Як карантин вплинув на життя селян

27.03.2020 | Статті | перегляди:

З початком карантину життя планети кардинально змінилося. Мільйони людей опинилися в ізоляції та без засобів існування, тисячі померли, небезпечний вірус зруйнував економіку багатьох країн. І поки вчені працюють над вакциною проти нього, а державні мужі шукають вихід з ситуації, народ намагається виживати.

  У Володимирі-Волинському чимало людей давали собі раду, їздячи на заробітки до сусідньої Польщі, Чехії, Німеччини. Особливо народ з сіл, де немає роботи. Дехто виживав за рахунок домашнього господарства. Тепер вони залишилися без засобів існування. Навіть більше, відрізані від міста. Транспорт не ходить, аптек немає, фельдшерам заборонили приходити на виклики. Що робити людям? А коли хтось захворіє? Як доїхати до лікарні, коли швидка виїжджає на екстрені випадки?

  Про подібний випадок розповіла багатодітна мама з Хмелева. Пані Ольга виховує п’ятеро дітей. Кілька днів тому одинадцятирічна донечка впала і зламала руку. Швидка прибула оперативно. Фельдшер вколов знеболювальне та наклав шину, після чого дитину разом з мамою було доставлено до Володимир-Волинського ТМО. Четверо дітей жінка була змушена залишити у хаті, попросивши сусідів наглянути за ними.

  Перелом виявися складним, але лікарі, зі слів мами, зробили все можливе. Додому пані Ольга з дитиною добиралася на таксі, бо автобуси не ходять. Наступного дня рука у дівчинки опухла й жінка консультувалася з лікарем телефоном, бо швидка відмовилася їхати, а потрапити до лікарні нічим. Та все ж ситуація змусила звернутися до медиків.

-До траси кілька кілометрів. І це з дитиною, яка весь час плаче, бо болить рука. А там потрібно чекати, поки хтось підбере. Та у сьогоднішній час ніхто не хоче зупинятися. Це жахіття, – каже пані Ольга. – Не у кожного є машина, більшість їздить автобусом до міста. І що робити у подібних випадках? Пішки йти? Розумію, карантин, але як жити людям в селі, де немає аптек, і фельдшерам заборонили приходити? А ще де взяти гроші, щоб на таксі їздити стільки кілометрів?

Село Когильне знаходиться 10 кілометрів від міста. Туди автобуси до запровадження карантину ходили двічі на день. Здебільшого, вранці селяни їхали на ринок продавати молочні продукти та іншу домашню живність, а верталися по обіді. Тепер мало того, що доїхати не мають чим, то ще й ринок закритий. Копійка, яку вдавалось заробити, й та пропала. Але проблема не тільки у цьому. Люди не мають де дівати молоко. Пані Марія зізнається,  інколи виливає свиням й ледь не плаче. Хто знає, що таке корова, і як біля неї доглядати, той зрозуміє.

   Незабаром потрібно буде сіяти й садити городи, тож і насіння треба купити. А де і за що, – бідкаєтся жінка. Чимало товарів можна придбати в інтернеті. Але ж не всі мають сучасні телефони, та й проблеми з соцмережами є у багатьох селах.

   Ще одна проблема – відсутність медичної сфери у селах. Щоб купити ліки, потрібно їхати до міста. У нинішній ситуації проблема подвоїлася, бо немає чим добратися. Фельдшер тепер не може здійснювати лікарське призначення для планового лікування аж до завершення карантину. Такий наказ отримали. Це означає, коли людина хвора і їй потрібно вколоти ліки, вона повинна шукати когось, щоб це зробив, або самій робити ін’єкції. Так само фельдшерам заборонено навідуватись до немовлят.

Сільське життя й так не є солодким, бо проходить у щоденній важкій праці, яка не цінується, але хоча б якось окуплялася. А тут люди опинилися у повній ізоляції, відрізаними від усіх благ цивілізації та без можливості заробити на кусень хліб. А ще ж комунальні послуги потрібно платити. Тож вони як ніхто чекають на завершення карантину і повернення до звичного ритму життя.

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини