Максим Клим’юк: “Я складаю депутатські повноваження. Спіть спокійно, Петро Даниловичу. Щоб бути корисним місту, не обов’язково бути депутатом чи мером”

Переглядів: 33

Ніхто з присутніх у залі під час сесії Володимир-Волинської міської ради, яка відбулася 20 грудня, не очікував подібної заяви від депутата Максима Климюка про складання депутатських повноважень. Під завісу засідання Максим Сергійович  виголосив сміливу для керуючого міського бомонду  заяву, зміст якої  змусила депутатів не лише відкрити роти від здивування, а й ошелешила міського голову Петра Саганюка. Про це говорило його багрове обличчя та злий погляд у бік промовця.  Таке упродовж правління Саганюка з високої трибуни у присутності преси та керівників відділів, управлінь і установ  ще ніхто не дозволяв собі виголошувати.

«Шановні присутні. Хотілося б озвучити ті моменти, про які  дуже багато говорять в різних  колективах, установах. Це точно мій останній виступ. Тому я попрошу хвилинку уваги, попрошу вислухати і, якщо можна, як у нас зазвичай буває, не перебивати.

Усі ви знаєте, не так давно ми разом з  депутатами  та головами ОСББ відвідали декілька міст, щоб побачити як живуть інші люди та чомусь навчитися.  Там ми побачили як влада працює для людей. І зрозуміли одну річ: так чи інакше все залежить від позиції міського голови.  Ви знаєте, звичайно, про наші проблеми можна було постійно напряму запитувати у людей, які є безпосередніми розпорядниками коштів і відповідають за той чи інший напрямок. Проте ми дуже добре знаємо, хто приймає ключові рішення, і хто у нас у місті головний.

Це як у сім’ї, коли усі добре знають, що головний – папа. Ну а в сім’ї не дуже добре, коли папа в усьому шукає свій зиск. Коли  неправильно розставлені пріоритети, а брудні плітки, які особливо останнім часом йдуть з деяких кабінетів міської ради, – просто за межею здорового глузду.  З таким господарем  в родині завжди все буде не до ладу.  Тепер у нас в місті після того, як прийняли бюджет, подібно до недолугої сім’ї: знову бруківка кладеться на асфальт, фінансується комунальне підприємство, де керівником є спільник. І ми продаємо історичну будівлю замість того, щоб облаштувати, можливо, садочок чи школу. Розмови про розвиток туризму  про реконструкцію площі  про будівництво фонтану – вони вже  просто насправді набили оскому. Сумно, у нас гинуть люди від того, що до сих пір не обладнано кабінет гемодіалізу. Ми так і не наважилися за весь період поставити крапку поверненню місту історичної назви. Тому що це не бруківка, це не земля із  приміщенням. Владі це нецікаво.  Інвестори  оминають Володимир, йдуть в сусідні міста, які на декілька років попереду нас. Звичайно,  можна про ці недопрацювання чи небажання спитати у попередників. Але їх немає.

Знаєте, у нас є   професійні  лікарі, освітяни, робітники службовці – люди, які насправді люблять своє місто. Просто владі їх потрібно цінувати, довіряти та мотивувати,  але Петро Данилович завжди боявся конкуренції.  І використовував для боротьби з конкурентами різні методи. Сьогодні їх називає “регіоналами” або “дилетантами”. Говорячи це, я чітко усвідомлюю, що після сесії (як підказка Ірині Степанівні (Ліщук, керуюча справами МВК)) може з’явитися замовна стаття про те, що бурштиновий регіонал, дилетант Клим’юк образив кришталево чесного та  доброго  пасічника – міського голову.  До речі, голову, який єдиний у місті напряму спілкувався з Януковичем,  формував  його виборчі штаби і підтримував його портрет на офісі.   

Протягом каденції мені важко було спілкуватися з міським головою та його молодою командою. Проте варто сказати, що для свого округу вдалося щось зробити, тому я хочу  подякувати усім депутатам, які голосували про виділення коштів на той чи інший проєкт. Окремо дякую народному депутату  Ігорю Гузю. Він справді допоміг. Проте я хочу до кінця бути чесним зі своїми виборцями, відчуваючи, що подальший діалог з міським головою і його командою неможливий, тому що ці “професіонали” заполонили усі “теплі місця”, і за кошти людей, які платять їм заробітну плату,  дають недолугі списки на депутатські запити й ллють лайно в інтернеті.  Це справді дно.

Я складаю повноваження депутата міської ради, хочу подякувати колегам за чотири роки проведених у цій залі. Від кожного з вас багато чого можна було навчитися. Петре Даниловичу, дякую вам,  від вас та вашої команди я навчився,  як не потрібно робити. Спіть спокійно. Я зрозумів одну річ: для того, щоб бути корисним місту, не обов’язково  бути депутатом міської ради й тим паче міським головою. На завершення хочу сказати:  я дуже сподіваюся, що в наступному році на виборах,  коли б вони не відбулися, до влади прийдуть молоді, активні,  а головне ефективні люди. Можливо ті, хто повернувся з заробітків. Тому що сподіваються на зміни. Але це люди, які хочуть бачити наше  місто не лише історичним, а й сучасним, бо Володимир це не лише історія. Дякую вам і сподіваюся на зміни”.