ЗАХОПЛЮЮЧІ ІСТОРІЇ ДОМІНІКАНСЬКОГО МОНАСТИРЯ
04.09.2023 | Статті
Переглядів: 369
У старовинному куточку міста Володимира, над дорогою, височіє потужна вежа, а поряд з нею – міцні стіни давньої будівлі – це споруди колишнього домініканського монастиря, їх вік налічує понад 500 років.
Домініканський монастир у Володимирі було збудовано наприкінці 15ст. , його фундатором був польський король Олександр Ягеллон. Цікавою є історія католицького чернечого ордену монахів –домініканців. Це згромадження з’явилося у французькому місті Тулуза в 1215 році, його засновником був монах Доменік де Гусман. У середньовічній Європі домініканці мали великий вплив на розвиток університетської освіти. Серед них було багато учених-богословів із світовим ім’ям, а саме Тома Аквінський, Томазо Компанелла та ін. Домініканці займалися також проповіддю Євангелія, місіонерською діяльністю, боролися з єретиками, інакодумцями, ревно захищали авторитет Папи Римського та католицької церкви. Символом домініканського монастиря була собака, яка несе у зубах запалений факел, котрий символізує світло християнської католицької віри.
Поряд з келіями, у яких жили ченці, знаходився костел Святої Трійці, котрий згорів у 19 ст. під час великої міської пожежі. В історичній літературі зазначено, що костел був великий і просторий. У ньому було 12 дзеркальних люстр. Келії зберіглися до нашого часу. Поруч з ними є дзвіниця. У минулі століття вона була найвищою спорудою у місті Володимирі. Розповідають, що на вежі було 5 дзвонів і чергував пожежник, який, помічаючи пожежу, дзвонив у дзвони, сповіщаючи міщан про небезпеку.
Архівні документи засвідчують, що монастир володів значними земельними ділянками, ставком, млином, мав привілей від влади на виготовлення меду, пива, вина, горілки.
У різні періоди історії у келіях і дзвіниці монастиря розташовувалися різноманітні установи. Тут був міський суд, а за твердженням історика і археолога Олександра Цинкаловського, у 20-30 роках 20ст. тут був міський історичний музей. На світлинах 20-30х років минулого століття можна побачити, що на домініканській вежі майорів польський державний прапор.
Стіни монастиря були свідками деяких значних історичних подій. Зокрема, у ніч з 21 на 22 червня 1941 року, кордон з Україною, поблизу Сокаля перейшов німецький солдат Альфред Ліскоф, який сповіщав про те, що на світанку Гітлер нападе на Радянський Союз. Перебіжчика доставили до прикордонників, зокрема у 90 прикордонний загін, його штаб знаходився якраз у приміщенні домініканського монастиря у Володимирі.
Похмурим є внутрішнє подвір’я монастиря. Як відомо, ченці вели усамітнений спосіб життя, більше перебували у келіях, молилися. Інколи вони могли вийти на подвір’я, щоб пройтися, розрухатися, подихати свіжим повітрям. Вхід до монастиря закривався міцною металевою брамою, яка зберіглася донині.
Цікавими є внутрішні приміщення монастиря. Міцні стіни, довгі коридори, маленькі кімнатки – усе нагадує про те, що колись тут жили ченці, які усамітнювалися від суєти світу і намагалися через молитву і читання духовної літератури наблизитися до Бога.
У повоєнний час у келіях розташувалися навчальні кабінети профтехучилища, які там знаходяться донині. Тож у наш час в старовинному будинку молодь здобуває знання і професійні навики.
Минають роки, десятиліття і століття, народжуються нові покоління людей, а старовинні мури міських споруд Володимира нагадують нам, що історія нашого міста сягає глибини віків.
Богдан Янович,
науковий співробітник історичного музею.
