Ольга Ілляшук: “Востаннє розмовляла з сином за двадцять хвилин до його загибелі”

15.08.2020 | Статті | перегляди:

   – Після смерті сина ми залишися з чоловіком сиротами. Нас ніби позбавили батьківських прав, тільки без права на їх повернення, і можливості бачити свою дитину, – говорить мама загиблого Героя Михайла Ілляшука Ольга Петрівна.

  Михайло Ілляшук народився 10 липня 1979 року у селі Свійчів. По закінченні школи вступив до Володимир-Волинського електромеханічного технікуму (нині агротехнічний коледж) на електрика. Згодом була строкова служба в армії.

  – Син служив у Балаклеї, кілька років тому там зірвалися військові склади. Служба йому подобалася, тож після її завершення вирішив продовжити, підписав контракт із 51 ОМБр, – продовжує розповідати пані Ольга. – Але захворів батько і він змушений був звільнитися, щоб допомагати по господарству. За якийсь час влаштувався на птахофабрику охоронцем, познайомився з майбутньою дружиною Орисею, одружився. У них народився син Олександр.

  Та доля так повернула, що Михайло знову став військовослужбовцев і пішов служити у військову частину А-2099, де його призначили на посаду начальника радіостанції 151-го окремого радіолокаційного взводу. З початком бойових дій на сході одним із перших поїхав на війну у 2014 році. Спочатку ніс службу на блокпостах. Періодично приїздив додому. Щоразу, коли повертався на схід, заспокоював, що все гаразд, ворог далеко, просив не хвилюватися.

  В останнє відрядження Михайло сам напросився. Ольга Петрівна розповідає, що його командир не відпускав, але син наполіг, бо хотів встигнути повернутися до початку польових робіт, допомогти їм із батьком по господарству.

   – Того дня зателефонувала йому, але він сказав, що немає часу розмовляти, бо йде отримувати продукти, та й начальства багато приїхало. Обіцяв передзвонити, – говорить мама загиблого. – Але дзвінка так і не дочекалася. Це було 10 лютого 2015 року. Я тоді їздила по справах до міста. Коли повернулася додому, прийшла сестра та питає, чи щось відомо про Михайла? І додала, що по телевізору повідомили, що Краматорськ обстріляли. А мій син саме у Краматорську знаходився. Від тієї миті я не знаходила собі місця.

  Ввечері  разом із фельдшером  Ольга Петрівна поїхала у місто до невістки на квартиру. А вранці звернулися до військкомату. Але там їм нічого не відповіли, хоча вже усі знали про загибель Михайла. Сказали, немає офіційного підтвердження. А вже 13 лютого уночі жінка зустрічала тіло єдиної дитини у цинковій труні.

    – Хлопці, які вижили, розповідали, того дня вони якраз мали сідати обідати. Та почули як щось шумить, ніби дощ іде, хоча на вулиці була сонячна погода, до того ж зима, – продовжує розповідати пані Ольга. – Вони вийшли глянути і потрапили під обстріл. Якраз ворог почав бити з реактивних систем залпового вогню «Смерч». Усі почали ховатися в укриття, мій Михайло, за розповіддю очевидців, не добіг кілька метрів, щоб сховатися. Його тіло пошматували осколки.

   – Труну не дозволяли відкривати, окрім того, наполягали, щоб того ж дня поховали сина, але я не погодилася. Повинна була востаннє подивитися на свою дитину, тому вимагала щоб відкрили вічко. Попри застереження, що можу побачити жахливу картину, не відступала. Ліва сторона обличчя Михайла була закрита тканиною, руки посічені осколками. Дивилася на нього й не могла повірити, що це моя єдина кровинка. Ховали його не 13-го, а наступного дня – 14 лютого, у День закоханих. А 8 лютого виповнилося 11 років їхнього з Орисею подружнього життя. Співслуживці попросили дозволу попрощатися з ним у частині. З Жовтневого до Свійчева не могли доїхати, – у кожному селі, стоячи на колінах, зустрічали нас люди й плакали. 

  Перед загибеллю Михайла Ользі Петрівні наснився сон, від якого довго не могла оговтатися. Снилася її покійна мама, готувала страви до весілля, і було стільки м’яса, та все якесь у крові. Здогадувалася, не до добра такий сон, та ніколи б не думала, що стосуватиметься сина.

– Була одна дитина й немає. Чоловік хворий, я теж здоров’я не маю. Тримаємо корову та поросята, адже потрібно жити за щось у селі. Якби, не доведи Господи, сама залишилася, все б продала, – говорить пані Ольга, торкаючись хустинкою вологих очей. – Сподівалися, на схилі літ матимемо опору, але Господь забрав її. Залишився онук Сашко, який вирішив теж стати електриком, як тато. У невістки особисте життя почало налагоджуватися, тож не до нас із батьком. У жодному разі не осуджую її, бо молодою залишилася удовою, пережила біль втрати, і має право на щастя. Та хотілося б онука бачити частіше. Той, хто втратив єдину дитину, зрозуміє мене, бо саме вони, онуки, є частинками наших дітей, і додають наснаги жити далі.

   Ольга Петрівна зізнається, що могли зробити так, щоб Михайло не потрапив на схід, бо вдома – батько-інвалід, але совість не дозволила цього зробити. Та й невідомо, чи погодився б він на таке, адже давав присягу на вірність Україні. І як би дивився в очі хлопцям, з якими служив. Хорошого сина виховали, на жаль, не вберегли.

Після похорону жінка довго не могла прийти до тями. Днями й ночами плакала. Та час гоїть рани, хоча для цієї рани немає ліків. Своєрідним бальзамом на душу для Ольги Петрівни стало спілкування з такими ж жінками як і вона. Разом вони відвідують заходи, присвячені військовій тематиці, їздять у подорожі, організовані волонтером Русланом Теліпським, а інколи й ними самими, вирішують різноманітні питання, а головне – діляться один з одним маленькими радощами та проблемами. Це допомагає і додає сил.

  – Я й досі пам’ятаю ту коротку розмову з сином за двадцять хвилин до його смерті. «Не можу розмовляти, мамо, потім зателефоную». Тим часом Ангел смерті вже розправляв над ним крила.

Поховали Михайла Ілляшука у рідному селі Свійчеві. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також відзнакою міської ради м. Володимир-Волинський «За заслуги перед містом» (посмертно). У квітні 2015 року рішенням Володимир-Волинської міської ради Михайлу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Володимира-Волинського».

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини