МИХАЙЛО ТЕЛЕЖИНСЬКИЙ – СВЯЩЕНИК, КОМПОЗИТОР, ПАТРІОТ
09.08.2023 | НовиниПереглядів: 23
У ці важкі часи, коли йде велика боротьба за незалежність України, коли наш народ відстоює право бути господарем на рідній землі, відбиваючи агресію ворога, ватро згадати людей з минулого, які були також великими патріотами і віддали за Україну найдорожче – власне життя. Одним з них був Михайло Тележинський, цей чоловік мало відомий багатьом з нас, але для української ідеї він зробив багато, до того ж певний час жив і служив у Володимирі.
Михайло Теодорович Тележинський народився 26 січня 1886 року у селі Булаї Бердичівського району на Житомирщині. Він закінчив Києво- Подільське духовне училище і Київську духовну семінарію. У 1913році Тележинський був посвячений у духовний сан, але священиком не став – займався професійним самовдосконаленням і брав участь у суспільно-політичному житті Києва, адже саме в той час розпочалася Українська революція, і він став її прихильником. У 1917 році Тележинський був відомою в Києві людиною – член Центральної Ради, державний інспектор військ УНР, диригент Українського Національного хору, який утворив Кирило Стеценко.
З Кирилом Стеценком Тележинський познайомився у 1918 році на станції Броди і це знайомство переросло у дружбу і творчу співпрацю. Кирило Стеценко – відомий український церковний композитор, диригент, громадський діяч , священик Української Автокефальної Православної церкви. Разом з Олександром Кошицем, Стеценко був засновником Республіканської Капели УНР. У цій капелі свого часу співала Олена Герштанська – дочка настоятеля Василівської церкви Даміана Герштанського.
У 1919 році Тележинський переїздить до Камянця –Подільского, а згодом і до Володимира –Волинського, у нашому місті він розпочинає активну громадську, творчу і церковну діяльність. Тут він знайомиться із Арсеном Річинським – знаним у нашому місті лікарем, громадським і церковним діячем. Обидва чоловіки докладають значних зусиль, щоб УАПЦ на Волині, яка тоді перебувала під Польщею, стала провідною церквою і Богослужіння проводилося на рідній українській мові. Тож Михайло Тележинський багато зробив, щоб сприяти українізації православної церкви на Волині. Михайло Тележинський і Арсен Річинський стають друзями і однодумцями.
У тому ж 1922 році розпочинається композиторська діяльність Тележинського: спочатку він створює Літургію, згодом у Станіславі у видавництві «Ліра» вийшла його «Збірка пісень і забав для дітей». З 1927 року розгортається критично-публіцистична діяльність Тележинського. Починаючи з першої своєї статті, яка була присвячена 100-літньому ювілею з дня виходу збірки українських народних пісень М.Максимовича, Тележинський цілеспрямовано вивчав історію, теорію, естетику та практику побутування українського музичного фольклору і став одним із провідних вітчизняних фахівців з цієї проблеми.
Довгі роки композитор, як публіцист, співпрацював з газетою « Українська нива», що виходила українською мовою спочатку у Варшаві, пізніше в Луцьку. Так, 1928 року в газеті були надруковані два біографічні нариси Тележинського — про К.Стеценка та М.Леонтовича.
У 1922 році Тележинський організував хор « Замочок», який став одним з кращих на Волині хорів. Композитор часто виступав з лекціями та вступними промовами у концертах за участю свого хору.
У 1931 році М. Тележинського обрали до польського Сейму, де він разом з журналістом П. Певним організували нову політичну партію – Волинське Українське об’єднання, яке займалося українськими справами – поширенням освіти, преси, церковною діяльністю українською мовою.
У 30-ті роки з’являється багато творів композитора: 4 десятки хорових обробок, збірник із 160 українських народних пісень, солоспіви, серед яких цикл «Айстри» на слова О.Олеся, дитяча опера «Дід Мороз», «Вечірня та ранішня відправи». Музика Тележинського позначена благородними рисами його особистості. Її відрізняють поетичність, емоційність, глибина..
У 1936 році Михайло Тележинський став священиком Василівської церкви у Володимирі-Волинському. У 1939 році до Володимира приходить радянська влада і розпочинаються масові репресії, переслідування всього українського, особливо діячів, які займали патріотичну позицію. Під ці жорна репресій потрапив і Михайло Тележинський. У документах сказано, що його розстріляли «при спробі втечі з концтабору». Проте, деякі краєзнавці висловлюють думку, що Михайло Тележинський був розстріляний у застінках в’язниці НКВС, яка у 1939-1956 роках діяла за валами княжого замку у Володимирі-Волинському.
Тож згадаймо добрим словом великого патріота України, церковного композитора, педагога, мистецтвознавця , священика Василівської церкви Михайла Тележинського, який поплатився життям за свою українську патріотичну позицію.
Саме завдяки таким людям, навіть у важких умовах війни, репресій, тотального винищення всього українського, продовжує жити українська культура, бо український народ у минулому боровся і перемагав, відстоюючи своє право на життя.
Тож мусимо перемогти і нині.
Богдан Янович,
науковий співробітник історичного музею.