Cльози матерів поза часом та графою «національність»

Переглядів: 109

Цьогоріч  минає 75 річниця Перемоги над фашизмом. Мільйонні жертви,  у тому числі українців, є мовчазними свідками звірств, геноциду народів. Ми, українці, як громадяни демократичної країни, повинні берегти пам’ять про воїнів усіх націй, які боролись проти гітлеризму, не маємо права заклопотаністю сьогоденням руйнувати  пам’ятки історії Другої світової війни, що на українській землі тривала найдовше. Саме тому комісія з питань освіти і культури Володимир-Волинської міської ради провела виїзне засідання на території пам’ятки історії національного значення «Меморіальний комплекс «Жертвам фашизму», охоронний №03004-Н. На порядку денному засідання стояло одне питання: обстеження стану упорядкування меморіалу, спорудженого на місці гітлерівського концтабору для радянських військовополонених.

З вересня 1941 року на околиці Володимира-Волинського діяв концтабір «НОРД-365», що складався з двох відділень: «Офлаг-ХІІ» (Offizierslager-ХІІ) та «Шталаг-365» (Stammlager-365). Перше відділення – на вулиці Ковельській, в колишніх військових казармах, там перебували полонені офіцери, друге – на західній околиці міста, на вулиці Устилузькій – для солдатів. В адміністрації табору служило понад 50 німецьких військових, якими керував Едвін Потьєц. Кількість утримуваних полонених могла сягати одночасно від 8 до 12 тисяч осіб. Загалом, за три роки гітлерівської окупації, тут розстріляно, померло від голоду, епідемій та катувань, за різними даними, понад 25 тисяч військовополонених. Усього  тортури за колючим дротом пройшло до 42-х тисяч.

Є відомості, що у концтаборі деякий час утримували Дмитра Карбишева, радянського генерал-лейтенанта інженерних військ, професора Військової академії Генерального штабу, доктора військових наук. 

Кількість загиблих, яку зазначено на постаменті меморіалу – 56 тисяч, радянською владою узято з документу канцелярії концтабору від 23 листопада 1943 року. У цьому документі вказувалося: на табірний склад здали 56 тисяч френчів (армійських курток), понад 52 тисячі шапок та понад 55 тисяч пар взуття, що, ймовірно залишилися, від в’язнів. Проте, на думку деяких краєзнавців, у захороненнях є останки й цивільного населення. Адже лише у перші два тижні  червня-липня 1941 року гітлерівці убили  близько 15 тисяч місцевих мешканців.

На місці поховання жертв концтабору після війни було  міське сміттєзвалище. Радянська влада  вважала полонених зрадниками, тому не надавала належної шани цьому трагічному місцю. Проте  впливові родини загиблих у концтаборі офіцерів домоглись, аби смітник розчистили. У 1967 році на місці концтабору споруджено меморіальний комплекс. Над його створенням працювали видатні львівські митці: скульптори Теодозія Бриж – Почесна громадянка Володимира-Волинського, Євген Дзиндра та архітектор Ярослав Назаркевич.

Пам’ятник представляє собою площу 80 на 50 метрів. Композиція  складається з дев’яти 12-ти метрових могил і двох скульптур: «Скорботна мати» і «В’язень». Початком композиції є символічний образ матері, дружини, сестри. Це образ невмирущого життя, здатного воскреснути з попелу. На постаменті викарбувані слова з вірша класика сучасної української поезії Дмитра Павличка.

У 1975 р. та меморіалі перепоховали останки близько 3000 загиблих, ідентифікувати яких  не вдалося.

 Як повідомив начальник відділу культури та туризму Роман Віслобоков, виконком міськради неодноразово звертався до управління культури, з питань релігій та національностей облдержадміністрації, як органу охорони культурної спадщини Волинської області, з проханням ініціювати внесення змін до Регіональної програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини області на 2016-2020 роки, включити туди додаткове фінансування на виготовлення проєктно-кошторисної документації для проведення ремонтно-реставраційних робіт меморіалу. Однак відповіді так і не було отримано. Тим часом за кошти міського бюджету виготовлено облікову документацію.

Наша депутатська комісія обійшла територію меморіалу «Жертвам фашизму», обстежила стан утримання пам’ятки. Ми побачили пошкоджену (ймовірно, пострілом) одну з двох головних скульптур – «Скорботну матір». Гранітні плити-обрамлення у багатьох місцях тріснули, зсунулись, відпали. Подекуди з-за плит стирчить арматура, видно грубі спроби  «приклеїти» плити цементом чи сумішшю «церазіт».

Депутати зауважили: памятка історії, розташована обабіч міжнародної автостради Рівне-Устилуг, справляє гнітюче враження не лише через свій основний сенс – нагадати про смерть і страждання понад 42-х тисяч людей, а й через… комунальну занедбаність.

Враховуючи вищевикладене, комісія вирішила  звернутись  до керівництва області з проханням внести зміни до Регіональної програми розвитку культури, мистецтва та охорони культурної спадщини області на 2016-2020 роки, зокрема, передбачити кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації для реставрації меморіалу.

Меморіальний комплекс «Жертвам фашизму» є важливим не лише для історії, а й для виховання сучасної молоді у дусі гуманізму. Адже ініціатива його створення належить не радянській системі пропаганди, а людям, родичам, які пам’ятають і шанують своїх близьких. Пам’ятка апелює до глибокого розуміння трагедії, людського, материнського горя, що завжди об’єднувало народи. Навіть ворогуючі.

 Серед жителів Володимира-Волинського існує своя, народна, назва меморіалу – «Плачуча матір». І це теж глибоко символічно у час війни, що шостий рік триває в Україні. Бо сльози матерів – поза часом і графою «національність».

Світлана ФЕДОНЮК

депутат Володимир-Волинської міськради, голова комісії.

Нагадаємо: питання щодо жахливого і знищеного стану меморіального комплексу  порушував Максим Клим’юк у травні 2019 року.