робити – не варіант, зізнається жінка. Потрібно десь дівати енергію, яка накопичується. Так, вона стала займатися благодійницькою діяльністю.

  Все почалося з того, що долучилася до однієї фейсбук-спільноти «Подаруй усмішку.UA», яка об’єднала матусь з усієї України, котрі виховують дітей з інвалідністю. Там  вони спілкуються, обмінюються досвідом та підтримують одна одну. Засновницею групи є українка, яка мешкає в Італії, Оксана Трапані-Гаденко. Її діяльність розпочалася з опіки над будинками дитини, інтернатами та онкодиспансерами на Чернівеччині, звідки вона родом. Вже в Італії  згуртувала небайдужих людей, які разом допомагали нужденним. У фейсбук-спільноті багато українців, а також  мешканців з інших країн, які усіляко підтримують тих, хто цього потребує, однією з таких є Ірина. Побачивши її активність, Оксана запропонувала стати модератором групи.

– Мені доводиться отримувати посилки з-за кордону, оприлюднювати їх, а потім відправляти адресатам. З часом створили ще одну групу «Подаруй усмішку SOS збір», щоб допомогати тим, кому потрібні кошти на лікування чи на інші нагальні потреби. Наразі збираємо гроші для дівчинки, яка страждає на сколіоз і потребує оперативного втручання, вартість якого становить 120 тисяч гривень.

  Ірина розповідає, одного разу у соцмережах виник конфлікт через те, що матуся  з Дніпропетровщини збирала кошти на сенсорну кімнату, і одна з дописувачок у коментарях відписала, що мама непогано виглядає, й не схоже, що їй потрібна допомога. Це обурило інших батьків, які виховують особливих дітей, та засновницю спільноти Оксану.

– Чомусь багато хто вважає, коли жінки доглядають за хворими дітьми, мають ходити недоглянутими. Хоча, здебільшого, вони самі вчаться й манікюр робити, й зачіски, і в косметології та інших напрямках стають фахівцями. Бо не завжди знаходиться час на салони, та й коштів зайвих немає. Тож у багатьох випадках жінки роблять красивими не тільки себе, а й інших. Після цього випадку Оксана запропонувала організувати конкурс для таких матусь, який став Всеукраїнським.

  Захід «Міс особлива мама України» стартував у травні й закінчився у червні. У ньому взяли участь 77 жінок із 22 областей країни. Оскільки він припав на час карантину, проходив в онлайн-режимі. Ірина була у ньому членом журі. Організатори подбали про те, щоб усі мами отримали нагороди, залучивши меценатів.

  – Хочу, щоб суспільство не відверталося від людей з обмеженими можливостями. Щоб була доступність, про яку багато говориться, але мало робиться. Здебільшого, вона зводиться до установки пандусу й кнопки виклику. І то не всюди, інколи доводиться робити маневри, щоб заїхати на той же тротуар, або спуститися зі сходів. Щодня прогулюючись на ігровому майданчику з Каролінкою, зробила висновки, що немає елементів для діток з особливими потребами. Батьки, які виховують особливих дітей, мене зрозуміють. Про громадський транспорт, який міг би безперешкодно перевозити таких людей, вже не йдеться. Хоча за кордоном це не є проблемою. Я хочу бачити місто доступним для осіб з інвалідністю, хочу впливати на рішення влади у таких питання, тому вирішила балотуватися у депутати до міськради у команді Максима Клим’юка. Знаю його кілька років, і мені подобається його позиція й те, як він ставиться до людей. Нас познайомив проєкт «Турбота взамін на любов», який згуртував родини, які виховують особливих дітей. І з того часу Максим став для нас людиною, до якої завжди можна звернутися за допомогою, і яка ніколи не відмовить. Тож коли хтось говорить, що він піариться на хворих дітях, хочу таким людям порадити спробувати пропіаритися теж. Мова не йде про гроші, є чимало інших проблем, які доводиться вирішувати нам, батькам. З його боку робиться це не перед виборами, а упродовж кількох років і від щирого серця. Тому для себе вирішила підтримати Максима Клим’юка й долучитися до його команди, і у разі перемоги сприяти вирішенню питань, що стосуються доступності для людей з обмеженими можливостями.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини