Фтизіатриня Марія Тарасюк: «Завдяки новим препаратам рівень смертності від туберкульозу зменшився, головне не втратити їх»

Переглядів: 153

 Медична реформа, яка стартувала в Україні у 2018 році, триває. За цей період вдалося реформувати первинну ланку, замість дільничних лікарів маємо сімейних. З 1 квітня 2021 року стартує другий етап медреформи, який має охопити і вторинну ланку. Про один з її напрямків – фтизіатрію, видання поцікавилося у лікарки-фтизіатрині КП «Володимир-Волинське ТМО» Марії ТАРАСЮК. Також вона розповіла про ситуацію із захворюванням на туберкульоз у місті і районі та сучасні методи його лікування.

– Маріє Василівно, розкажіть, будь ласка, якою є ситуацію щодо захворювання на туберкульоз у місті та районі?

 – Станом на сьогодні у нас на обліку перебуває 35 хворих, 25 лікується амбулаторно, 10 – стаціонарно,  серед них двоє дітей. Наймолодшому пацієнту 4 роки, найстаршому – 70.

– Одразу напрошується питання: яким чином могла захворіти чотирирічна дитина?

– Хвороба передалася через рідну людину, у якої виявили туберкульоз. Зараз дитинка перебуває на лікуванні у Волинському обласному фтизіопульмонологічному медичному центрі. Загалом, після того, як виявляємо у родині хворого, відстежуємо контактних осіб і швидко проводимо обстеження. Дітям робимо пробу Манту.  Якщо це контакт з чутливим туберкульозом, призначаємо хіміопрофілактику, з резистентним – обстежуємо і спостерігаємо. Хочу зазначити, ось уже близько двох місяців держава не забезпечує вакциною для профілактики туберкульозу – БЦЖ, через що немовлятам після народження не роблять щеплень.

– Скільки часу триває лікування?

–  Колись стаціонарне лікування тривало пів року, згодом скоротили до чотирьох місяців. За цей час хворий набирав у вазі і його стан покращувався. Згідно з новою реформою, яка має вступити у дію з 1 квітня 2021 року,  90 відсотків пацієнтів перебуватимуть на стаціонарі два тижні, після чого їх переводитимуть на амбулаторне лікування. Але що таке 14 днів для такої хвороби? Адже трапляються запущені випадки, коли людина важить 32-38 кілограмів. Для прикладу, минулого місяця прийшла жінка вагою у 40 кг. Вона лише після двох тижнів їсти починає, вже не говорячи про покращення стану здоров’я, а її  виписуватимуть додому. І тут питання постає: хто  займатиметься хворими після виписки? Згідно з адміністративною реформою планувалося, що буде 3 міжрайонні фтизіатри, і їх має взяти на баланс Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр, та зараз там відбувається оптимізація, тому питання функціонування міжрайонних фтизіатрів є під питанням. Наразі такі лікарі є у Ковелі, Маневичах та Володимирі-Волинському. Саме вони отримують на пацієнтів резистентні ліки, які, до речі, є дороговартісними,  і контролюють їхній прийом, а також відстежують перебіг хвороби. Крім того, моніторять ситуацію із захворюванням у місті та районі, щоб не було спалахів та високої смертності, проводять профілактичні заходи. Згідно з новими вимогами, хворими на туберкульоз займатиметься первинна ланка медицини, яка на даному етапі не готова до цього. Та чи не призведе це до того, що хворі перестануть лікуватися? Бо сімейні лікарі й так завантажені, адже мають по тисячі-дві пацієнтів, а тут потрібна особлива увага. Є побоювання, що люди перериватимуть лікування, а деякі взагалі перестануть приймати ліки. Це призведе до непередбачуваних наслідків, одним з яких – розповсюдження туберкульозу серед населення. Вважаю, фтизіатр повинен бути у районі.

– Як лікують туберкульоз і чи з’явилися нові методи?

– Пацієнту лікар призначає комбінацію з кількох препаратів, що доповнюють одне одного. Курс лікування триває кілька місяців, у випадку мультирезистентної форми не менше двадцяти. Найнеобхідніше – суворо дотримуватися усіх призначень та рекомендацій лікаря і в жодному випадку не переривати розпочате лікування. На сьогодні маємо сучасні препарати, які швидко ставлять на ноги хворого та знебацилюють організм. Але коли пацієнт погано харчується або має супутні захворювання, а також перериває лікування, туберкульоз повертається. Говорячи про впровадження нової медичної реформи у дію, яка наразі є недосконалою, є ймовірність того, що втратимо ці нові дороговартісні препарати, до яких розвинеться резистентність.

   Резистентними формами частіше хворіють люди, які не регулярно приймають протитуберкульозні препарати, не приймають всі препарати, рекомендовані лікарем, у  яких розвинувся повторно туберкульоз після прийняття протитуберкульозних препаратів у минулому та які мали контакти з хворим на резистентні форми туберкульозу.

  Колись був звичайний туберкульоз, який лікувався 6 місяців легкими препаратами, які не мали побічних дій. Сьогодні маємо мультирезистенті форми частіше, є випадки коли вперше у хворих виявляємо їх. Препарати, які призначає лікар, є токсичними і мають побічні дії,  не завжди підходять хворому, тому потрібно постійно тримати на контролі його стан і пібдирати те лікування, яке дає позитивні результати. Не розумію, як це відбуватиметься, коли термін перебування на стаціонарі становитиме 14 днів.

  – Які дослідження дозволяють встановити діагноз?

– Основними дослідженнями є огляд у лікаря, мікроскопічне дослідження мокротиння та рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Але тепер маємо нове діагностичне обладнання. Оскільки планувалося, що у Володимирі-Волинському буде міжрайонний фтизіатр, за кошти Глобального фонду дял боротьби зі СНІДом, туберкульозом  і малярією був переданий апарат, який упродовж двох годин визначає наявність туберкульозу в організмі людини і його резистентність. Обстеження є безплатним. Такі апарати є у Маневичах, Луцьку, Ковелі та Володимирі.

  – У порівнянні з минулими  роками, якою є ситуація із захворюваністю на туберкульоз у місті та районі?

– Торік хвороба пішла на спад, цього року маємо більше хворих, до того ж із запущеними формами. Лише за останні чотири місяці виявили складні випадки з деструкцією. Якщо говорити про смертність від неї, минулого року померло двоє людей та 4 особи, які мали поєднану патологію туберкульозу та СНІДу. Хочу зауважити, завдяки саме цим новим препаратам смертність зменшилася, тепер головне не втратити їх.

– Хто більше хворіє: чоловіки чи жінки?

– Чоловіки.

– Який випадок з практики запам’ятався?

– Вони усі по-своєму різні, і кожного хворого пам’ятаю. Коли доводиться оглядати важкого хворого і відправляти на лікування  вагою 35-40 кг, а він за кілька місяців бачиш його на прийомі усміхненого, з хорошими результатами, плюс у вазі 20-30 кілограмів, це не може не радувати. Звичайно, хотілося б, щоб ніхто не хворів, але, на жаль, так не буває. Тому держава має подбати про своїх громадян, і створити усі умови для збереження їхнього здоров’я, які б відповідали нинішнім реаліям.

Жанна БІЛОЦЬКА