Дистанційне навчання. Думки вчителів, батьків та учнів Володимира-Волинського

Переглядів: 71

    Мабуть, немає такого школяра, який би не мріяв прогуляти уроки. Деякі йдуть на усілякі хитрощі, аби не йти на заняття. Однак із введенням карантину через коронавірус думки та бажання учнів кардинально змінилися. Тепер їхня мрія – повернення за парти, але не тільки вони, а й батьки опинилися у полоні домівок. Та це не привід припинити навчання. Оскільки є ресурси та можливості для розв’язання проблеми. Зокрема, онлайн-платформи для дистанційної освіти. Вчителі самі обирають доступну дітям і батькам форму проведення дистанційних занять: розміщення матеріалів на сайтах шкіл, через електронну пошту,  у вайбер-групах та в режимі онлайн-конференцій у програмі Zoom.

  У початкових класах навчання забезпечує переважно один вчитель, тому зазвичай  користується однією або кількома технологіями для організації навчання за узгодженим розкладом. У 5-11 класах кожен предмет викладає окремий педагог і тут використовуються різні платформи, технології, соціальні мережі, що ускладнює організацію навчання вдома батьками та учнями.

  Такі нововведення не всім до вподоби. Насамперед, своє невдоволення почали висловлювати батьки, яким випала нагода побути на місці вчителів. Зізнаються, навантаження як для дітей, так і для них вважають завеликим.  Видання «ВолодимиМедіа» у продовження «карантинної» теми вирішило дізнатися у представників освіти, учнів та їхніх батьків, що насправді думають про дистанційне навчання.

   Вчитель початкових класів гімназії імені Цинкаловського Олена ЖУЙВОДА, у 2020 році успішно пройшла сертифікацію у незалежному тестуванні фахових знань та умінь.Працюю з учнями в режимі онлайн-конференції у програмі Zoom.Перед тим подаю на сайт гімназії теми, які проходитимемо, відповідно до них, додаю відеоуроки для загального розвитку дітей. Насамперед, намагаюся, дати ті знання, які діти, на мою думку, першочергово повинні освоїти по закінченні другого класу. Особливу увагу приділяю вивченню української мови та математики. Перед тим, як приступити до викладання, готую презентації, після чого узгоджую час проведення уроків. Зізнаюся, спочатку боялася працювати у режимі онлайн, оскільки крім учнів, за процесом спостерігають і батьки. Як на мене, потрібно мати сміливість, щоб на це наважитись. Та завдяки підтримці друзів, які змушують рухатись уперед, ризикнула. Таким чином можу віддячити батькам, які довірили своїх дітей та повірили у мене. Ми створюємо конференцію у програмі Zoom, яка триває 40 хвилин, інколи й більше, у процесі між нами відбувається живе спілкування. Дітям до вподоби такі уроки, на яких мають можливість ставити питання та отримувати відповіді на них. Такі заняття  відрізняються від тих, де вчителі дають завдання по вайберу, а учні виконують їх. Серед викладачів, які долучились до онлайн-уроків, засновниця Академії інтелектуального розвитку дитини «SMARTUM» Наталія МИТОШОП та вчитель англійської мови гімназії Ірина Беженар.

Саме зараз, під час карантину, по НУШ (новій українській школі) запрацювала педагогіка партнерства (діти, вчителі,батьки). Ситуація в країні згуртувала усі сторони, які спрямували свою роботу на навчання, у першу чергу своєї дитини, і батьки відчули на собі, яку роботу виконує педагог.

 Засновниця Академії інтелектуального розвитку дитини «SMARTUM» Наталія МИТОШОП. Займаємося через програму Zoom, перед тим кожній дитині з викладачами висилаємо ідентифікатор і проводимо уроки по Нововолинську та Володимирі-Волинському. Напередодні  кожному були роздані завдання у конвертах, які відкривають на початку занять,  щоб було все максимально чесно, та демонструють навички. Здебільшого, не вкладаємося в один урок і проводимо по кілька. Заняття тривають по сорок хвилин з перервами, але ми розбавляємо їх презентаціями, створюємо квест-кімнати, у яких діти рахують та розв’язують задачі на логіку, проводимо змагання, даємо можливість поспілкуватися між собою. Багатьом такі уроки більше подобаються ніж звичайні, які проводилися вживу.

  Тетяна ІЗОТОВА, мама двох донечок. Дистанційне навчання – це ще те випробування, як для батьків, так і для дітей. Особливо не заздрю тим батькам, які мають двох і більше школяриків. На щастя, моя десятикласниця вчиться сама і я лише зрідка допомагаю якоюсь порадою, а от з молодшою другокласницею займаюсь майже щодня по декілька годин. Класовод скидає завдання у групу класу у вайбер, ми переглядаємо онлайн відеоуроки, вчимо таблицю множення, дистанційно пишемо контрольні, виконуємо творчі завдання та робимо дослідження. А ще ж є англійська мова, а також образотворче мистецтво і інформатика, завдання до яких вчителі розміщують на сайті школи.

   Перевагою такого навчання є, мабуть, те, що ми з дитиною самі обираємо зручний час для занять, зрештою, можемо перенести його і на другий день, але така неорганізованість часто вилазить боком, бо дитину буває важко посадити за уроки. Особисто для мене проблемою є те, що в нас вдома лише один ноутбук, який тепер мушу якось ділити з дітьми, а це інколи буває непросто, бо зараз працюю здебільшого вдома, а старшій доньці часто потрібно робити онлайн тести та проєкти. Діти вже стогнуть, так хочуть до школи, бо там їм вчитись набагато легше! Вдома так виходить, що майже цілий день треба робити уроки. Пояснити навчальний матеріал, як це робить вчитель, теж непросто… Молодша донька зі слізьми на очах запитує чи піде вона ще коли-небудь до другого класу і чи буде в них останній дзвінок? Та цього, на жаль, уже не буде, тож намагаюсь тримати себе в руках, аби остаточно не підірвати розхитану нервову систему до кінця карантину.

 Марина ОЗЕРОВА, мама чотирьох діток. З молодшим синочком, першокласником, отримуємо завдання по вайберу, але не вважаю це складним. Складніше дитину зацікавити. Старший, шестикласник, дивиться уроки по телевізору, але лише математиці відає перевагу, бо решта предметів, каже, проходили. А до Віті, він у нас особливий, свій підхід. Ну, і звичайно, вайбер-групи. Плюси – усі заняття виконуються з батьками, тобто я знаю всі таємниці і захоплення дітей. Мінуси – дуже важко сформувати свій час і графік, коли в тебе декілька дітей різної вікової категорії.

 Ліна  МАЖУГА, восьмикласниця. Я є відмінницею, але мушу зізнатися, що без звичайних уроків у школі важкувато дається навчання. Нам висилають завдання по вайберу, ми опрацьовуємо їх і відсилаємо вчителям для оцінювання. Інколи складається враження, що домашнього завдання побільшало. Хоча мені усі предмети легко даються, але під час карантину почала гірше розуміти математику. Вважаю, ліпше вчитися у школі, тоді на слух краще сприймаєш інформацію, а коли щось не розумієш, можеш підійти після уроку й перепитати у вчителя та отримати пояснення. Тому з нетерпінням чекаю на повернення за парти. А ось у спеціалізованому центрі з вивчення англійської мови EuroFuture заняття відбуваються в режимі онлайн-конференції у програмі Zoom, де є спілкування між учнями та вчителем. Такі уроки дають набагато кращий результат, оскільки маємо можливість перепитати, якщо чогось не розуміємо.

Дистанційне навчання стало таким собі екпериментом і випробуванням для педагогів, учнів та батьків. Комусь до вподоби, хтось з нетрепінням чекає на повернення у школу. Наразі не усі готові до таких нововведень. Як буде далі – час покаже.