Вівторок, 29 вересня 2020, 00:50

Наталія Глазиріна-Кухтей: про роботу як хобі, юриспруденцію та роль жінки у політиці

06.08.2020 | Інтерв'ю | перегляди:

   Наталія ГЛАЗИРІНА-КУХТЕЙ викладає на віддділенні «Права, геодезії та землеустрою” спеціальності “Право» у Володимир-Волинському агротехнічному коледжі з 2011 року. Є люблячою дружиною та мамою двох дітей. Захоплюється спортом та є прихильницею здорового способу життя. Свою роботу вважає хобі, і жодного разу не пошкодувала про те, що обрала викладацьку замість юридичної практики. Вважає, що професія правознавця дає можливість розвиватися у різних напрямках і допомагає у житті вирішувати чимало питань, що стосуються юриспруденції. Про це та інше, зокрема про політику та бажання спробувати свої сили у місцевих виборах викладачка поділилася з «ВолодимирМедіа».

Пані Наталіє, поділіться, чому обрали професію правознавця?

– Чесно кажучи, мої батьки дуже хотіли бачити мене юристом, тому я здійснила їхню мрію, вступивши на юридичний факультет. А коли запропонували викладати у коледжі, погодилася. Згодом зрозуміла:  це – моє. Мені подобається працювати з молоддю, стимулювати та направляти її у правильне русло.

  –На сьогодні в Україні багато охочих обирають професію юриста. Та реалізувати себе після закінчення вишу не кожному вдається. Особливо у маленьких містечках, де є проблеми з працевлаштуванням…

– Так, погоджуюся з вами. Чимало роботодавців хочуть бачити працівника одразу з досвідом, тому неохоче беруть тих, хто тільки закінчив виш. Та є діти наполегливі, які стукають в усі двері, і їм відповідають. Менш рішучі, нерідко доволі здібні після кількох невдалих спроб знайти роботу, опускають руки і їдуть на заробітки. Тут все залежить від бажання дитини. Вибір міста не завжди впливає на успіх.

-Чи кожен може бути юристом?

-Навчитися можна завжди, але коли немає покликання, неможливо стати справжнім професіоналом. Це професія є престижною, вона відкриває чимало можливостей у багатьох напрямках, дозволяє орієнтуватися у різних сферах юриспруденції, з нею можна надалі здобути іншу спеціальність. У юриста є шанс багато у чому себе реалізувати. На сьогодні чимало наших випускників працюють у різних компаніях та структурах, дехто займається власною практикою. Одним із таких є Сергій Лященко. Я дуже тішуся тим, що базові знання вони здобули у стінах нашого коледжу.

-Яка ситуація зі вступом?

– Переважна більшість вступників є з району, менша – з міста.

– Як працюється з молоддю?

– Коли розпочинала викладацьку діяльність, студенти були на 3-4 роки старшими від мене. Хвилювалася, як мене сприймуть. Був страх перед аудиторією. Але все склалося добре. Хоча є різні студенти, але намагаюся з кожним знайти спільну мову. Йду з молоддю у ногу, тому завжди відчуваю себе молодою. Можу з упевненістю сказати, мені легко працюється. І я жодного разу не пошкодувала про те, що стала викладачем, моя робота для мене, швидше за все, є хобі.

  -Якими якостями повинен володіти майбутній правознавець?

– Аналітичним та логічним мисленням, бажанням реалізувати себе. Має бути чітке розуміння своєї відповідальності за долі людей, загострене почуття справедливості, а також представник цієї професії повинен володіти низкою особистих якостей, таких як: порядність, чесність, безкорисливість, об’єктивність, виваженість кожної дії, постійне прагнення до самовдосконалення.

Покликання юриста – захист прав, тому нерідко доводиться захищати злочинців, викликаючи на себе негативу суспільстві …

– Правозахисник повинен усвідомлювати, що своїми діями він допомагає людині та направляє її на шлях виправлення. Не потрібно зациклюватися на негативі, адже завжди знайдуться люди, які будуть засуджувати. Не судять лише тих, хто нічого не робить.

  -Відійдемо трохи від юридичної теми і торкнімося теми місцевих виборів, які відбудуться у жовтні. Відомо, що ви плануєте балотуватися у депутати до міської ради. Що спонукало вас до такого рішення?

– Я дуже люблю своє місто і хочу, щоб воно розвивалося та ставало кращим. Та одного бажання мало, потрібно щось робити для цього. Тому вирішила спробувати свої сили у політиці.

-Чого, на вашу думку, не вистачає Володимиру-Волинському?

– Є проблема створення нових робочих місць. Чомусь інвестор оминає наш Володимир. Хоча місто є чистим, але, як на мене, йому бракує озеленення, також чимало питань виникає навколо сортування сміття, хотілося б також мати гарну площу, яка б була окрасою стародавнього Володимира. Переконана у тому, що він має бути комфортним для життя.

-У якому напрямку збираєтеся працювати?

– Буду пробувати себе у проєктах, пов’язаних з молоддю. На мою думку, потрібно робити все можливе й неможливе, щоб вона не виїжджала з міста, а розвивала його. Тому мої сили будуть спрямовані, здебільшого на молодіжну політику. Та, як говорила попередньо, на екологію та сортування сміття. Ці теми мені близькі і вони впливають на наше здоров’я.

-Чи не боїтеся, що не справитися з депутатськими обовязками?

– Я й досі вагаюся, чи потрібно висувати свою кандидатуру? Чи впораюся? Але якщо не спробую, – не дізнаюся про це. Ставити планку і дотягуватися до неї завжди потрібно, а сумніви у будь-якому випадку бувають, та потрібно їх відкидати.

-Чи думали ви колись, що пробуватиме себе у політиці?

– Ні, швидше навпаки – гадала, що політика це не моє. Та ніколи не кажи ніколи.

-Чимало чоловіків ставляться скептично до ролі жінки у політиці…

– Проте ми доводимо протилежне. Для прикладу, Ангела Меркель, Маргарет Тетчер, Індіра Ґанді. Ці жінки є прикладом того, що слабка половина людства не така вже й слабка, а подекуди навпаки. Потрібно пробувати себе у різних сферах. Звідки можна знати, що це не твоє, якщо ти не спробував? Хоча першочергове покликання жінки – бути берегинею сімейного вогнища, створювати сімейний затишок. Я це робила, роблю, і буду робити. Однак ніхто не заважає приносити користь не тільки вдома і на робочому місці, а й в суспільному житті.

 -Як рідні поставилися до вашого рішення?

– Вони підтримують мене. І це додає впевненості.

-Свій вільний час ви проводите…

– По-різному. Вишиваю бісером, займаюся городництвом, читаю, не забуваючи приділяти час для сім’ї.

-Ваша мрія…

– Побувати у Чехії, де я народилася. Мій батько був військовим, і на момент мого народження служив за кордоном. Згодом ми повернулися до України, проживали у різних містах, осіли у Володимирі-Волинському. Зізнаюся, мені тут найліпше, і бажання переїхати в інше місто не виникало. Однак попри мрію відвідати Чехію, зокрема Прагу, дуже хочу здійснити мандрівку Україною. У нас багато чудових місць, які варто побачити. Та поки на це не вистачає часу.

-Девіз по життю…

– Насолоджуватись кожним моментом життя та брати від нього якомога більше, і не боятися ставити перед собою мету та рухатися до неї.

Жанна БІЛОЦЬКА

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини