Клейонка на матраці, куртки замість подушок. Як живеться дітям у сім’ях, які потребують сторонньої допомоги

16.05.2021 | Інтерв'ю | перегляди:

   Нерідко у засобах масової інформації, а також соцмережах порушуються теми сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Здебільшого, як показує практика, жертвами у них є діти, які нерідко залишаються без догляду, або ж від яких відмовляються після народження. У таких випадках на їхній захист стають соціальні служби. Про те, у яких умовах доводиться жити малечі, чи завжди батьки стають на шлях виправлення і за яких умов їх лишають батьківських прав, а також що таке патронатна сім’я та куди потрапляють діти після вилучення з сім’ї? Про це та інше видання дізнавалося у керівниці Володимир-Волинського центру соціальних служб Вікторії ЮХИМЮК та начальниці служби у справах дітей Лілії СИДОРУК.

 Вікторія Юхимюк розповідає, на обліку у центрі перебуває 84 сім’ї та 146 дітей.

– До наших  обов’язків входить виявлення сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, здійснення соціального супроводу, надання їм соціальних послуг,  запобігання випадкам відібрання дитини у батьків, а також створення умов для повернення дитини з інтернатного закладу на виховання батькам. На жаль, не завжди батьки належно виконують свої обов’язки, тому доводиться втручатися нам.

– Для прикладу, ось уже  понад два роки тривають суди щодо позбавлення батьківських прав матері. Жінка має певні проблеми зі здоров’ям, правильніше, відстає у розвитку, – додає Лілія Сидорук. – Проблеми почалися ще у пологовому будинку. Вісім місяців дитина була з мамою, чотири з половиною яких провела у лікарні для того, аби медичний персонал навчив її як правильно доглядати за нею. Варто зазначити, процедура позбавлення є досить складною, і займає багато часу, і не завжди вдається її виграти. У той час доки тривають судові справи, діти до трьох років перебувають у дитячих будинках, старші – у притулках. Жінка, про яку йдеться, не вміє робити елементарного: простерилізувати пляшечку для суміші, одягнути дитину або ж навіть приготувати їжу чи прибрати у квартирі. Однак ні вона, ні її мама, яка проживає разом із нею, не вбачають у цьому проблеми. Нам доводиться по кілька разів на день до неї навідуватися. Був випадок, коли наварила компот невідомо з чого, запах очі виїдав, дитина, якій на той час було 4 місяці, після його вживання стала кричати. Ми помістили її у лікарню, де після обстеження у неї діагностували отруєння. Іншим разом прийшли й побачили, як вона дає антибіотик дитині замість пиття, який потрібно тримати у холодильнику та давати розбавленим. У результаті, немовля отримало отруєння і було госпіталізоване та відібране у неї. Півтора року ми судилися щодо позбавлення її батьківських прав, і програли суди через те, що вона аж чотири рази відвідала дитину і ходила на усі засідання суду. Сьогодні дівчинці 2,3 роки, вона перебуває у будинку дитини. Ми, своєю чергою, подали на апеляцію. Однак упродовж цього часу жінка народила ще одну дитину. На запитання: хто є батьком, відповідає, що не знає. Бувши вагітною, навіть не здогадувалася про це. Вже на УЗД, куди  пішла разом із нами, переконалася у тому, що носить під серцем немовля. Згодом народила здорового хлопчика. Їй 29 років, довгий час працювала на підприємстві «Епікур».

–  Є жінка, яка двічі народжувала і залишала дітей у пологовому. Так траплялося, що їхнє народження припало на великі релігійні свята, такі як Великдень та Різдво. Сама вона має проблеми з психікою, та діти народилися цілком здоровими. Сьогодні вони мають батьків і живуть у повноцінних сім’ях, – продовжує ділитися Вікторія Юхимюк. – Також є мама, яка народила четверо дітей, яких відібрали у неї через зловживання наркотичними препаратами, і лише народивши п’яту дитині, схаменулася і взялася за її виховання. На жаль, не завжди вчасно дізнаємося про сім’ї, які потребують допомоги. У цьому випадку нерідко відіграє роль людська байдужість. Був випадок, коли мама важко захворіла і була лежачою, водночас її шестирічна дитина перебувала весь час біля неї, навіть навчилася готувати сама. Нам повідомили про цю сім’ю після смерті жінки. Увійшовши до квартири, ми були шоковані. Там стояв нестерпний сморід через те, що за нещасною не було догляду, і вона змушена була ходити під себе. Важко уявити, що довелося пережити дитині, яка по дорозі до дитячого притулку ділилася з нами рецептом приготування борщу.

– Та є родини, які, на перший погляд, видаються благополучними, поки не потрапиш до їхнього помешкання. Від побаченого волосся дибки стає, – говорить Лілія Сидорук. – Так, в одному з будинків проживає багатодітна сім’я, у якій виховуються п’ятеро дітей. Коли ми завітали до неї додому, були вражені тим, у яких умовах вони живуть. Всюди бруд, безлад, та найбільше шокувало те, на чому сплять діти. Матраци застелені клейонкою, без простирадла. Після нашого зауваження, мати зняла її, але це не поліпшило ситуацію. Малечі довелося спати на мокрих та смердючих від сечі матрацах Замість подушок – куртки, у яких вони ходять до школи. І це при тому, що ми надали їм постіль від благодійників. В результаті такого догляду, троє дітей страждають енурезом. І жоден суд не може позбавити таких батьків прав.

– Бувають випадки, коли доводиться виїжджати вночі на виклики разом із поліцією. Одного разу привезли у лікарню двох чотиримісячних двійнят, відібравши їх у п’яної матері, – розповідає Вікторія. – Їх потрібно було у щось одягнути, також вони потребували памперсів. Ми звернулися до благодійників, які допомогли з усім. Разом із тим приїхали до матері, щоб вона віддала кілька їхніх речей, але та навіть дверей не відчинила. Лише за три тижні дала про себе знати, вимагаючи телефоном у грубій формі повернути їх. Вже у лікарні з’ясувалося, що вона поїла їх алкоголем, щоб вони спали. В результаті цього у малечі була алкогольна ломка. Медперсонал зізнався у тому, що таких дітей бачив уперше. Утім варто відзначити, що  у них була така жага до життя, що у свої чотири місяці намагалися повзати. Ми відправили їх до будинку дитини, за цей час поки вони там перебували, жінка закодувалася. На щастя, до цієї пори не зловживає алкоголем, у неї та дітей все добре. Навіть більше, їй вдалося влаштувати особисте життя.

    Дітей віком до трьох років відправляють у будинок дитини, який належить до закладів Міністерства охорони здоров’я. Уже від трьох років їх розміщують або у притулку, де вони мають право перебувати до трьох місяців, або у Ковельському центрі соціально-психологічної реабілітації, у якому можуть бути 9 місяців. Однак є випадки усиновлення дітей, здебільшого до 10 років. Також на час, поки тривають суди, над деякими  беруть опіку їхні родичі. Крім того, дітей влаштовують у будинки сімейного типу, яких на Волині є два, або ж прийомні сім’ї. На сьогодні маємо дві таких сім’ї.  

– Незабаром у Волинській області буде створена перша патронатна сім’я. Наразі нею виявила бажання стати сім’я з одного з сіл громади, де є восьмеро власних дітей, ще двох погодилася прийняти до себе, – додає Вікторія. – Перед тим, як взяти на себе ці обов’язки, патронатний вихователь проходить відповідне навчання та отримує рекомендації. Крім того, йому виплачуються кошти від держави за свою роботу у розмірі 5 прожиткових мінімумів, також нараховується стаж. Утім є умова – він не має права працювати ще десь.

– Єдиним особливим моментом перебування дітей у патронатних сім’ях є звикання їх до них, і навпаки. Адже термін перебування може бути не більше пів року, – каже Лілія. – Хоча наші суди ніколи не завершуються за цей час і тривають значно довше. І коли забираєш їх від тимчасових батьків, вони плачуть, разом із ними плачуть і самі батьки. Трапляються також випадки, коли забираємо дітей з неблагополучних сімей і відправляємо у притулки або дитячі будинки, і коли приходить час повертати їх батькам, вони просять залишити їх там.

 -У центрі є послуга медіації, яка передбачає згладжування конфлікту при розлученні батьків. Ми виступаємо посередниками у перемовинах між ними, оскільки нерідко трапляються конфліктні ситуації, також були випадки, коли ходили на зустрічі до батька з дитиною, – каже Вікторія. – Також при виконавчому комітеті створена мобільна бригада, яка займається допомогою жертвам домашнього насильства. До її складу входить психолог, який працює з потерпілою стороною та дітьми, якщо ті присутні при конфлікті. Також надаються консультативні послуги про права. При потребі даємо направлення у центр соціально-психологічної допомоги. Бригада працює з 2018 року, але поки жодних викликів не було. Чомусь люди не рахують домашнє насильство насильством. Хоча був випадок, коли звернулася жінка з малою дитиною, які приїхали у наші місто з іншого регіону. Вона розповіла, що чоловік б’є її та неадекватно себе поводить, дитя постійно плаче, вона боїться за  дитяче життя. Ми відправили її до центру, де їй допомогли оформити розлучення. Подальша її доля нам невідома. Також маємо випадок, в результаті якого потерпілу жінку з чотирма дітьми, яку побив чоловік, помістили у центр. Спочатку вона дякувала за допомогу, а за кілька днів просила, щоб відпустили додому, бо помирилася з ним.

– Наразі маємо дві судові справи щодо позбавлення батьківських прав, ще чотири готуємо. Одна справа знаходиться в апеляційному суді, інша стосується догляду бабусі за хворою дитиною, оскільки батько самоусунувся від виховання, а матір п’є, – додає Лілія. –  Є повторний розгляд справи, у якій батька підозрювали у розбещенні дитини, але він вже помер. Торік ми повернули дітей матері, однак вона за якийсь час знайшла кавалера і на кілька днів могла лишати дітей без догляду, обманюючи їх, що перебуває у лікарні. Інша справа стосується зловживання спиртними напоями матері. Особливо полюбляє загуляти після отримання дитячих виплат. Одного разу так «задрімала», що загубила дітей, лише за добу повідомила поліцію про їх зникнення.

   Чимало дітей всиновлюють. Перевага здебільшого надається немовлятам, яких залишають у пологовому. Їх, кажуть жінки, забирають майже одразу, оскільки черги на всиновлення в Україні великі. Усі батьки перевіряються відповідними службами, сам процес відбувається через суд. Надалі ведеться постійний контроль над ними. Також є випадки всиновлення закордонними сім’ями. Контроль за дітьми у таких випадках ведеться вже місцевими службами.

  Попри складні ситуації у сім’ях, соціальні служби у першу чергу намагаються допомогти зберегти їх, нерідко роблять це, витрачаючи свій вільний від роботи час, а подекуди й власні кошти. У розмові зізнаються, майже завжди, коли везуть дітей у дитячі будинки або притулки, ті просять їсти. Тож вони купують їм щось смачненьке. В окремих випадках доводиться ходити з матерями у магазини та оплачувати за них засоби гігієни та деякі речі для дітей. Бо ті не мають грошей.    

– Боляче дивитися на дітей, які проживають у таких сім’ях, адже вони не винні у тому, що батьки не можуть їм дати найнеобхіднішого: ласки і турботи. Дуже хочеться, щоб їх було якнайменше, і кожна дитина жила у повноцінній люблячій родині, де про неї дбали та любили, – резюмують жінки.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини