У музеї Дверницького знаходиться ікона, яка є ровесницею Леонардо да Вінчі

25.06.2020 | Статті | перегляди:

Володимир-Волинський історичний музей імені Омеляна Дверницького – один з найстаріших в Україні, він був утворений ще в 1887 році. Нині в основному фонді музею налічується понад 18 тисяч експонатів.

Серед них – нікого не залишить байдужим ікона Спас Нерукотворний. Історія написання цього шанованого в православному світі образу оповита переказами. В одному з них мовиться, що коли Ісус Христос ішов на гору Голгофу, де мав прийняти мученицьку смерть за гріхи усіх людей, Він ніс на собі важкий хрест. Його супроводжував натовп людей – одні насміхалися, інші – співчували. Серед них була жінка, яку звали Вероніка. Вона дала Спасителю свою хустку, аби Він утер обличчя, з якого стікав кривавий піт. В той момент, коли Ісус доторкнувся до хустки – відбиток Його обличчя перейшов на тканину. Звідси і назва образу – нерукотворний, тобто не створений іконописцем, а саме у такий дивний спосіб.

За іншою версією – Христос передав хустку із своїм зображенням сирійському царю Авагару, який, побачивши лик Спасителя, одужав. Справді на іконі добре видно хустку, яку тримають ангели, і саме на ній зображено лик Христа. Ікона написана на липовій дошці олійними фарбами з використанням левкасу – порошкоподібної крейди з додаванням риб’ячого клею, який наносили на дошку та темпери (суміш води і яєчного жовтка з додаванням тваринного клею).

Завдяки клопотанням директора музею Володимира Стемковського ікона була передана (як і кілька десятків інших) до Львівського Науково-дослідного реставраційного центру України. Там її відновила реставратор Олександра Гливка. Львівські вчені датували цей образ 16 століттям, тобто йому понад 500 років! Ми, жителі Володимира-Волинського можемо гордитися: ікона є ровесницею всесвітньовідомого італійського художника Леонардо да Вінчі. Тож коли в Європі творили митці епохи Ренесансу, у нас на Волині теж працювали талановиті майстри.

На жаль, історія не зберегла імені автора цього шедевру. Узагалі ж іконопис – цікаве мистецтво. Не кожен художник, навіть дуже талановитий, міг написати ікону. Цим займалися, як правило, ченці, які жили в монастирях. Іконописець молився, постився, щоб очиститися духовно і приступав до творчості. До фарб додавали барвники, аби кольори ставали насиченими, краще трималися. На іконі усе має символічне значення – кольори, жести. Здебільшого одяг Христа і Богородиці зображували червоним, адже в минулому червоне убрання носили лише царі, а Христос- Цар над Царями. Синій колір – земний, тому одяг Христа – червоно-синій, тобто у Ісусі поєдналося дві природи – Божественна і людська. Святих зображували у білому одязі із білою лілеєю – символом святості, непорочності, цнотливості.

Часто на іконах можна побачити, як Христос благословляє нас жестом, у якому вчені прочитали грецьке слово »іхтус» – риба. Якщо написати грецькою мовою речення Ісус Христос Син Божий Спаситель і взяти з кожного слова по першій букві, то утвориться слово риба. Тому то символом ранніх християн була саме риба, яку зображували на стінах римських катакомб, де жили перші християни. Так вони рятувалися від язичників – завдяки символам, які міг розгадати не кожен, а лише посвячені.

Серед інших символів ранніх християн – ягня, якір, виноградна лоза, які вказували на Христа. Такі монограми зображували на іконах і стінах храмів. У минулому не всі люди знали грамоту і не всі могли прочитати Біблію. Прийшовши до церкви, людина оглядала ікони і їй відкривалися історії зі Святого Письма. Тому один з отців церкви назвав ікону «Біблією для малограмотних». Колекція сакрального мистецтва Володимир-Волинського історичного музею має й інші ікони 18-19 століть , які були передані до музею у часи атеїзму і таким чином врятовані.

Уже багато років триває співпраця з львівськими реставраторами, яку започаткував директор музею Володимир Стемковський, завдяки цьому врятовані від знищення цінні експонати сакрального мистецтва.

Богдан ЯНОВИЧ

науковий співробітник музею імені Омеляна Дверницького

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини