“Пам’ятаю, як шини тиждень палили, щоб дістатися до місця пориву”

15.07.2021 | Статті | перегляди:

Робочий день екскаваторника Володимир-Волинського водопровідно-каналізаційного господарства Володимира ТРУХОНОВЦЯ розпочинається о 8-й ранку, однак інколи може затягyтися, в окремих випадках і на добу. Трудитися інколи доводиться також у вихідні. Пригадує, як після такого напруженого робочого дня вітав дружину вранці з 8 березням, якраз по завершенню ліквідації аварійної ситуації, робота над якою тривала усю ніч.

– Усяке буває, не один раз доводилося ночувати біля пориву, – розповідає він. – Та мені ще не найгірше, бо працюю на техніці, а от слюсарі у цей час знаходяться у ямі. Добре, коли погодні умови сприятливі, а як дощ чи мороз? Пам’ятаю, колись тиждень шини палили, щоб дістатися до місця пориву, що трапився на вулиці Луцькій, біля кафе «Вулик». Тоді мороз був сильний, ніяк не можна було замерзлу землю розкопати. Змушені були вдатися до таких методів, щоб роботу зробити.

Володимир Павлович є одним зі «старожилів» водоканалу, оскільки працює на ньому майже 45 років. Багатослівним його не назвеш, зізнається, говорити не дуже любить, та й «що про ту роботу говорити, робота є роботою», – каже він. Прийшов працювати у 1977 році та сів за кермо трактора, без якого не обходиться жодна ліквідація пориву. До того була робота у колгоспі та прядильній фабриці, де трудився слюсарем.

-Прийшов працювати ще на комбінат комунальних підприємств, до складу якого входили очисні споруди, водозабір, зелене господарство, готель «Волинь», ритуальні послуги. Його керівником був Володимир Гендис, – продовжує ділитися Володимир Трухоновець. – У 1987 році у рамках реорганізації відділили водопровідно-каналізаційне господарство і створили дільницю з експлуатації споруд водопровідно-каналізаційного господарства з підпорядкуванням її до “Волиньводоканалу”. Обов’язки начальника було покладено на Олександра Власюка, який очолював колектив до 2010 року. За його керівництва були збудовані приміщення, які можна бачити на території, висаджено чимало дерев, більшість з яких – фруктові. Тож за бажання кожен може поласувати стиглими вишнями або яблуками. Після нього став керівником Володимир Власюк, якого у 2019 році змінив на посаді нинішній очільник підприємства – Сергій Луцюк.

Колись водоканал обслуговував лише центральну частину міста, згодом охопив усю його територію, тож об’єм робіт збільшився, розповідає Володимир Трухоновець, а кількість людей – навпаки. Та попри це, робота проводиться, хоч інколи доводиться вислуховувати від людей нарікання. Не кожен з розумінням ставиться до ситуацій, йдеться про ті ж пориви, які за годину не ліквідуєш, оскільки трапляються під землею. Доводиться в окремих випадках пояснювати людям, що для того, аби усунути його, потрібен час, разом із тим, працівники зацікавлені у тому, щоб якомога швидше відновити водопостачання.

– Всяке бувало, – щоразу додає Володимир Павлович, коли мова заходить про ситуації, з якими зіштовхувався упродовж років. – Доводилося не лише на поривах працювати, а й могили на кладовищі викопувати технікою. Були задіяні у роботі й на великі релігійні свята. Люди святкують Великдень, Різдво, а хлопці по коліна у воді стоять. Отакою є наша робота.

Володимир Трухоновець давно на пенсії, але продовжує трудитися. Не приховує, прожити на ті гроші, які заробив чесною працею за сорок років, не реально. Їх вистачає хіба що комуналку оплатити. Та й звик вже до колективу, який за стільки років став для нього другою сім’єю.

-Поки працюється, можна працювати, відпочити ще встигну, – резюмує Володимир Павлович.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини