Засновниця ГО “Крила матері” Діана Шевчук: «Люди стали забувати про те, що в Україні триває війна»

10.03.2021 | Статті | перегляди:

    Ось уже восьмий рік триває війна на Сході України з Росією, і майже стільки часу не перестають допомагати захисникам небайдужі володимир-волинці, серед яких представників різної вікової категорії та професій. Допомога буває різною: хтось підтримує коштами, хтось власною працею. Так, громадська організація «Крила матері», засновницею якої є  володимирчанка Діана ШЕВЧУК, з самого початку війни плете маскувальні сітки та костюми – “кікімори” для військовослужбовців, а також допомагає пораненим у шпиталі та жителям прифронтової зони. За її словами, за період з 20 листопада 2015 року, вони передали на фронт 256 «кікімор» та десятки маскувальних сіток, не рахуючи інших предметів гардеробу для бійців.  

Засновниця ГО “Крила матері” Діана Шевчук

– Ми одягнули практично батальйон, – говорить Діана Сергіївна. – Здебільшого, допомагаємо місцевим підрозділам. Відправляємо «Новою поштою» або передаємо через волонтерів чи інших осіб, які мають відношення до ЗСУ. Допомагають усі охочі, але в основному ті, хто прийшов з самого початку: викладачі дитячо-юнацької художньої школи – Олена Свірідова, Віталій та Ярослава Михалики, Інна Гарголь, які ще й залучають своїх вихованців.

Крім того, на допомогу приходять і студенти агротехнічного коледжу, педколеджу імені А. Кримського. Діти  і викладачі цих закладів теж є нашими помічниками. Донедавна у плетінні брали участь наші старші помічниці – Ольга Бліндер, Валентина Черенюк, Раїса Матвіюк, Любов Верес. На жаль, коронавірус вніс свої корективи, і жінки не мають можливості їздити, та й здоров’я вже не те. Утім вони продовжують працювати вдома, в’яжуть шапки, рукавички та шкарпетки. Світлана Косирєва була відзначена грамотою міського голови. Усі білі шапки та рукавички – її роботи.  

   Діана Сергіївна розповідає, на матеріали для роботи за усі роки пішло понад сто п’ятдесят тисяч гривень. З коштами допомагали як приватні підприємці так і представники влади, які, за її словами, не захотіли афішувати себе, не залишилася осторонь і міська влада та різні громадські організації, також надав свою підтримку Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом», оплативши вартість сіток.  

– Хто скільки міг, стільки й давав. Для нас кожна копійка на вагу золота, адже крім матеріалів для плетіння, доводиться купляти нитки для в’язання «балаклав» та інших речей, необхідних нашим військовим, – додає вона. – Упродовж шести років у нас побувало багато людей, кожен з яких вніс свою лепту для захисту України. А нещодавно на підмогу приїздила «Кузня тіла» з Нововолинська у складі понад двадцять чоловік, були дружини загиблих зі знайомими.

  Хоча колектив в організації переважно жіночий, все ж без чоловічих рук не обійтись. Адже, щоб плести маскувальні сітки, потрібні станки. Їх у 2015 році почав виготовляти  Михайло Зай, нещодавно до нього приєднався учасник російсько-української війни Віталій Нагорний, разом вони змайстрували ще й лавки для майстринь. З лісоматеріалами для роботи допоміг керівник ДП «Володимир-Волинський лісгосп» Володимир Філюк.  

  Крім плетіння сіток та захисних костюмів, організація підтримує військових у госпіталі продукцією, виготовленою власноруч.

– Усе, що відправляємо хлопцям, зроблене з любов’ю, – продовжує розповідати Діана Шевчук, яка вважає, що її роль у всьому цьому є маленькою, говорить що має лише дві руки, і якби не люди, нічого б не вийшло. – Є жінки, які встигають не лише працювати і дітей виховувати, а й вночі готувати для наших військових. Пам’ятаю, як одного разу, маючи трьох дітей, після робочого дня, усю ніч пекла смаколики Людмила Зай, а на ранок принесла, аби я відправила хлопцям. Оксана Петрик наробила ковбасних та м’ясних виробів та сплела кілька костюмів, які теж пішли нашим захисникам. Наталія Калитюк з донькою Оксаною нещодавно напекли кілька кілограмів солодощів. І це не поодинокі випадки, бо за сім років нами було відправлено чимало посилок з різноманітною продукцією, здебільшого, виготовленою власноруч. Утім не усі благодійники хочуть, щоб про них розповідали, воліють допомагати, не афішуючи.  

   Діана Сергіївна зізнається, люди почали забувати, що у країні триває війна. Поза увагою залишаються новини про загибель військовослужбовців, поранення, та й взагалі перестали цікавитися ситуацією на фронті. На першому місці – коронавірус, високі тарифи та інші проблеми, але аж ніяк не війна, яка триває ось уже восьмий рік і ніхто не знає, коли завершиться. Тому вона дякує усім, хто не забуває про це, і допомагає та підтримує наших воїнів. А головне, робить це зі щирим серцем та безкорисливо.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини