Григорій Цаль-Цалко: «Найбільшим моїм скарбом є сім’я, яку обожнюю»

Переглядів: 24

  Публічні люди завжди в усіх на очах. Про них говорять, пишуть, пліткують. Навіть, якби й хотіли залишитися непоміченими, – не вийде. За іронією долі, найбільше народ цікавиться їхнім приватним життям. Найменше – якими вони є насправді, про що думають, мріють, чим займаються поза роботою і таке інше.

   Одним із таких є Григорій Цаль-Цалко, депутат Володимир-Волинської міськради, керівник Ради ЖБК/ОСББ міста та комісії з питань містобудування, житлово-комунального господарства, інфраструктури, комунальної власності, енергозбереження та земельних відносин, начальник відділення Фонду соціального страхування.  Видання «ВолодимирМедіа» побувало в гостях у пана Григорія, і поставило йому кілька запитань. Що з того вийшло, читайте у бліц-інтерв’ю. 

   Я народився у Володимирі-Волинському, але проживав у Любомлі. Батько працював держслужбовцем, мама – журналістом, на жаль, її п’ять років немає з нами. Окрім мене у сім’ї є старший брат. У 1997 році вступив до Луцького державного технічного університету. По його закінченні розпочав працювати у Володимир-Волинському виконкомі в управлінні економіки, згодом продовжив трудитися у відділенні Фонду соцстрахування, де й працюю по сьогодні.

  Перший свій заробіток отримав, навчаючись в 10-му класі. Тоді  підпрацьовував на заправці, на якій трудився старший брат оператором.

  Після школи планував вступити на лінгвістичний факультет столичного вузу, оскільки добре знав англійську мову. Але ситуація змінилася, вищу освіту, але вже за іншим напрямком, здобував на Волині.

Зі своєю дружиною познайомився в університеті, навчалися разом. Спочатку наші стосунки були дружніми, згодом між нами виникли почуття, які з роками лише міцнішають. Для мене вона залишається тією єдиною, коханою і найбажанішою жінкою у світі.

   У 2012 році став керівником житлово-будівельного кооперативу в будинку, де сам проживаю. На сьогодні є очільником чотирьох об’єднань багатоквартирних будинків. У 2016-му з’явилася потреба гуртуватися з іншими керівниками кооперативів та ОСББ, щоб відстоювати програму сприяння діяльності ОСББ з місцевого бюджету, ділитися з колегами досвідом, підтримувати один одного. Так виникала ідея створення ради керівників житлово-будівельних кооперативів та ОСББ.

Очоливши ОСББ,  зрозумів, що потрібно допомагати людям самоорганізовуватися, доносити до них, що вони самі повинні щось робити, а влада, допомагатиме їм у всьому. Весь час когось звинувачувати – неправильно. Для прикладу, перше, що вдалося зробити, – облаштувати силами жителів навколишніх будинків футбольний майданчик для дітей, з якого згодом коштами місцевого бюджету побудували перший в місті майданчик зі штучним покриттям. Те ж саме зі стоянкою для авто у дворі. Після створення ОСББ ще в одному будинку на умовах співфінансування з міського бюджету замінили усі електромережі у будинку поміняли усі крани на нові, встановили енергозберігаючі вікна та двері, зробили благоустрій у дворі. Зрозумів, що ця практика діє і її потрібно поширювати по усьому місту. Тому активно допомагаю створенню ОСББ в місті, які за короткий проміжок часу показують хороші результати господарювання.

  Сильною своєю стороною вважаю самокритику. Не подобаються люди, які рахують, що вони завжди праві і не визнають інші точки зору. Завжди готовий на компроміс у питаннях, у яких не впевнений на сто відсотків.

  Робочий день триває з 9-18. Оскільки є головою комісії з питань містобудування, житлово-комунального господарства, інфраструктури, комунальної власності, енергозбереження та земельних відносин, доводиться інколи затримуватися допізна на роботі. В інші дні є виїзні комісії, і це не рахуючи депутатської діяльності, та обов’язків по ОСББ.

  Вільний час проводжу разом із сім’єю. 

  У стресових ситуаціях завжди раджуся з дружиною, якій довіряю, і думка якої є важливою, в окремих випадках порадниками виступають батько або брат. Щоб перезавантажитись, виїжджаю з родиною з міста.

Є багато людей, думки, поради та дії яких вплинули на світогляд мій. Вони відіграли роль вчителів у моєму житті. Не важливо, які посади обіймають, до яких політичних сил належать. Я й сьогодні продовжую вчитися та набиратися досвіду.

  Вчителем по життю був і залишається батько, чесний, порядний, людина, для якої моральність не просто слова. 

Ніколи не пробачу зраду та підлість. Йдеться про особисті відносини. Бо зраду можна трактувати по-різному. Є бізнес, політика, де умовно розцінюється таке поняття, це можна пояснити швидше конфліктом інтересів. Ті, хто знає мене, дивуються, що багато чого пробачаю іншим, але я є таким, яким мене виховали батьки. Не вмію тримати довго образу. Та й не треба цього робити, бо злість та ненависть роз’їдає людину зсередини.

   Якби міг повернутися на кілька років назад,  більше б приділяв читанню історичної літератури. Сьогодні катастрофічно не вистачає на це часу. Але зрідка все ж беру до рук книгу.

Найбільшим скарбом свого життя вважаю родину, яку обожнюю. Вона – стимул до усіх дій, підтримка у непростих ситуаціях, натхнення і найдорожче, що є.