“Обезкровлена” Володимир-Волинська станція переливання крові

10.06.2020 | Статті | перегляди:

Упродовж двох років у Володимирі-Волинському намагалися врятувати станцію переливання крові після прийнятого наприкінці 2018 року рішення Волинської обласної ради про її реорганізацію. Однак запущена реформа Служби крові взяла верх.

Відбулося скорочення персоналу, а приміщення дослідних лабораторій, де випробували препарати крові, швидше всього будуть віддані в оренду. Завершився термін дії ліцензії на виготовлення препаратів з донорської крові, зокрема Альбуміну, а сама установа й надалі перебуває у процесі реформування. Людей вимушено відправляють у відпустки за власний рахунок, що суттєво в час карантину б’є по сімейних статках. Реформа пролетіла ураганом по установі, яка забезпечувала препаратами крові не лише Волинь, а й чимало регіонів. Працівників лихоманить, оскільки все те, що досягалося десятиріччями, поступово йде прахом.

Скоротилася кількість донорів, відповідно зменшився об’єм зданої крові. Цьому є ряд пояснень: відсутність пасажирського сполучення з селами району, карантин та боязнь людей підчепити інфекційну хворобу. Тому тепер, здебільшого, донорами стають ті жителі міста та району, родичам яких вкрай потрібна кров або препарати.

Як зазначив в розмові завідувач відділення заготівлі крові Ярослав Бенч, потенційних донорів, які регулярно здають кров та плазму, нараховується 4,5 – 5 тисяч. Найбільше, що турбує Ярослава Івановича, – заборона виготовляти на власних потужностях  медичний препарат «Альбумін», який не лише рятував тисячі життів опікових хворих,  при  крововтратах, операційному чи травматичному шоках,  онкозахворюваннях, а й давав змогу станції нормально функціонувати. Тепер же його виготовлення на рівні держави передано фармацевтичній компанії «Біофарма», котра належить олігарху Василю Хмельницькому й наразі є монополістом у виготовленні «Альбуміну». 

-Виготовляти «Альбумін» нині можна лише дотримуючись вимог європейських стандартів у фармацевтичній галузі. Наша станція переливання крові не пройшла цієї сертифікації, оскільки  поставлені дуже високі вимоги. Якщо донедавна ми мали свій благодійний рахунок, завдяки якому мали змогу купувати нове обладнання, тепер ми цього позбавлені.  Звісно, обладнання, на якому виготовляли препарати крові, є дещо застарілим, проте воно й до сьогодні працює, – зазначає Ярослав Іванович.  

Бізнесу на крові не зробиш. Це досить вдало підходить для самих донорів. Оскільки за кожну дозу виплачується 50 гривень. Таку плату встановила держава. Проте коли ця кров здатна врятувати чиєсь життя, гроші перетворюються у звичайнісінькі папірці.

На завершення розмови Ярослав Іванович закликав володимирчан долучитися до порятунку життя, ставши донорами. Не боятися коронавірусної інфекції. Для забору крові та плазми використовується одноразові інструменти. Тобто, для донора практично відсутній будь-який ризик інфікуватися.

Під час екскурсії напівпорожніми коридорами та відділами ще на донедавна потужної станції, може було спостерігати невеселу картину: холодильні установки заповнені препаратами крові на третину, більшість приладів не працює, у працівників відсутня надія на кращі зміни.

Зруйнувати, звинувативши у невідповідності європейських стандартів, легко і комусь вигідно. Тільки чомусь в центрі усіх цих подій забули про життя людини, яке є найціннішим скарбом будь-якої держави.

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини